Court ruling № 129672455, 21.08.2025, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11390/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 44011390/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

02.07.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій позивач, посилаючись на невиконання ГУПФ України в Полтавській області судового рішення у справі №440/1390/23 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині зобов`язання боржника виплатити заборгованість у розмірі 600670,45 грн понад два місяці після набрання рішенням суду законної сили, просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/1390/23 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у сумі 600670,45 грн.

В обґрунтування вказаної заяви заявником зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №440/11390/23 залишається невиконаним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №440/11390/23 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 07.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ Про прокуратуру. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (зі змінами №1130-IV від 11.07.2003) у розмірі 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими, відповідно до довідки, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 27.06.2023 №21-71вих23, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

05.10.2023 рішення набрало законної сили.

12.01.2024 позивачу видані виконавчі листи №440/11390/23.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.

Крім того, в постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З матеріалів заяви слідує, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі №440/11390/23 відповідачем призначена пенсія позивачу з 05.10.2023 відповідно до Закону України "Про прокуратуру", проведено перерахунок виплати пенсії позивачу з розрахунку 90% від суми нарахованої місячної заробітної плати зі всіма складовими, відповідно до довідки, виданої Полтавською обласною прокуратурою від 27.06.2023 №21-71вих23, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування максимальної величини нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також без застосування пункту 13-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За період з 05.10.2023 по 31.03.2024 нарахована заборгованість в сумі 600670,45 грн.

Однак заборгованість не виплачена та така сума заборгованості зареєстрована у підсистемі Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, згідно пояснень відповідача.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виконання рішення суду у цій справі залежить від отримання Пенсійним фондом України коштів з Державного бюджету України, за рахунок яких забезпечується виплата пенсій згідно статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та відповідно отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в межах своїх повноважень виконало залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення у цій справі, та позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач, маючи можливість здійснити відповідну виплату заборгованості пенсії позивачу, створює перешкоди для виконання судового рішення, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде надалі ухилятися від виконання судового рішення.

Вищенаведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 (№К/9901/7195/20).

Суд погоджується з доводом позивача про те, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що засоби примусового виконання рішення суду відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" вичерпано.

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 440/11390/23 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 440/11390/23.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко