Court ruling № 1300021, 06.11.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“06” листопада 2007 року Справа № 29/423а

к/с № К-25484/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

на ухвалу Донецького апеляційного господарського судувід 05.06.2006 року

та постанову господарського суду Донецької області від 16.03.2006 року

у справі№ 29/423а

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”

доДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі

провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (далі ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”) звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (далі ДПІ у м. Маріуполі) про визнання недійсним рішення від 13.12.2005 року № 0000082230/2 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені, передбаченої ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, в розмірі 2 280 996,03 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.03.2006 року, залишеною без змінухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року, позовні вимоги ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”задовільнено частково. Визнано недійсним спірне рішення про застосування до позивача пені у розмірі 2 280 022,72 грн. Судові рішення мотивовано тим, що зобовязання за зовнішньоекономічним контрактом припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Маріуполі оскаржила їх у касаційному порядку. В касаційні скарзі відповідач просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 16.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме приписів ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, ст. 601 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Маріуполі проведена комплексна перевірка ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.04.2005 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” при здійсненні розрахунків за експортним контрактом № 12exp/38L-03 від 22.10.2002 року, укладеним з фірмою “AntheusTradinggroupS.A” (Румунія) (пеня 2 280 022,72 грн.), імпортним договором № 23 від 04.08.1999 року, укладеним з АТ “Гідрометалург” (пеня 972,79 грн.), експортним договором № 658/167 від 27.06.2001 року, укладеним з ПКФ “Спецстрой” (пеня 0,52 грн.). Зазначені порушення відображені у акті перевірки від 15.08.2005 року за № 13/23-111/00191129, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2005 року № 0000082230/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 3 171 233,01 грн. За результатами розгляду скарг, поданими ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання, контролюючим органом зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій і визначено зобовязання в розмірі 2 280 996,03 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов експортного контракту № 12exp/38L-03 від 22.10.2002 року, укладеного з фірмою “AntheusTradinggroupS.A” (Румунія) позивачем було експортовано металургійну продукцію, що підтверджується вантажними митними деклараціями, наявними в матеріалах справи. За період що перевірявся, позивачем експортовано металопродукції на суму 401 118,4 дол. США. Зобовязання щодо оплати експортованої продукції на суму 239590 дол. США були припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно укладеної сторонами за договором додаткової угоди від 27.01.2004 року № 12, заяв про взаємозалік від 16.02.2004 року, 31.03.2004 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

У цивільно-правових відносинах допускається припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 202, 203, 377 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Разом з тим зазначений Закон не передбачає неприпустимість припинення зобовязань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому припинення зобовязань між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, твердження контролюючого органу про неможливість застосування інших форм розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Посилання скаржника на відсутність заяв однієї із сторін контракту про зарахування зустрічних вимог, а відтак безпідставність застосування судами до спірних правовідносин ст. 601 Цивільного кодексу України спростовується документами наявними в матеріалах справи додатковою угодою від 27.01.2004 року № 12, заявами про взаємозалік від 16.02.2004 року, 31.03.2004 року.

Необґрунтованим колегією суддів вбачається посилання скаржника на п. 13 контракту № 12exp/38L-03 від 22.10.2002 року, який визначає порядок та місце розгляду суперечностей між саме сторонами контракту стосовно його виконання, і не визначає законодавство, яке має бути застосовано при вирішення інших спірних правовідносин, повязаних із зовнішньоекономічною діяльністю резидента.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст. 250 Господарського кодексу України застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності після закінчення одного року з дня порушення позивачем ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є необґрунтованим. З аналізу викладених норм вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених обставин правомірно дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тому судова колегія Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекцій у м. Маріуполі залишити без задоволення, апостанову господарського суду Донецької області від 16.03.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2006 року без змін.

Справу № 29/423а повернути до господарського суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В

(підпис)

Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова