Decision № 129726513, 25.08.2025, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/6853/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №3447-54 на суму 35588,74 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2023 року №Ф-3447-54 на суму 2200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.09.2002 року ОСОБА_1 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець про що було зроблено запис 09.09.2002 року у журналі обліку реєстраційних справ за №04057244 ф 0010412, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльностіфізичної особи від 12.09.2002 року.

При цьому, з моменту реєстрації свого статусу як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 жодного дня фактично так і не здійснював підприємницьку діяльність.

Згодом Позивач також не вчинював жодних дій щодо включення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже його свідоцтво про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, датоване 2002 роком, вважається недійсним відповідно до п.4 та абз.2 п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2390-VI.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стан реєстраційної справи ОСОБА_1 міститься в реєстрі з поміткою: «зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне»

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 взагалі не здійснював підприємницьку діяльність як одразу після реєстрації такого статусу так і після прийняття Закону України №2390-VI і, відповідно не здійснював ніякі податкові відрахування до державного бюджету як фізична особа-підприємець. Окрім того, Позивач не отримував жодних листів та повідомлень від Державної податкової служби про те, що в нього наявна якась заборгованість зі сплати податкових зобов`язань.

Нарахування вказаної вище суми недоїмки зі сплати Єдиного соціального внеску ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем було здійснено ГУ ДПС в Одеській області не на підставі законів України та є необґрунтованими, оскільки Відповідачем під час їх формування не враховано усіх обставин, які мали значення для їх винесення.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.03.2025 року за вхід.№ЕС/28232/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки в зв`язку з наявністю боргу (недоїмки), на підставі даних ІКС в автоматичному режимі було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф 3447-54 на суму 35 588,74 грн. та від 11.02.2021 №Ф-3447-54 на суму 37 788,74 гривень. Вимоги направлено ОСОБА_1 поштою рекомендованими листами з повідомлення про вручення №6504412440988 та №6504412983890, за податковою адресою: АДРЕСА_1 . Листи було повернуто без вручення з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Узгоджені вимоги №Ф-3447-54 У від 06.11.2020 на суму 35 588,74 грн. та Ф-3447-54 У від 11.02.2021 на суму 2 200 грн., із заявами про відкриття виконавчих проваджень було направлено до Ширяївського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12.09.2002 року ОСОБА_1 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець про що було зроблено запис 09.09.2002 року у журналі обліку реєстраційних справ за №04057244 ф 0010412, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 12.09.2002 року.

На підставі даних інформаційно-комунікаційної системи органу ДПС Демидову І.О. у інтегрованій картці платника (по платежу за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність») проведено в автоматичному режимі нарахування ЄВ:

за 2017 р. в сумі 8448,0 грн. термін сплати 19.02.2018 р.,

за 1 квартал 2018 р. в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.04.2018 р.,

за 2 квартал 2018 р. в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.07.2018 р.,

за 3 квартал 2018 р. в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.10.2018 р.,

за 4 квартал 2018 р. в сумі 2457,18 грн. термін сплати 21.01.2019 р.,

за 1 квартал 2019 р. в сумі 2754,18 грн. термін сплати 19.04.2019 р.,

за 2 квартал 2019 р. в сумі 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 р.,

за 3 квартал 2019 р. в сумі 2754,18 грн. термін сплати 21.10.2019 р.,

за 4 квартал 2019 р. в сумі 2754,18 грн. термін сплати 20.01.2020 р.,

за 1 квартал 2020 р. в сумі 2078,12 грн. термін сплати 21.04.2020 р.,

за 2 квартал 2020 р. в сумі 1039,06 грн. термін сплати 20.07.2020 р.,

за 3 квартал 2020 р. в сумі 3178,12 грн. термін сплати 19.10.2020 р.,

за 4 квартал 2020 р. (жовтень, листопад) в сумі 2200,0 грн. термін сплати 19.01.2021.

Загальна заборгованість станом на 18.03.2025 р. складає 37788,74 грн.

На підставі даних ІКС в автоматичному режимі було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06.11.2020 №Ф 3447-54 на суму 35 588,74 грн. та від 11.02.2021 №Ф-3447-54 на суму 37 788,74 гривень. Вимоги направлено ОСОБА_1 поштою рекомендованими листами з повідомлення про вручення №6504412440988 та №6504412983890, за податковою адресою: АДРЕСА_1 . Листи було повернуто без вручення з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стан реєстраційної справи ОСОБА_1 міститься в реєстрі з поміткою: «зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне».

Листом ГУ ДПС в Одеській області від 16.01.2025 року №1964/6/15-32-13-08-06 повідомлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС (далі IKC ДПС) платник податків ОСОБА_1 (PHOKПП НОМЕР_1 ) з 01.10.2002 по теперішній час перебуває на обліку в Березівській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

Станом на 15.01.2025 згідно з даними IKC ДПС у ОСОБА_1 (PHOKПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37 784,74 гривень.

Цим же листом ГУ ДПС в Одеській області підтвердило наявність в них інформації відносно того, що відповідно до відомостей, що містяться в ІКС ДПС, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, як фізична особапідприємець з 01.10.2002 року по теперішній час, стан 6 включений до ЄДР з відміткою , що свідоцтво недійсне.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464 (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що спірним у даній справі є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період 2017-2020 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.09.2002 та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (Закон №755-IV), але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.

Суд звертає увагу, внесено зміни до Закону №755-IV, якими з 01.07.2004 року передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №755-IV (в редакції на дату прийняття цього закону) для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 2 розділу VIII Прикінцеві положення Закону №755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому, реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу фізичної особи-підприємця через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV).

Крім того, 03 березня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання від 1 липня 2010 року №2390-VI (Закон №2390-VI), яким було внесено зміни до Закону №755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI було передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас п. 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Відтак, строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому, цей строк включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

При цьому, відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI, підлягали включенню до Єдиного державного реєстру на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" від 25 березня 2014 року №1155-VII (далі - Закон №1155-VI).

Відповідно до п. 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Законом №1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI.

Тобто, основною метою Закону №1155-VII є продовження процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом №1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання, які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру.

Суд звертає увагу, що статус фізичної особи-підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу фізичної особи-підприємця, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу фізичної особи-підприємця шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до Єдиного державного реєстру про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак і отримання доходу від такої діяльності.

Таким чином, відсутність офіційного підтвердження в особи статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів.

Як встановлено судом, листом ГУ ДПС в Одеській області підтвердило наявність в них інформації відносно того, що відповідно до відомостей, що містяться в ІКС ДПС, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, як фізична особапідприємець з 01.10.2002 року по теперішній час, стан 6 включений до ЄДР з відміткою , що свідоцтво недійсне.

За відсутності фактичних доказів протилежного, виключається і можливість формальної та фактичної участі особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивач не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки його свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є недійсним, а з реєстраційною карткою для включення відомостей про неї як фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка позивач не звертався, на переконання суду спростовує факт наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, а тому суд вважає, що оскаржувані вимоги прийнято протиправно.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність сформованих вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №3447-54 на суму 35588,74 грн. та від 11.02.2023 року №Ф-3447-54 на суму 2200,00 грн. відносно позивача, а тому суд дійшов висновку про необхідність скасування спірних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжної інструкції №0.0.4230548787.1 від 06.03.2025 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №3447-54 на суму 35588,74 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2023 року №Ф-3447-54 на суму 2200,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП: 44069166).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ЄДРПОУ ВП: 44069166, електронна пошта: od.official@tax.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА