Decision № 130306713, 16.09.2025, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/590/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В,Г., при секретарі судового засідання Хролець І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вирівської сільської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський Гранітекспо"

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 130 195 грн. 51 коп.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Чернега Юрій Петрович;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Петровський Юрій Ігорович (поза межами суду).

Описова частина:

30 червня 2025 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вирівської сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський Гранітекспо" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 130 195 грн. 51 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/590/25 за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вирівської сільської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський Гранітекспо" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 130 195 грн. 51 коп., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 29 липня 2025 року.

29 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 липня 2025 року відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2025 року.

13 серпня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява, в якій останній визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/590/25 та призначено розгляд справи № 918/590/25 до судового розгляду по суті на 16 вересня 2025 року.

В судовому засіданні 16 вересня 2025 року представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Представник позивача - Вирівської сільської ради в судове засідання16 вересня 2025 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

25 червня 2019 року між Рівненською обласною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський гранітекспо" (Орендар) було укладено договір оренди землі.

Згідно пункту 1 Договору Орендодавець згідно розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 12 квітня 2019 року №316 "Про передачу земельної ділянки в оренду із зміною її цільового призначення" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для розробки Ясногірського-1 родовища гранодіоритів з кадастровим номером 5625480900:07:001:0008, яка розташована за межами населених пунктів на території Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 29,7500 гектара.

Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить: кадастровий номер 5625480900:07:001:0008 - 15 352 126,00 грн.

Договір укладено на термін дії спеціального дозволу на користування надрами від 25 грудня 2014 року № 6013 (до 24.12.2034 р.) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для розробки Ясногірського -1 родовища гранодіоритів (пункт 8 Договору).

Згідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % (п`ять відсотків) від нормативного грошової оцінки землі, що становить 767606,30 грн. в рік.

Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься за земельну ділянку, що передається за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення (ліси), набуту в оренду без проведення земельних торгів: за перший рік - не пізніше 14 робочих днів з дня укладення договору оренди, починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України. Даним договором не передбачається передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати. Орендна плата вноситься у строки визначені податковим законодавством України на розрахунковий рахунок Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права користування зазначеної земельної ділянки (пункт 41 Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вирівський гранітекспо" самостійно визначено розмір орендної плати, однак її оплата не здійснена, чим допущено виникнення заборгованості та порушено вказані умови договору.

Таким чином, за ТОВ "Вирівський гранітекспо" існує заборгованість по сплаті орендних платежів, яка виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань за 2023-2025 роки, донарахованих штрафних санкцій та пені, що свідчить про неналежне виконання стороною взятих на себе зобов`язань, порушення істотних умов Договору оренди.

Як вбачається з інформації ГУ ДПС у Рівненській області, заборгованість за користування орендованою земельною ділянкою у ТОВ Вирівський гранітекспо утворилась в період дії договору оренди землі від 25.06.2019.

Згідно з даними ГУ ДПС у Рівненській області, станом на 02.10.2024, розмір заборгованості становив 1 906 491,66 грн., який обліковано за період з 30.12.2022 по 30.09.2024.

Станом на 03.01.2025 заборгованість з орендної плати за вказаним договором становила 1 890 898,59 грн., яка виникла в період з 01.05.2023 по 30.12.2024. Станом на 11.02.2025 у Відповідача наявна непогашена заборгованість зі сплати орендної плати на загальну суму 1 037 209,21 грн., яка утворилась за період дії договору . Станом на 13.03.2025 розмір заборгованості становить І 026 360,54 грн., яка виникла внаслідок задекларованих податкових зобов`язань. Станом на 14.05.2025 розмір заборгованості становить 1 216843,55 грн., яка виникла внаслідок задекларованих податкових зобов`язань. Станом на 05.06.2025 розмір заборгованості становить 1 130 195,51 грн., яка виникла внаслідок задекларованих податкових зобов`язань, однак не погашена на час звернення прокурора із позовом до суду.

Також, відповідно до інформації ГУ ДПС у Рівненській області, суб`єкт господарювання сплатив до бюджету у 2022 році лише 275 058,89 грн., у 2023 році - 372,89 грн., у 2024 році - 860576,7 грн., з 01.01.2025 по 05.06.2025 - 1 387 671,99 гривень.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду фізичним та юридичним особам.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Підпункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно з статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб`єкта права власності па землю.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначає повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт "а" передбачає розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Норми Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України передбачають обов`язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, станом на 05.06.2025 по ТОВ "Вирівський гранітекспо" обліковується податкова заборгованість по орендній платі в сумі 1 130 195,51 грн.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до приписів статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язанні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відомості про підтвердження щодо зміни чи розірвання Договору оренди землі відсутні.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування па певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, суб`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з положеннями 288.4 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Неналежне внесення орендної плати орендарями за землю може спричинити завдання певних збитків у сфері фінансування суспільних верств населення.

Як встановлено судом розмір орендної плати позивачем визначений на підставі затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не перевищує розміру, передбаченого п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України.

Відтак, позовні вимоги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вирівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський Гранітекспо" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1 130 195 грн. 51 коп. судом визнаються обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Під час розгляду даної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський Гранітекспо" визнало позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що в даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає таке визнання позову як належне та задовольняє позовні вимоги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на суму 1 130 195 грн. 51 коп.

Також суд розглянув клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 місяців шляхом рівномірного погашення заборгованості. При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 ГПК України).

Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, обставини, які зумовлюють надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, такими, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, а питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР.

У якості виняткових обставин для розстрочення судового рішення відповідач зазначив, що немає можливості погасити заборгованість одним платежем у зв`язку з важким фінансовим становищем.

Суд зазначає, що представник прокуратури у судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, ступінь вини відповідача, визнання відповідачем позову та розмір задоволених вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, встановивши графік розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами по 94 182,96 грн. Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, ступінь вини відповідача, визнання відповідачем позову та розмір задоволених вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, встановивши графік розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами по 94 182,96 грн. , починаючи з дня ухвалення рішення у цій справі.

, починаючи з дня ухвалення рішення у цій справі.У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо представництва прокурором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

На виконання вимог абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обласною прокуратурою 13.01.2025 направлено до Вирівської сільскої ради повідомлення № 12-57вих-25 про виявлені порушення інтересів держави, які полягають у систематичній несплаті коштів за використання земельної ділянки ТОВ "Вирівський Гранітекспо".

На вказане повідомлення Вирівською сільською радою 05.02.2025 надано відповідь, з якої вбачається, що остання за захистом порушених інтересів сільської ради, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Вирівський Гранітекспо" умов договору оренди земельної ділянки, до суду не зверталась та звертатись не буде.

Однак, продовження неналежного виконання договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, має негативне значення та призводить недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Вирівська сільська рада не отримує передбачену договором оренди плату за землю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 16 952,93 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Сума судового збору за стягнення основної суми боргу в розмірі 1 130 195,51 коп., за визнані позовні вимоги становить 16 952,93 грн.

Отже, 50 відсотків судового збору визнаних відповідачем позовних вимог, становить 8 476,47 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України для прокуратури у відповідності до статті 130 ГПК України.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 8 476,47 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський гранітекспо" (вул. Хутір Скородне, 2, с. Вири, Сарненський район, Рівненська область, 34551, ЄРДПОУ 37012399) на користь Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області (вуя. Центральна, 2а, с. Вири, Сарненський район, Рівненська область, 34551, ЄРДПОУ 04387705) заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 1 130 195 (один мільйон сто тридцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 51 коп.

3. Стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 8 476 (вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 46 коп. сплаченого судового збору.

4. Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити.

5. Розстрочити виконання рішення суду шляхом стягнення суми заборгованості рівними частинами протягом дванадцяти місяців та виконувати його наступним чином: - 94 182 грн. 96 коп. до 30 вересня 2025 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 жовтня 2025 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 30 листопада 2025 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 грудня 2025 року - 94 182 грн. 96 коп. до 31 січня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 28 лютого 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 березня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 30 квітня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 травня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 30 червня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 липня 2026 року; - 94 182 грн. 96 коп. до 31 серпня 2026 року.

6. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 476 (вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 46 коп. сплачений за платіжною інструкцією № 1289 від 25 червня 2025 року.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2025 року.

Суддя Вадим Торчинюк