№ 1297181, 13.12.2007, Rivne District Administrative Court

Справа № 2-а-1006/07

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2007 року 15 год.40 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція - представник Величко Анжеліка Вікторівна (довіреність в матеріалах справи);

відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” - директор Губін Олександр Васильович;

відповідача 2: ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” - представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” про визнання недійсним господарського зобов'язання по наданню послуг по перевезенню вантажів автотранспортом між ВАТ “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” на суму 3981 грн. 00 коп., стягнення в доход держави з ВАТ “Млинівський агротехсервіс” 3981 грн. 00 коп., суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання по наданню послуг по перевезенню вантажів автотранспортом між ВАТ “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” на суму 3981 грн. 00 коп., стягнення в доход держави з ВАТ “Млинівський агротехсервіс” 3981 грн. 00 коп. До початку судового розгляду справи від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої конкретизовано господарські зобов'язання, які позивач просить визнати недійсними. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснила суду, що 18 липня 2007 року Млинівською МДПІ було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта господарської діяльності юридичної особи ВАТ “Млинівський агротехсервіс”. За результатами проведеної перевірки позивачем було встановлено факти надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за відсутності ліцензії. Відповідно до п.33 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом підлягають ліцензуванню. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Директор Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” в судовому засіданні пояснив, що даним підприємством надавалися послуги ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” по перевезенню вантажів автотранспортом на суму 1968,25 грн. та послуги автокраном на суму 2012 грн. 75 коп.

Вказав, що заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення в дохід бюджету доходу, отриманого від надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом на 1968,25 грн. грн. визнає, оскільки така діяльність здійснена відповідачем 1 без ліцензії.

В іншій частині позову представник відповідача 1 просить відмовити, оскільки послуги надавалися автокраном, які не підлягають ліцензуванню. Про часткове визнання позову подав суду письмову заяву.

Відповідач 2 заперечень на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази та їх оригінали (надані суду для огляду), оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство “Млинівський агротехсервіс” зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа) 17 березня 1995 року.

Згідно статуту ВАТ “Млинівський агротехсервіс” (а.с.4-16), статистичної довідки (а.с.18) до основних видів діяльності підприємства належить, зокрема, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Відповідно до розділу 60 підкласу 60.24 Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України №375 від 26.12.2005 року, діяльність автомобільного вантажного транспорту включає перевезення різних вантажів, у тому числі меблів, лістоматеріалів, тварин, автомобілів, великовагових та небезпечних вантажів, тощо.

Відкритим акціонерним товариством “Млинівський агротехсервіс” в період з 31.01.2006 року по 23.02.2007 року, було надано ряд послуг Державному підприємству “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп”, а зокрема:

- послуги по перевезенню вантажів автотранспортом на суму 1968,25 грн.;

- послуги автокраном ЗІЛ 133 ГЯ КС 3575 на загальну суму 2012,75 грн..

Вказані обставини не заперечувалися представником відповідача та підтверджується розрахунком надання послуг (складеним відповідачем 1)та накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 68-116).

З акту перевірки від 18.07.2007 року №43/23/03760332 (а.с.19-32) вбачається, що у перевіряємому періоді ВАТ “Млинівський агротехсервіс” надавало послуги по перевезенню вантажів автотранспортом без наявної ліцензії, що не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача 1.

Пункт 33 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” вказує, що надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" підлягає ліцензуванню.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про автомобільний транспорт”, ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення вантажів на такі види робіт, зокрема, як надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що частина послуг надавалася автокраном ЗІЛ 133 ГЯ КС 3575, а саме: 14 вересня 2006 року на суму 460 грн. 50 коп.(а.с.69, 70), 17 січня 2007 року на суму 775,00 грн.(а.с.71,72,74), 18 січня 2007 року на суму 368,75 грн.(а.с.71,72,75), 20, 21, 22 лютого 2007 року на суму 408,50 грн. (а.с.76-80), що в загальному становить 2012,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні визнала обставини щодо надання послуг автокраном ЗІЛ 133 ГЯ КС 3575 на суму 2012,75 грн.

Надання послуг автокраном не відноситься до послуг з перевезень вантажів, пасажирів, а таким чином не потребує ліцензування, передбаченого ст.9 Закону України “Про автомобільний транспорт”та п. 33 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Надання послуг відповідачем 1 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом без ліцензії на суму 2012,75 грн. не відповідає вимогам закону, та вчинено ВАТ “Млинівський агротехсервіс” з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До основних принципів державної політики у сфері ліцензування належить захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави (ст.3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Таким чином, здійснення господарської діяльності без ліцензії, у випадках коли її одержання є необхідним, суперечить інтересам держави і суспільсьтва.

Частина 1 ст.208 Господарського кодексу України передбачає, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Право податкового органу на звернення до суду передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Судом приймається часткове визнання позову відповідачем, оскільки таке не суперечить вимогам закондавства та не порушує чиї небудь права та законні інтереси.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” про визнання недійсним господарського зобов'язання по наданню послуг по перевезенню вантажів автотранспортом між ВАТ “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” на суму 3981 грн. 00 коп., стягнення в доход держави з ВАТ “Млинівський агротехсервіс” 3981 грн. 00 коп. слід задоволити лише в частині, що стосується надання послуг відповідачем 1 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на суму 1968,25 грн. В решті позовних вимог, що стосуються надання послуг автокраном на загальну суму 2012,75 грн. слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 112, 136, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції задоволити частково.

2.Визнати недійсними господарські зобов'язання по наданню послуг по перевезенню вантажів автотранспортом між Відкритим акціонерним товариством “Млинівський агротехсервіс” та ДП “Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство “Млинівський держспецлісгосп” на загальну суму 1968,25 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень двадцять п'ять копійок), які виникли в період з 31.01.2006 року по 23.02.2007 року згідно рахунку фактури №03/1 від 31.01.2006 року на суму 105,00 грн., накладної №03/36 від 19.06.2006 року на суму 160,00грн., рахунку-фактури №03/116 від 15.09.2006 року на суму 383,25 грн., рахунку № 03/155 від 31.10.2006 року на суму 180 грн., рахунку-фактури № 03/199 від 28.12.2006 року на суму 360,00 грн., рахунку №03/9 від 30.01.2007 року на суму 780,00 грн.

3.Стягнути в доход держави з Відкритого акціонерного товариства “Млинівський агротехсервіс” (35100, Рівненська область, смт. Млинів, вул. Поліщука, 18, код ЄДРПОУ 03760332, розрахунковий рахунок 260461340 в Рівненській філії “Райффайзен банк Аваль”, МФО 333227) 1968,25 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістдесят вісім гривень двадцять п'ять копійок), які перерахувати на розрахунковий рахунок 35217001002785, УДК в Рівненській області, МФО 833017.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5.Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2007 року

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.М.Шевчук