Decision № 130425596, 19.09.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року Справа № 160/19352/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19352/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення№0071130702 та № 0071150702 від 11.04.2023 року.

Ухвалою суду від 04.07.2025 року заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І. у справі №160/19352/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задоволено. Відведено суддю Ремез К.І. від розгляду справи №160/19352/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. Адміністративну справу № 160/19352/25 передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

07.07.2025 року справу передано судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/19352/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 23.07.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0071130702 та № 0071150702 від 11.04.2023 року;

- усі наявні документи, на підставі яких були сформовано ППР;

- наказ про призначення перевірки;

- докази вручення позивачеві наказу про перевірку;

- акт перевірки;

- докази направлення позивачеві та отримання позивачем акту перевірки;

- листи товариства щодо недопуску до перевірки;

- скаргу ТОВ на акт перевірки;

- рішення податкового орану на скаргу позивача;

- розрахунок штрафних санкцій;

- інформацію/відомості, які послугували для прийняття спірних рішень;

- всі наявні докази щодо суті спору.

07.08.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Долучені додаткові докази по справі.

08.08.2025 року позивачем до суду подано Відповідь на відзив

14.08.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 19.09.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.11.2022 року у зв`язку із проведенням фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «ГАЗОВОЗ», оператору АГЗК, розташованої за адресою: м. Дніпро, бульвар Зоряний, 1Г було вручено письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів та копію наказу №3433-п від 16.11.2022 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «Газовоз».

Вказують про те, що направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ «Газовоз» оператору не було надано.

Наказ про проведення фактичної перевірки підписаний начальником управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Підставою для проведення фактичної перевірки у даному наказі зазначено п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Позивач вказує про те, що у супереч вимогам п.п. 80.2.5. п. 80.2 ст.80; п. 81.1. ст. 81 ПК України наказ № 3433-п від 16.11.2022 року був прийнятий не уповноваженою на те особою начальником управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області, при цьому перевіряючими не було надано документу, який би підтверджував повноваження В. Табала на прийняття наказу про проведення фактичної перевірки на ТОВ «Газовоз».

Також, позивач вважає, що вказаний наказ не відповідав вимогам п.81.1 ст. 81 ПК України, оскільки в ньому не зазначено конкретної підстави для проведення фактичної перевірки та взагалі не зазначено, від кого та яку саме інформацію отримала ДПС, яка стала підставою для прийняття наказу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» було відмовлено у допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ», з огляду на те, що наказ про проведення фактичної перевірки від 16.11.2022 року, № 3433-п суперечить вимогам закону, зокрема, не містив підстав для її проведення та підписаний не уповноваженою особою, а також оскільки перевіряючі витребовували у ТОВ «Газовоз» документи, надання яких не передбачено вимогами Податкового кодексу України, тобто з перевищенням своїх повноважень, при цьому не надаючи документи, що підтверджують їх повноваження направлення на перевірку.

Листом від 24.11.2022 року ТОВ «Газовоз» повідомив представникам ГУ ДПС у Дніпропетровській області про недопуск перевіряючих до проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених п. 81.1. ст. 81 ПК України. У вказаному листі було детально викладено всі необхідні та достатні підстави для недопуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки.

Однак, всупереч вказаній відмові у допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ», не маючи законних підстав для проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «ГАЗОВОЗ», ГУ ДПС у Дніпропетровській області було незаконно складено Акт про результати фактичної перевірки від 28.11.2022 року, однак він не був направлений на адресу ТОВ «ГАЗОВОЗ» та не був вручений його представнику будь-яким іншим способом, а тому вказують про те, що ТОВ «ГАЗОВОЗ» не був повідомлений про складання акту про результати фактичної перевірки.

26 квітня 2023 року на поштову адресу ТОВ «ГАЗОВОЗ» надійшли податкові повідомлення-рішення № № 0071150702 від 11.04.2023 року, №0071130702 від 11.04.2023 року, які, як було зазначено в ППР, було винесено на підставі акту перевірки № 2497/04-36-09-02/40149127 від 28.11.2022 року.

Однак, акт перевірки, знову ж таки, направлений не був, а тому листом від 01.05.2023 року (вх. № 44813/6 від 01.05.2023) ТОВ «ГАЗОВОЗ» звернулося до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати копії актів перевірки на підставі яких було винесено податкові-повідомлення рішення.

Супровідним листом № 33134/6/04-36-09-02-11 від 09.05.2023 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало ТОВ «ГАЗОВОЗ» копії актів перевірок, в тому числі й акт перевірки № 2497/04-36-09-02/40149127 від 28.11.2022 року.

Позивач зазначає про те, що вважають що наказ про проведення перевірки є протиправним, а тому і податкові повідомлення рішення №0071150702 від 11.04.2023 року, № 0071130702 від 11.04.2023 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за наслідками незаконної перевірки є протиправними, винесеними в порушення вимог законодавства України, ТОВ «ГАЗОВОЗ» скористалося процедурою адміністративного оскарження рішень контролюючих органів та звернулося до Відповідача із скаргою на ці податкові повідомлення-рішення.

Позивач вказує про те, що лише у червні 2025 року ними було отримано рішення податкового органу, згідно якого вбачається, що Державна податкова служба України залишила без розгляду скаргу ТОВ «ГАЗОВОЗ» в частині ППР ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 11.04.2023 №0071150702 та залишили дану ППР без змін, а скаргу ТОВ «ГАЗОВОЗ» в частині ППР ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 11.04.2023 №0071130702 без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що податковий орган провів фактичну перевірку суб`єкта господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та обґрунтовано встановив порушення законодавства при здійсненні діяльності ТОВ «ГАЗОВОЗ».

За результатами перевірки складено відповідний акт фактичної перевірки від 28.11.2022 № 2497/04-36-09-02/40149127, в якому зафіксовані вищезазначені порушення. На підставі акту фактичної перевірки від 28.11.2022 №2497/04-36-09-02/40149127 винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2023 №0071150702 у розмірі 258913,43 грн. та №0071130702 у розмірі 2040,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, вважають, що податкові повідомлення-рішення від 11.04.2023 №0071150702 у розмірі 258913,43 грн та №0071130702 у розмірі 2040,00 грн. є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Вказують про те, що діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Газовоз» (далі «Позивач») є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є КВЕД 47.30 - Роздрібна торгівля пальним.

Згідно матеріалів справи, ГУ ДПС в Дніпропетровській області, на підставі наказу від 16.11.2022 №3435-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127)» та направлень на проведення перевірки від 16.11.2022 №4446, №4449 було проведено фактичну перевірку ТОВ «Газовоз».

Згідно матеріалів справи, о 23.11.2022 о 11 год. 50 хв. перед початком проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області було вручено копію наказу від 16.11.2022 №3435-п на проведення фактичної перевірки ТОВ «Газовоз», ознайомлено з направленнями від 16.11.2022 № 4446, в якому зазначено, що перевірку проводитиме ГДІ відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Коляда Єлизавета Андріївна та №4449, в якому зазначено, що перевірку проводитиме ГДІ відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Дніпропетровській області Колтун Ігор Анатолійович та пред`явлено службові посвідчення зазначених осіб.

Особа, що проводила розрахункові операції - оператор ОСОБА_1 особисто під розписку ознайомився з наведеними документами, про що свідчить його особистий підпис у направленнях.

Направлення на проведення перевірки від 16.11.2022 №4449 та №4446 були вручені особі, що проводить розрахункові операції оператору ОСОБА_1 , що підтверджується особистим підписом у зазначених направленнях.

Встановлено, що у наказі від 16.11.2022 № 3433-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127)» міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Отже, перевірка була призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, у ході фактичної перевірки встановлено наступні порушення:

- п.85.2. ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями);- п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі Закон 265/95);

- п. 10 Інструкції від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки складено відповідний акт фактичної перевірки від 28.11.2022 №2495/04-36-09-01/40149127, в якому зафіксовані вищезазначені порушення.

Оператор ОСОБА_1 відмовився від підписання акта фактичної перевірки, тому посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт, що засвідчує факт відмови ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки від 25.11.2022 № бл. 033243/2, а тому, акт перевірки від 28.11.2022 №2497/04-36-09-02/40149127 з додатками було надіслано суб`єкту господарювання засобами поштового зв`язку за податковою адресою.

Так, згідно матеріалів акту перевірки, посадовими особами було встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95, а саме: не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 258913,43 гривень.

Як зазначено в акті фактичної перевірки, відповідно інформації, наведеної в інформаційних базах ДПС України, за час перевірки з 16.11.2022 по 25.11.2022, через РРО ф.н. 3000728854 було реалізовано пального на загальну суму 258 913,43 гривень.

На реалізоване пальне (товари) не надано будь яких первинних документів. Також на АЗС відсутні (не надано) журнали обліку паливо-мастильних матеріалів за формою 2 ГС, 14-ГС, 17-НП, 13-НП.

Окрім того, під час проведення перевірки, в порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби не надано у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, з посиланням на те, що посадовими особами податкового органу було вручено ОСОБА_1 (оператор) вимогу перевіряючи про надання платником податків документів, про що свідчить його підпис про отримання.

Тому, відповідач дійшов до висновку, що всупереч п.85.2 ст.85 ПК України, посадовим (службовим) особам контролюючого органу не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

За результатами перевірки складено відповідний акт фактичної перевірки від 28.11.2022 № 2497/04-36-09-02/40149127, в якому зафіксовані вищезазначені порушення.

Так, на підставі акту фактичної перевірки від 28.11.2022 №2497/04-36-09-02/40149127 було винесено податкові повідомлення-рішення від 11.04.2023 №0071150702 у розмірі 258913,43 грн. та № 0071130702 у розмірі 2040,00 грн.

Позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України рішенням залишила без розгляду скаргу ТОВ «ГАЗОВОЗ» в частині ППР ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 11.04.2023 №0071150702 та залишили ППР без змін, а скаргу ТОВ «ГАЗОВОЗ» в частині ППР ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 11.04.2023 №0071130702 без задоволення.

Не погоджуючись із цим рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.13. - 19-1.1.20 пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

За змістом підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9, 20.1.14, 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 ПК України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, згідно із абзацами 1-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, абзац 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

За змістом абзаців 7-8 підпункту 81.1 статті 81 ПК України при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно матеріалів справи, у наказі від 16.11.2022 № 3433-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127)» міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Як вбачається з наказу, перевірка була призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вже зазначалось, згідно з наказу, перевірка була призначена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Слід вказати про те, що позивач ТОВ «ГАЗОВОЗ» у позові вказує, та не спростовує тих обставин, що контролюючий орган не був допущений до проведення перевірки, а тому на їх думку спірний наказ не міг бути реалізований податковим органом.

Також, позивач посилаються на те, що посадовими особами відповідача не було пред`явлено направлення на перевірку, що виключало можливість встановити повноваження та особи перевіряючих.

Однак, слід вказати про те, що ОСОБА_2 був ознайомлений з наказом від 16.11.2022 № 3433-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127)» про що свідчить особистий підпис у направленнях на проведення перевірки від 16.11.2022 №4449 та №4446.

Встановлено, та не спростовано позивачем, що оператору ОСОБА_2 було вручено направленн на проведення перевірки від 16.11.2022 саме №4449 та №4446.

Перевірка було проведена згідно наказу від 16.11.2022 № 3433-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» (код ЄДРПОУ 40149127)» та направлення на проведення перевірки від 16.11.2022 року №4449 та №4446 за адресою: м. Дніпро, бул. Зоряний, 1Г.

Таким чином, вимоги пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України були дотримані, що дало підстави для початку проведення фактичної перевірки.

Окрім того, відповідно до положень пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформованої у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Формулювання підстав перевірки в наказі дає цілковите розуміння, що підставою перевірки за вказаним підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (яким передбачено декілька підстав для призначення перевірки) є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з яких контролюючому органу достатньо зазначити підпункт статті 80 ПК України у наказі на проведення перевірки. Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року по справі №460/1239/19 (адміністративне провадження № К/9901/31029/19) також зазначив, що не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Вищезазначена позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 року по справі №140/14625/20. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин. Також, Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, відмітив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Релевантні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 № 460/12391/19, з позиції якого «…не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Окремо Відповідач зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 судом зазначив про достатність відображення в наказі підстави для проведення фактичної перевірки як нумераційного позначення відповідного пункту статті Податкового кодексу України без розкриття його змісту.

Верховний суд касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив повністю, рішення судів попередній інстанцій скасував та у позові ТОВ було відмовлено повністю.

Призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об`єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Враховуючи наведене, слід дійти до висновку, що доводи позивача на відсутність підстав для проведення перевірки є неналежними, а отже слід ти висновку, що призначення перевірки відбулось із дотриманням норм чинного законодавства з боку контролюючого органу.

Щодо суті виявлених під час фактичної перевірки порушень.

Пунктом 80.4 статті 80 ПК України встановлено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до підпункту 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно матеріалів справи, перед початком перевірки проведено контрольну розрахункову операцію з придбання 10,27 л газу скрапленого за ціною 29,28 грн за 1 л на загальну суму 299,88 грн (товарний чек №487581216 від 23.11.2022).

Відповідно до баз даних ДПС встановлено, що реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний номер 3000128754 на АГЗП, розташованому за адресою: м. Дніпро, бул. Зоряний, 1Г не працює (вимкнений), фіскальні чеки не роздруковуються з 16.11.2022 року. На час перевірки РРО не працював.

Документ встановленої форми не створено та не видано, що призвело до порушення порядку проведення розрахунків.

Згідно пп.14.1.278 п.14.1 с.14 ПК України визначено, що система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Слід вказати, що податковий орган має інформацію, яка міститься в базах даних ДПС по допущенню порушень суб`єктом господарювання Закону №265.

В свою чергу, відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація.

Таким чином, вимогами чинного законодавства не заборонено, здійснення висновків контролюючого органу під час, зокрема, фактичної перевірки, можуть ґрунтуватися на документах та податковій інформації.

Щодо правомірності застосування інформації з баз даних податкового органу при проведені фактичної перевірки, Верховний Суд сформував правову позицію, яка викладена у постанові від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23, яка підлягає судом застосуванню.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.025 у справі №120/11036/23, відповідно до яких, податковий орган має можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО.

При цьому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що у позивача відсутній обов`язок щодо надання первинних документів на письмову вимогу контролюючого органу.

Суд наголошує, що отримавши таку вимогу, позивач повинен був надати первинні документи за період ведення господарської діяльності, проте матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем такого обов`язку.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналогічно п. 85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки є саме обов`язком суб`єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/витребування таких документів контролюючим органом.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі №160/9989/22 зауважив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).»

Щодо порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95.

Відповідно до п. 12 ст. З Закону №265/95, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як зазначено в акті фактичної перевірки, згідно вимірювального приладу на початок перевірки в резервуарі 1/1012176 Рн-9.9 серійний номер 66 назва Delphi485Exd ємністю 9.9 метрів кубічних. На вказаний газ скраплений (пропан-бутан) відсутні (не надані) первинні документи, тобто порушено облік паливо мастильних матеріалів на АЗС (не обліковані в журналах обліку ПММ за формами 17НП, 13НП, 14ГС).

Загальна сума (ціна) товарів не облікованих в установленому законодавством порядку складає 258 913,43 грн.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі Інструкція №281) ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (14-ГС).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП (підпункт 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281).

Підпунктом 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 визначено, що після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

В ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У ході проведення перевірки ТОВ «ГАЗОВОЗ» оператору ОСОБА_2 було вручено письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів.

На підтвердження ведення обліку товарних залишків (нафтопродуктів на АЗС) позивач не надав посадовим (службовим) особам контролюючого органу відповідних первинних документів

Як вже зазначалось вище, вимогу перевіряючи про надання платником податків документів, про що свідчить його підпис про отримання.

Всупереч п.85.2 ст.85 ПК України, посадовим (службовим) особам контролюючого органу не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19).».

Отже, контролюючий орган провів фактичну перевірку суб`єкта господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та обґрунтовано встановив порушення законодавства при здійсненні діяльності ТОВ «ГАЗОВОЗ».

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 28.11.2022 №2497/04-36-09-02/40149127 в якому зафіксовані виявлені порушення.

У зв`язку із відмовою від писання акту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт відмови від ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки від 25.11.2022 №бн.043952.

Копію акту надіслану позивачу на податкову адресу засобами поштового зв`язку.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.04.2023 №0071150702 у розмірі 258913,43 грн та № 0071130702 у розмірі 2040,00 грн. діяло лише на підставі, в межах повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВОЗ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОВОЗ" (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, оф.627, код ЄДРПОУ 40149127).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.09.2025 року.

Суддя В.В. Ільков