Decision № 130052985, 03.09.2025, Borshchiv District Court of Ternopil Oblast

Справа № 594/847/25

Провадження №2/594/586/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

за участі секретаря Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк" (далі АТ ПУМБ) у липні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 117352,50 грн. Посилається на те, що між АТ ПУМБ та відповідачкою укладено кредитні договори: 08.02.2019 - кредитний договір №2001242803401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 25289 грн; 07.09.2022 - кредитний договір №1010526674, за яким позичальнику надано кредит у сумі 75945,02 грн. Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, внаслідок чого виникла заборгованість, а саме: по кредитному договору від 08.02.2019 № 2001242803401 35209,79 грн., з яких: 21647.74 грн. заборгованість за кредитом; 13562.05 грн. заборгованість процентами; по кредитному договору від 07.09.2022 № 1010526674- 82142,71 грн., з яких: 55929.9 грн. заборгованість за кредитом; 9.49 грн. заборгованість процентами; 26203.32 грн. заборгованість за комісією.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, не заперечує щодо заочного вирішення справи.

Належно повідомлена відповідачка в судове засідання не з`явилася повторно.

Відповідно доч.4ст.223ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідачки, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитні договори: 08.02.2019 - кредитний договір №2001242803401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 25289 грн.; 07.09.2022 - кредитний договір №1010526674, за яким позичальнику видано кредит у сумі 75945.02 грн.

08.02.2019 між сторонами було укладено кредитний договір №2001242803401 шляхом підписання заяви №2001242803401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якого відповідачці встановлено кредитний ліміт на її поточний рахунок у гривнях в розмірі 10000,00 грн. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців, розмір процентної ставки 47,88% річних.

Договір підписано відповідачкою власноручно.

Між сторонами також складено та підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а також порядок повернення кредиту.

Згідно довідки АТ «ПУМБ» про збільшення ліміту по договору №2001242803401 від 08.02.2019 ОСОБА_1 станом на 08.02.2019 встановлено кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн, який 18.03.2021 збільшено до 35100,00 грн, а 03.03.2022 зменшено до 25289,00 грн.

З виписки з особового рахунку відповідачки за період з 08.02.2019 по 09.04.2025 вбачається рух коштів по рахунку за договором №2001242803401 від 08.02.2019.

Суд враховує, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідачки, всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

07.09.2022 було укладено кредитний договір №1010526674 шляхом підписання заяви №1010526674 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з умовами якого відповідачці надано споживчий кредит «Рефінансування» на наступних умовах, визнасених відповідними пунктами договору, а саме:

1.Найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі RS GP on GP рефінансування online (36).

2.Цільове призначення: а) погашення заборгованості; б) сплата Разової комісії Банку.

3. Сума: 75945,02 (Гривні), в т.ч. з метою погашення заборгованості 75945,02 (Гривні), для сплати Разової комісії 0.00 (Гривні).

4. Строк (в місяцях): 36.

5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,4%.

6. Розмір процентної ставки: 0,01% річних.

7. Разова комісія: 0% від суми кредиту + 0 (Гривні)

8. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами).

9. Спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі: банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п.10).

10. Заборгованість: кредитор - АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», основний договір - 1002064219501, сума заборгованості - 75945,02 грн., реквізити для погашення - 29098114984491.

Підписавши цю Заяву, відповідачка уповноважила Банк здійснити переказ суми Споживчого кредиту з цільовим призначенням на погашення заборгованості за реквізитами, зазначеними в п. 10 цієї Заяви.

Між сторонами також погоджено графік платежів за договором та визначено платіжні періоди з 07.09.2022 по 07.09.2025.

Договір підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису.

З платіжної інструкції № TR.59627213.83531.25578 від 07.09.2022 вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 отримала від АТ «ПУМБ» шляхом здійснення переказу кошти в сумі75945,02 грн.

З виписки з особового рахунку відповідачки за період з 07.09.2022 по 09.04.2025 вбачається рух коштів по рахунку за договором №1010526674 від 07.09.2022.

Суд враховує, що виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідачки, всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

Судом встановлено, що зазначені кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з істотних умов договору. Відповідачка на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо умов договорів, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, комісії.

В силу вимог частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, наданих АТ «ПУМБ», відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами щодо повернення кредитів, сплати процентів передбачених кредитними договорами, належним чином не виконала, у зв`язку з чим, у неї утворилась заборгованість, яка станом на 09.04.2025 становить: по кредитному договору від 08.02.2019 № 2001242803401 35209,79 грн., з яких: 21647.74 грн. заборгованість за кредитом; 13562.05 грн. заборгованість процентами; по кредитному договору від 07.09.2022 № 1010526674- 82142,71 грн., з яких: 55929.9 грн. заборгованість за кредитом; 9.49 грн. заборгованість процентами; 26203.32 грн. заборгованість за комісією.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено 10.04.2025 письмові вимоги (повідомлення) на адресу місця проживання, яку відповідачка зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.

Оскільки досудова вимога банку про погашення кредитної заборгованості позичальником добровільно задоволена не була, банк звернувся з цим позовом до суду для стягнення наявної кредитної заборгованості.

Проте, банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитами, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та процентів, стягнути й заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладеннядоговору проспоживчий кредиткредитодавець навимогу споживача,але небільше одногоразу намісяць,а такожу разізміни істотнихумов договорупро споживчийкредит,включаючи випадки,коли таказміна відбуваєтьсявнаслідок настанняумов,визначених такимдоговором,у порядкута наумовах,передбачених договоромпро споживчийкредит,безоплатно повідомляєспоживачу інформаціюпро поточнийрозмір йогозаборгованості,розмір сумикредиту,повернутої кредитодавцю,надає випискуз рахунку/рахунків(занаявності)щодо погашеннязаборгованості,зокрема інформаціюпро платежіза цимдоговором,які сплачені,які належитьсплатити,дати сплатиабо періодиу часіта умовисплати такихсум (заможливості зазначеннятаких умову виписці),а такожіншу інформацію,надання якоїпередбачено цимЗаконом,іншими актамизаконодавства тадоговором проспоживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

П. 5.7.3 публічної пропозиції АТ « ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту ( база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

У справі встановлено, що відповідно до пункту 5, укладеного 07.09.2022 між сторонами кредитного договору №1010526674 передбачено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі №1010526674 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №1010526674, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв`язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором від №1010526674 від 07.09.2022 в розмірі 26203,32 грн немає, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №1010526674 від 07.09.2022 відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором №1010526674 від 07.09.2022, які було враховано позивачем при обрахунку заборгованості відповідача станом на 09.04.2025, зокрема в розмірі 6379,38 грн. на погашення комісії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно визначив в кредитному договорі сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 26203,32. А тому, із загальної суми платежів, які здійснила відповідачка, позивач неправомірно зарахував 6379,38 грн. на погашення комісії, замість того, щоб ці кошти були спрямовані на погашення кредиту та відсотків.

Крім того, сплачена відповідачкою комісія підлягає зарахуванню на погашення основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту).

Проаналізувавши докази по даній справі, суд вважає, що має місце не виконання відповідачкою умов кредитного договору від 08.02.2019 №2001242803401 та кредитного договору від 07.09.2022 №1010526674 та приходитьдо висновку,що позовпідлягає дозадоволення частково,а самешляхом стягненняіз відповідачкина користьпозивача заборгованостіза:кредитним договором від 08.02.2019 №2001242803401 в сумі 35209,79 грн., з яких: 21647,74 грн. - заборгованість за кредитом; 13562,05 грн. - заборгованість за процентами; за кредитним договором від 07.09.2022 №1010526674 в сумі 49560,01 грн., з яких: 49550,52 грн. - заборгованість за кредитом; 9,49 грн. - заборгованість за процентами, зарахувавши сплачену комісію за кредитним договором від 07.09.2022 №1010526674 в сумі 6379,38 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 526, 626, 628, 633, 634,638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість:

- за кредитним договором від 08.02.2019 №2001242803401 в сумі 35209,79 грн., з яких: 21647,74 грн. - заборгованість за кредитом; 13562,05 грн. - заборгованість за процентами;

- за кредитним договором від 07.09.2022 №1010526674 в сумі 49560,01 грн., з яких: 49550,52 грн. - заборгованість за кредитом; 9,49 грн. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» понесені судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 1749,83 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачкою може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 08 вересня 2025 року.

Головуючий : Г.І.Зушман