Decision № 129869244, 29.08.2025, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2025 року м. Київ справа №640/12783/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтра Люкс»

до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби

України.

про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2020

№ UA 100050/2020/000080/2 про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтра Люкс» з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби. про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2020 № UA 100050/2020/000080/2 про коригування митної вартості товарів.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію UA1000050/2020/225284 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів, за ціною договорів щодо подібних (аналогічних) товарів, в результаті чого було збільшено митні платежі, відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та замінено Відповідача його правонаступником на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

13.07.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтра Люкс» (код ЄДРПОУ 41793859) зареєстровано в якості юридичної особи 08.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2020 між ТОВ «Інтра Люкс» та MYKYS GmbH (Німеччина, Продавець за контрактом, надалі за текстом - MYKYS) укладено договір поставки №08/07-20 (надалі за текстом Договір №08/07-20).

За умовами Договору №08/07-20 «Постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язаний приймати та оплачувати Товар, в порядку та на умовах, визначених даним Договором»(п. 1.1.).

Відповідно до п. 3.1. Договору №08/07-20, ціна товару визначається у інвойсах на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Договору.

Пунктом 1.3. Договору №08/07-20 зазначено, що асортимент Товару, номенклатура Товару, код Товару згідно УКТ ЗЕД, одиниця Товару, кількість Товару, ціна Товару та інші дані, необхідні для організації поставок Товару, визначаються у специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Договору.

На виконання умов Договору №08/07-20 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме одяг та взуття (стоковий) на загальну суму 10 854,20 ЄВРО, згідно інвойсу

№ MY2000000001 від 15.07.2020р.

Вищезазначений товар надійшов від Продавця (MYKYS) за Договором №08/07-20 на умовах EXW Langenselbold, Germany, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».

З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 02.11.2022 року Позивачем через свого представника ПП «СОЛЛО» подано електронну митну декларацію за

№ UА100050/2020/225284. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 10 854,20 ЄВРО.

Додатково, декларантом було надано заяву №01 від 02.10.2020 року із роз`ясненням обставин, пов`язаних із визначенням митної вартості товарів.

02.11.2020 року Відповідачем було надано Позивачеві електронне повідомлення щодо надання додаткових документів.

09.11.2020 року Позивачем надано заяву до митного органу із поясненням щодо кожного додатково запитуваного документу.

10.11.2020 року Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100050/2020/000080/2 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100050/2020/00293.

Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.

Так, в рішенні №UA100050/2020/000080/2 від 10.11.2020, митний орган, як підставу відмови в прийнятті митної декларації та коригування митної вартості, зазначив, що «Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до Договору №08/07-20 зазначено, що продаж товару здійснюється згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною Договору та який було надано до митного оформлення. Крім того, до декларації було надано банківські платіжні документи про оплату на користь Продавця від 12.08.2020 року, транспорті документи, договір про надання послуг з декларування та митного оформлення товару/вантажу, транспортного експедирування № 31082020/1 від 31.08.2020 року, рахунок № 4575 від 03.09.2020 року та платіжні доручення №5 від 03.09.2020 року і № 11 від 24.09.2020 року.

Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ. що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено. банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);

- за наявності - Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складової митної вартості товару;.

- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів); | - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); -копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо).

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних ({аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом додатково було надано заяву №1 від 02.10.2020 року із пояснення щодо визначення митної вартості та пояснення № 2 від 09.11.2020 року на запит митного органу.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованою вибору методу визначення митої вартості товарів.

Згідно з положеннями її. 1 ст. 55 митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару, висновок: подання нової митної декларації, заповненої в установленому порядку, з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 10.11.2020 року № UA100050/2020/000080/2.

Суд зазначає, що разом з митною декларацією, позивачем надано митному органу:

- зовнішньоекономічний контракт, а саме Договір №08/07-20 від 08.07.2020 року.

- інвойс № MY2000000001 від 15.07.2020 року;

- банківські платіжні документи про сплату 10854,20 Євро на користь продавця

від 12.08.2020 року;

- документи про вартість перевезення від 18.09.2020 року;

- договір про надання послуг з декларування та митного оформлення товару/вантажу, транспортного експедирування від 31.08.2020 року № 30182020/1;

- міжнародна вантажна декларація від 09.09.2020 року № MY469841;

- заява №01 від 02.10.2020 року із поясненням щодо обставин визначення митної вартості;

- бухгалтерську виписку по рахунку 3712 (валюта Євро), яка відображає стан взаєморозрахунків між постачальником та покупцем;

- копію митної декларації країни експорту типу ЕХ А номер MRN 20DE335231406663E7.

02.11.2020 року Відповідачем було надано Позивачеві електронне повідомлення щодо надання додаткових документів.

В повідомленні Відповідачем не зазначено жодної підстави для витребування додаткових документів. Як і не зазначено, які розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять надані декларантом документи, чи які наявні ознаки підробки або не містять які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Жодної з підстав, визначеної ч. 3, 4 ст.53 Митного кодексу України, Відповідачем не зазначено в повідомлення.

З огляду подачу позивачем до митного органу банківських платіжних документів та підтвердження оплати постачальнику та бухгалтерську виписку по взаєморозрахункам між постачальником та покупцем, посилання митного органу щодо відсутності відомостей щодо оплати товару, спростовуються наданими позивачем документами до митного органу, а також матеріалами справи.

Щодо доводів відповідача «причинами невизнання митної вартості, заявленої декларантом є неподання декларантом всіх запрошених документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів», суд зазначає наступне.

Ч. 10 ст. 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (п. 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (п. 7).

Поставка імпортованого Позивачем товару, про що Відповідач не заперечує, відбулася на умовах EXW Langenselbold, Germany що відповідає умовам пункту 2.2. Договору № 08/07-20 від 08.07.2020 року, укладеного між Позивачем та компанією MYKYS.

Пунктом 1.3. Договору №08/07-20 зазначено, що асортимент Товару, номенклатура Товару, код Товару згідно УКТ ЗЕД, одиниця Товару, кількість Товару, ціна Товару та інші дані, необхідні для організації поставок Товару, визначаються у специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Договору.

Крім того, позивачем було надано документи на підтвердження витрат на доставку товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс дійсно зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін.

Умови поставки EXW (Ex Works / Франко завод) означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (наприклад, на заводі чи складі). Покупець несе всі витрати та ризики, пов`язані з вивезенням товару, його транспортуванням, митним оформленням (як експортним, так і імпортним) та доставкою до кінцевого пункту призначення.

Таким чином, витрати на транспортування несе покупець, про що і було зазначено позивачем у заяві №01 від 02.10.2020 року, додано вартість перевезення товару та витрат на навантаження товару на складі постачальника в розмірі 37000,00 гривень та надано відповідні документи.

Враховуючи викладене, Відповідач дійшов до хибного висновку, про відсутність документів на підтвердження складу митної вартості товарів.

Суд зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач не врахував надані позивачем документи, які є достатніми для встановлення митної вартості декларованих товарів.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

В даному ж випадку відповідач не навів конкретних підстав витребовувати будь-яких додаткових документів у позивача, оскільки документи, які надавали можливість встановити митну вартість декларованих товарів, надані позивачем відповідачу разом з митною декларацією.

Інші складові, що включені Позивачем до митної вартості товарів безпосередньо підтверджуються наданими Позивачем документами.

Відповідач наголошував, що з наданих декларантом документів неможливо встановити складові митної вартості. Вказане твердження є незаконним з огляду на наступне.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед іншого вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Згідно приписів п.п. 2,4 ч.2 ст. 55 МК України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100050/2020/000080/2 від 10.11.2020 року митна вартість визначена з застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 МК України. Перший метод не застосований у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні відповідно до ч.2 ст. 58 МК України. При цьому, Відповідачем зазначається «враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Кодексу, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Крім того, Відповідач у оскаржуваному рішенні зазначає, що митним органом проведено порівняння заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних товарів.».

Тобто, митна вартість товару, поданого Позивачем до розмитнення, порівнювалась з подібними (аналогічними) товарами. В той час відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UА100050/2020/000080/2 від 10.11.2020 року, другий- п`ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст. 59-63 МК України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (ст. 59, 60 МК України), що суперечить вищевказаним обставинам.

Таким чином, суд зазначає, що саме рішення Відповідача містить суперечності та неточності, які призвели до порушення прав позивача.

Суд зазначає, що Відповідачем безпідставно, в порушення ст. 58 МК України здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосований без достатніх на те підстав з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст.ст.59-63 МК України.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів

№ UА100050/2020/000080/2 від 10.11.2020 року не відповідає вимогам п.п. 2, 4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), в тому числі не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої Позивачем, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої Відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА100050/2020/000080/2 від 10.11.2020 року порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, чи була ця відкоригована та, якщо була відкоригована, чи оскаржено рішення до суду за резервним методом.

Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби № UА100050/2020/000080/2 від 10.11.2020 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4714,73 грн., який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 10.11.2020 № UA 100050/2020/000080/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтра Люкс» (04073, м. Київ, вулиця Куренівська, 21, код ЄДРПОУ 41793859) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4714 (чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 73 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.