Decision № 129784642, 27.08.2025, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року Справа№640/13299/20

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Артек» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (далі - суд) перебуває позов Дочірнього підприємства «Артек» (далі - позивач) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Київської митниці Держмитслужби, відділу контролю митної вартості УАМП та МТР, про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000402/2 від 24.10.2019 та скасувати його повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Представник позивача зауважує, що на виконання вимог митного органу, позивачем було надано усі необхідні передбачені законодавством документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Представник позивача зазначає, що при винесенні рішення про коригування митної вартості, відповідачем не заповнено пункт 33 оскаржуваного рішення, тобто фактично не зазначено обставин прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Натомість, як зазначає позивач, подані останнім документи є належними та допустимими, не містять розбіжностей та містять достатньо інформації для прийняття митної декларації митним органом.

Таким чином, не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням, яке порушує права позивача, останній звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Артек» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом судом не вирішено.

17 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі.

02 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

16 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд замінити Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

06 травня 2025 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/13299/20 передана на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/13299/20 за позовом Дочірнього підприємства «Артек» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення. Замінено відповідача у справі №640/13299/20 на його правонаступника Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, (місцезнаходження: бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555).

26 травня 2025 року відповідач надав до суду клопотання, яким серед іншого просив суд залишити адміністративний позов без розгляду, а в разі не залишення відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про залишення позовної заяви без розгляду. Зобов`язано відповідача надати (надіслати) суду письмові пояснення із зазначенням конкретного переліку та реквізити письмових доказів, які долучено позивачем до адміністративного позову, які викладено іноземною мовою та не перекладено на українську мову.

06 червня 2025 року відповідач надав до суду клопотання, в якому визначив перелік документів, які подано відповідачем до суду іноземною мовою, та на думку відповідача не можуть бути взяті до уваги судом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року витребувано у Дочірнього підприємства «Артек» визначені судом докази по справі.

09 липня 2025 року до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Артек» про продовження строку виконання вимог ухвали. За змістом заяви, представник позивача просить суд продовжити строк виконання вимог ухвали щодо усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів, оскільки виникла проблема у наявності перекладачів з турецької мови, і в строках виконання завіреного перекладу документів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року Дочірньому підприємству «Артек» продовжено строк для подання доказів по справі.

15 липня 2025 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Артек» про продовження строку виконання вимог ухвали.

30 липня 2025 року до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Артек» про надання доказів по справі.

04 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява Дочірнього підприємства «Артек» про надання доказів по справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з митним оформленням товару, що надійшов на адресу ДП «Артек», в межах зовнішньоекономічного контракту №AV416 від 13.04.2016, позивачем до Київської міської митниці ДФС подано вантажну митну декларацію: №UA100130/2019/225796 від 24.10.2019 та заявлена митна вартість відповідного товару, яка визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження вартості товару ДП «Артек» подані наступні документи: контракт №AV416 від 13.04.2016; договір на транспортне обслуговування №03-04/17 від 03.04.2017 з додатковою угодою № 1 від 21.04.2017; довідка про транспортні витрати №21-10/3 від 21.10.2019, інвойс №VR 22019000000559 від 01.10.2019, CMR від № 026357 18.10.2019, пакувальний лист б/н від 01.10.2019, коносамент GCL/KUM/ODS/190656 від 02.10.2019.

Під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей необхідних для підтвердження заявленої митної вартості частини товару. Так, під час проведення консультацій ДП «Артек» відповідно до вимог ст. 53 МКУ надало наступні додаткові документи згідно Запиту (повідомлення) митного органу від 22.10.2018: експортна декларація відправника №19343100EX239337, висновок ДЗІ № 22/160 від 22.10.2019, платіжні доручення про оплату по контракту № 36 від 30.08.2019 та № 43 від 25.09.2019, рахунок на оплату експедиційних послуг № 1869 від 21.10.19, платіжне доручення про оплату експедиційних послуг № 1883 від 22.10.2019, прайс-лист б/н від 01.12.2018, прайс-лист підтверджений ТПП Турції б/н від 30.01.2019, в підтвердження вартості товару бухгалтерські накладні: №721 від 08.07.2019, № 1053 від 16.09.2019, № 967 від 29.08.2019, № 1180 від 07.10.2019, № 697 від 27.06.2019.

Однак, Митний орган здійснив коригування митної вартості товару шляхом прийняття відповідного рішення № UA100000/2019/000402/2 від 24.10.2019 у зв`язку з тим, що надані документи не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.

Так, митний орган здійснив коригування митної вартості такого товару:

- товар № 1/1, код згідно УКТЗЕД 8302415010, торговельна марка Vorne, країна походження TR (Фурнітура з арматурою на аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для зачинення вікон з поворотно-відкидною ступкою).

Відповідно до такого рішення митного органу митна вартість імпортованих товарів була визначена із застосуванням резервного методу.

У зв`язку з недопущенням втрат від затримки поставок товару контрагентам, відповідно до статті 55 МКУ ДП «Артек», не погоджуючись з митною вартістю такого товару, визначеного митним органом, здійснило випуск у вільний обіг таких товарів під гарантійні зобов`язання підприємства (сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом), з метою подальшого доведення правильності обрання методу визначенні митної вартості за ціною договору (згідно відповідної декларації митної вартості та за ВМД №100130/2019/225921 від 25.10.2019, із зазначенням у графі 47 відповідна кодів розрахунків та відповідних відміток митного органу стосовно виконанні декларантом своїх гарантійних зобов`язань).

В зв`язку з цим, враховуючи аргументацію митного органу, викладену у його рішенні про коригування митної вартості, ДП «Артек» листом № 02/1 від 10.01.2020 надало роз`яснення, спростовуючи твердження митного органу щодо розбіжностей та неповноти відомостей.

Проте, Київська митниця Держмитслужби листом від 27.01.2020 р. вих.№ 78-15/1-11/1467 (отримано ДП «Артек» 31.01.2020 р.) зазначила про відсутність підстав про перегляд та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2019/000402/2 від 24.10.2019.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП «Артек» звернулося з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 21.10.2019 №UA100130/2019/225796 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складові митної вартості. За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні митної декларації від 21.10.2019 №UA100130/2019/225796 встановлено, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена чи підлягає сплаті.

Зокрема, наданий до митного оформлення контракт від 13.04.2016 №AV 416 між «Vorne Репсеге Карі Sistemleri Pazartama Dis Ticaret A.S» та ДП «Артек» (далі - Контракт) згідно п.9.6 має термін дії 365 днів з дня підписання, тобто з 13.04.2016. На даний час даний термін сплинув, додаткових угод щодо подовження терміну не надано. Також, згідно п.5.2 Контракту та інвойсу від 01.102019 № VR22019000000559, передбачена 100% передплата за товар. Разом із тим, до митного оформлення банківських платіжних документів не надано. Разом із тим, відповідно частини 2 статті 53 Митного кодексу, у разі якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківських платіжних документи щодо оплати за товар. Таким чином, відсутні відомості щодо ціни, яка сплачена. Відповідно до п. п.3.2 Контракту та інвойсу від 01.102019 № VR22019000000559, умовами поставки товару є умови поставки EXW- Istanbul (Туреччина). Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки EXW, всі зобов`язання по доставці товару, а також витрати на завантаження та митне оформлення у країні експорту покладаються на Покупця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України,- - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами впади. Аналізуючи відомості встановлено наступне. / Довідка про транспортні витрати від 21.10.2019 №21-10/3, видана ТОВ «Дайрект лайн», в той же час договір про транспортне експедирування від 03.04.2017 №03-04/17 укладений між ДП «Артек» та ТОВ «Україна фрахт», а безпосереднім перевізником товарів згідно відомостей зазначених в коносаменті № GCL/KUW ODS/190656 є «Gateway Global Standard Service». Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом з тим, документів передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24.05ю2012 № 599 не надано. Також повідомлено, що п2.3 контракту передбачено, що в ціну товару включена вартість експортної упаковки. В контракті та інвойсі № VR22019000000559 відсутні вищезазначені числові складові митної вартості товару, тому не можливо розрахувати вартість самого товару. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частинами 2 та 3 статті 53 та частини 5 етапі 54 Митного кодексу України, пропонуємо надати до органу Державної фіскальної служби наступні документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)

3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування,

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

7) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

8) копію митної декларації країни відправлення.

Декларант або уповноважена ним особа відповідно до положень частини 6 статті 53 Митного кодексу України за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості.

З технічних причин частина 2 рішення про коригування митної вартості від 24.10.2019 № UА100000/2019/000402/2 буде направлена повідомленням.

Щодо доводів відповідача про термін дії 356 днів з дня підписання, суд зазначає наступне.

Так, поза увагою митного органу залишилась друга частина цього ж пункту 9.6, в якому йдеться, що дія контракту автоматично продовжується на кожний послідуючий рік, на тих же умовах, в тому випадку, якщо за 30 календарних днів до його закінчення, будь-яка із сторін письмово не виявить бажання про його розірвання. Доказів розірвання контракту митний орган суду не надав.

Щодо доводів відповідача, про відсутність інформації про вартість експортної упаковки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3. Контракту на поставку товарів № АV 416 від 13.04.2016 ціна товару формується з урахуванням вартості експортної упаковки. Така вартість експортної упаковки, згідно умов вищезазначеного контракту, є невід`ємною складовою вартості товару. За таких умов, в інвойсі № VR22019000000559 від 01.10.2019 вартість товару зазначена вже з урахуванням вартості експортної упаковки. В зв`язку з цим та згідно умов Контракту відсутня необхідність окремо зазначати у інвойсі вартість експортної упаковки, що в свою чергу, ніяким чином не може вплинути на формування митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача, про довідка про транспортні витрати, суд зазначає наступне.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу згідно договору № 03-04/17 від 17.04.2017 здійснював експедитор ТОВ «Дайрект Лайн», який раніше називався ТОВ «Україна Фрахт». На підтвердження зміни найменування та внесення відповідних змін у договір митному органу було надано додаткову угоду № 1 від 21.04.2017.

На виконання п 2.1.1 цього договору, для виконання морського перевезення вантажу, був задіяний перевізник «Gateway Global Standard Service» про що свідчить коносамент № GCL/KUM/ODS/190656.

Таким чином ДП «Артек» надало довідку про транспортні витрати від 21.10.19 № 21-10/3 від експедитора ТОВ «Дайрект Лайн», з яким має договірні відношення. Для підтвердження сплати транспортно-експедиційних послуг митному органу було надано рахунок на оплату № 1869 від 21.10.2019, платіжне доручення № 1883 від 22.10.2019 та акт надання послуг № 949 від 22.10.2019.

Щодо доводів відповідача, про 100% передплату товару, суд зазначає наступне.

Так, декларантом в підтвердження оплати за товар були надані платіжне доручення № 36 від 30.08.209 та № 43 від 25.09.2019. Між сторонами контракту можуть проводиться звірка розрахунків, тому сума коштів, перерахованих згідно вказаних платіжних доручень може відрізнятись від вартості товару, зазначеної в інвойсі в більшу сторону.

Щодо мови складення митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що дане посилання не базується на вимогах чинного законодавства України, адже у відповідності до частини другої статті 53 МК України, запитувані документи не є тими документами, що підтверджують числові значення митної вартості товару, обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Також, суд зазначає, що експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 22.10.2019 22/159 не може бути визначальним для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки не містить аналізу кон`юнктури ринку, а також у висновку йде мова про герметик, митне оформлення якого не здійснювалась.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.60 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Так, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 по справі № 820/636/17, зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 № 2040/6019/18 (№ К/9901/8839/19), де вказано, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Київської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці № №UA 100000/2019/000402/2 від 24.10.2019 про коригування митної вартості товарів.

Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді судом всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжного доручення №939 від 09 червня 2020 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2102,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 134-139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Артек» (місцезнаходження: вул. Будіндустрії, буд. 5, м. Київ, 01013; код ЄДРПОУ 24936048) до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, (місцезнаходження: бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000402/2 від 24.10.2019.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Артек» сплачений ним судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 серпня 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна