Court ruling № 1299994, 13.11.2007, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“13” листопада 2007 року Справа № 5/29-02-9/429

к/с № К-22786/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року

та рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2003 року

у справі № 5/29-02-9/429

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомисто»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомисто» звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 2391/04-33-1/20786882/16804 від 11.09.2003 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.-15.12.2003 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року, заявлений позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 2391/04-33-1/20786882/16804 від 11.09.2003 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4389,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податкової інспекцією нарахування штрафних санкцій здійснено за несвоєчасність оприбуткування позивачем виручки, що надходила до каси підприємства, чим порушено вимоги п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001 року, затвердженого постановою Правління НБУ за № 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за №237/5428 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 2.10 зазначеного Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас підприємства, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватись в їх касах.

При проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в КОРО та оформленням готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що матеріалами справи не підтверджується вчинення позивачем порушення п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки наявні докази свідчать про те, що позивач здійснив облік готівки через РРО, КОРО та касові книги підприємства (відділ реалізації та касу підприємства) в день надходження коштів, що виключає можливість застосовування до нього штрафних санкцій за порушення правил обігу готівки.

Одночасно слід зазначити, що фінансові санкції за порушення правил регулювання обігу готівки не можуть вважатися податковим зобовязанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки ця сума штрафних санкцій не є податком і збором і на неї не можуть поширюватись положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року та рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2003 року у справі № 5/29-02-9/429 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис Голубєва Г.К.Судді

підпис Брайко А.І.

підпис Карась О.В.

підпис

Рибченко А.О.

підпис Федоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова