Decision № 129869210, 01.09.2025, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2025 року № 320/48196/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої суддівської винагороди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо не нарахування та не виплати судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік з 01.07.2023 у розмірі 2684 грн;

- стягнути з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 недоотриману ним суддівську винагороду за період з липня 2023 по грудень 2023 у розмірі 216067,50 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва призвела до нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з липня 2023 року по грудень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 лютого 2024 року о 14:30 год.

У підготовчому засіданні 13 лютого 2024 року відкладено розгляд справи до 12 березня 2024 року о 10:30 годині.

8 березня 2024 року представником Окружного адміністративного суду міста Києва надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що відповідно до положень абз. 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня встановлений у розмірі 2 102 гривні. Положення вказаного нормативно-правового акту в частині, яке стосується встановлення базового розміру посадового окладу для судді не було скасовано або визнано КСУ неконституційним, а відтак не втратило юридичну силу і є таким, яке підлягає застосуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 9 квітня 2024 року о 16:45 год.

Судове засідання, призначене на 9 квітня 2024 року відкладено до 30 квітня 2024 року о 10:20 годині у зв`язку з відсутністю в приміщенні суду електроенергії.

20 березня 2024 року засобами електронного зв`язку представником відповідача подано до суду клопотання про залучення співвідповідача Державної судової адміністрації України, мотивоване тим, що остання є головним розпорядником бюджетних коштів і у віданні якої діє окрема бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», наявність якої, за правилами пункту 25 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, означає, що списання коштів державного бюджету для забезпечення виконання судових рішень на користь суддів здійснюватиметься виключно за нею.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року запропоновано ОСОБА_1 залучити до участі у справі співвідповідача Державну судову адміністрацію України та у зв`язку з залученням співвідповідача уточнити прохальну частину позову щодо заявлених позовних вимог. Зупинено провадження у справі №320/48196/23 до дати отримання судом інформації про прийняте ОСОБА_1 рішення щодо залучення співвідповідача.

Позивачем, на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року подані до суду письмові пояснення, в яких позивач заперечує проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Державної судової адміністрації України, мотивуючи тим, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи йому з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року суддівську винагороду, виходячи з показника прожитковою мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102,00 грн., допустив протиправну бездіяльність яка проявилась у неврахуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 травня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої суддівської винагороди, призначено судове засідання на 25 жовтня 2024 року о 12:30 год.

У судове засідання, призначене на 25 жовтня 2024 року позивач та представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з цим, позивачем подана до суду заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року залучено до участі у справі №320/48196/23 другим відповідачем Державну судову адміністрацію України, відкладено судове засідання на 19 листопада 2024 року о 09:30.

Відповідач 2 відзив не подав, ухвалу суду про залучення у справі у якості другого відповідача отримано ним в особистому кабінеті системи "Електронний суд".

Будь-яких клопотань з приводу розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача 2.

У судове засідання, призначене на 19 листопада 2024 року позивач та представники відповідачів не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з тим, представником відповідача 1 подано до суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Матеріали справи місять заяву позивача про розгляд адміністративної справи №320/48196/23 без його участі на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вказаної норми, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , Указом Президента України від 27 квітня 2010 року № 578/2010 був призначений суддею Полтавського окружного адміністративного суду строком на 5 років.

Указом Президента України від 16 липня 2010 року № 770/2010 переведено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Амельохіна Віталія В`ячеславовича на роботу на посаді судді окружного адміністративного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.

Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 297/2017 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

За період з липня 2023 по грудень 2023 щомісячна винагорода судді нарахована та виплачена позивачу, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 102,00 грн.

На думку позивача, відповідач 1 повинен був нарахувати та виплатити суддівську винагороду, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначений Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік з 01.07.2023 у розмірі 2684 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача 1 позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано ст. 8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положеннями частини першої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Положеннями частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною дев`ятою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи його для визначення посадового окладу позивача, відповідач 1 діяв на законних підставах.

Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина, встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Результатом вирішення спору у справі №240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 27.12.2023 до 08.02.2024, що, за твердженнями позивача у справі №240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів, та підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції у даній справі.

За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з 01.01.2023 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а саме - 2102,00 гривні.

Відтак у спірних правовідносинах відповідач 1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення недоотриманої суддівської винагороди - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 1 вересня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.