Decision № 130107871, 27.08.2025, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/23247/24

Провадження № 2/761/2348/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Лишняк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано до провадження судді Макаренко А.І.

На підставі розпорядження № 01-08-118 від 20.02.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/23247/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Предметом позову є визнання незаконним рішення Київської міської ради від 2 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2025 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2025 року, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є співвласником квартири АДРЕСА_2 . З відповіді на свій запит до Київської міської ради від 15 грудня 2023 року позивач довідався про те, що рішенням Київської міської ради №284/5096 від 2 грудня 2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 було віднесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (див. додатки 3-7). Пізніше, ознайомившись з текстом цього рішення, позивач також довідався, що цим своїм рішенням Київська міська рада доручила виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснювати закріплення віднесених до зазначеного вище переліку об`єктів на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, установами чи організаціями, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Для ухвалення рішення про віднесення багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , який є спільною власністю усіх його співвласників, до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, та передачі цього багатоквартирного будинку у чиєсь управління, Київська міська рада обов`язково мала отримати згоду на це усіх співвласників цього багатоквартирного житлового будинку, проте ані позивач, ані члени його сім`ї такої згоди Київській міській раді не надавали. Співвласники вищевказаного багатоквартирного житлового будинку є також співвласниками допоміжних приміщень цього багатоквартирного житлового будинку. Тому віднесенням його до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та наданням доручення виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснювати закріплення віднесених до зазначеного вище переліку об`єктів на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, установами, організаціями, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідач порушив право позивача на користування та розпорядження приміщеннями загального користування (у тому числі допоміжними), несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями зазначеного вище будинку, механічнім, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням всередині та за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення цього будинку. У зв`язку із вищевикладеним позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом до відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в результаті приватизації квартир багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація при підготовці уточнених переліків об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери її управління, із загальної площі житлового будинку мала виключити площу приватизованих у встановленому порядку жилих приміщень із відповідним відображенням змін в первісній та залишковій вартості. Рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» видане на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, не суперечать актам цивільного законодавства і не порушують цивільні права або інтереси позивача.

Позивач подав до суду відповідь на відзив.

Третя особа-2 подала до суду письмові пояснення, в якій зазначила Київська міська ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в порядку та у спосіб передбачений наведеними вище законами та підзаконними нормативними актами. Просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач подав до суду заперечення на письмові пояснення третьої особи-2.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2025 року, позивач не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2025 року, представник відповідача не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2025 року, тертя особа-1 не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2025 року, представник третьої особи-2 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторін, врахувавши їх процесуальні заяви, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою затверджено перелік державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Вказаною постановою до переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) віднесено житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

На виконання зазначеної постанови виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», яким затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста та пунктом 3 якого передано до комунальної власності районів майно згідно з переліком (додатки 2 - 15), в тому числі житловий фонд.

В подальшому, у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою в місті Києві, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, зокрема до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району було включено житловий будинок на вул. Саксаганського, 109 (позиція 815, таблиця 7 «Житлове господарство», додатка № 11).

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» було вирішено не утворювати районні у місті Києві ради та припинити з 31.10.2010 року шляхом ліквідації районні у місті Києві ради, зокрема, і Шевченківську районну у місті Києві раду.

У зв`язку з чим, усе майно та підприємства, що перебували у комунальній власності районних рад у місті Києві передано до комунальної власності міста Києва.

02.12.2010 Київською міською радою прийнято рішення № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1 - 10 до цього рішення (додатки сформовано за ознакою розміщення в певному районі міста). У додатку № 10 до вказаного рішення наведено Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, зокрема, вказано житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 (позиція 891 таблиці 6 «Житлове господарство»).

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно положень ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 5 ст. 140 Конституції України визначено, що питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Відповідно до ч. 1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», передбачено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження. Зокрема, у додатку 10 наведено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в тому числі житловий будинок на АДРЕСА_1 (позиція 891 таблиці 5 «Житлове господарство»).

Відповідно до пункту 4 вказаного розпорядження здійснюючи управління об`єктами, районні в місті Києві державні адміністрації, здійснюють облік та закріплення майна на праві господарського відання (оперативного управління) за підприємствами, забезпечують проведення в установленому порядку інвентаризації, закріпленого за ними майна.

Згідно з пунктами 7.4 та 7.5 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.05.2011 № 715 «Про окремі питання виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» районні в місті Києві державні адміністрації при підготовці уточнених переліків об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, що передані до сфери їх управління, із загальної площі житлових та нежитлових будинків виключити площу приватизованих у встановленому порядку жилих та нежилих приміщень із відповідним відображенням змін в первісній та залишковій вартості.

Державний житловий фонд підлягає приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». За правилами частини першої статті 1 вказаного закону приватизація державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким було затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в районах міста Києва, на думку позивача, порушено його право на спільну сумісну власність майна багатоквартирного будинку. Проте, позивачем не доведено, що оскаржуваним ним рішенням порушено його право на спільну сумісну власність та не зазначено, яким само чином рішення у даній судовій справі має відновити його права.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанова КГС ВС від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/113203817).

Судом не встановлено та позивачем не доведено, що рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» видане не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та Законами України, суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2025 року.

Суддя: