Decision № 129589779, 18.08.2025, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року, м. Харків справа № 520/28964/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України (03168, м.Київ, прт.Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 та МО України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у період з 28 лютого 2022 р. по 20 березня 2022 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28 лютого 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 та МО України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20 березня 2022 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28 лютого 2022 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 та МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за безпосередню участь ОСОБА_3 у бойових діях у період з 28 лютого 2022 р. по 20 березня 2022 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28 лютого 2022 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 та МО України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у зв`язку з пораненням ОСОБА_3 , пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20 березня 2022 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28 лютого 2022 року.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання

Ухвалою суду 29.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. Вказану ухвалу надіслано сторонам.

Представник ВЧ НОМЕР_2 через систему Електронний суд 13.11.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позову.

Представник МО України через систему Електронний суд 15.11.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позову.

Представник позивача 21.11.2024 та 25.11.2024 подав відповіді на відзив.

Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025, з 21.07.2025 по 25.07.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні, у відпустці з 02.06.2025-10.06.2025, 03.07.2025-04.07.2025, 21.07.2025-25.07.2025, 06.08.2025-08.08.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 є цивільним чоловіком ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 брав безпосередню участь у бойових діях з 28.02.2022 по 20.03.2022. Окрім цього, останній 20.03.2022 отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини. Проте, за життя, ОСОБА_3 не було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2023, а також додаткову винагороду у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позиція відповідача ВЧ НОМЕР_2

Від представника відповідача ВЧ НОМЕР_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , на підставі наданих документів, дійсно мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022, проте, оскільки, наказом від 15.07.2022 № 209, ОСОБА_3 був виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та всіх видів забезпечень, у зв`язку з призначенням на посаду до іншої військової частини, то командир ВЧ НОМЕР_2 не уповноважений на видання наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_3 за участь у бойових діях.

Окрім цього, оскільки з довідки № 543 від 19.04.2022, вбачається, що ОСОБА_3 отримав поранення, пов`язане з проходженням військової служби, то це унеможливлює виплату останньому додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, у зв`язку саме з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Просить позовні вимоги залишити без задоволення.

Позиція відповідача Міністерства оборони України

Від представника відповідача МО України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_3 (загиблий чоловік позивачки) не проходив військову службу в апараті Міністерства оборони України. В свою чергу, ОСОБА_3 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 (яка є окремою юридичною особою) та безпосередньо в ній перебував на всіх видах забезпечення. Тобто, будь-які безпосередні правовідносини з приводу предмету спору у даній справі між позивачем та Міністерством оборони України місця не мали.

Виходячи з положень ЦК України вказує, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Оскільки додаткова винагороди за безпосередню участь загиблого ОСОБА_3 у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 та додаткова винагороди у зв`язку з пораненням ОСОБА_3 , пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022, не була нарахована за час життя ОСОБА_3 , а тому право на ці кошти останній не набув.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1 а.с.18).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.19).

Згідно довідки №586/01-16 від 12.07.2023, виданої Приватним нотаріусом ДворникЯ.В., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є єдиним спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (Т.1 а.с.20).

ОСОБА_3 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 з 18.12.2017 по 15.07.2022, про що зазначено у довідці командування сил логістики ЗС України від 06.12.2022. (Т.1 а.с.21-22).

З довідки від 11.04.2022 вбачається, що доброволець сержант контрактної служби ОСОБА_3 виконував завдання в інтересах батальйону у 1 стрілецькому батальйоні ХНУПС з 28.02.2022 і до поранення 20.03.2022 (в/ч НОМЕР_2 ).

Що також підтверджується даними із витягів з журналу бойових дій НОМЕР_6 стрілецького батальйону ХНУПС зокрема:

- у витязі від 04.03.2022 зазначено, що сержант контрактної служби ОСОБА_3 у складі ВОП Параноїк, починаючи з 28.02.2022 виконує бойові завдання як доброволець військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 ;

- у витязі від 20.03.2022 зазначено: в результаті прицільного мінометного обстрілу та обстрілу танком по позиціям 1 стрілецького батальйону сержант ОСОБА_3 отримав поранення (т.1 а.с. 24).

З довідки № 543 від 19.04.2024, виданої ВЧ НОМЕР_7 вбачається, що позаштатною постійно-діючою ВЛК ВЧ НОМЕР_7 18.04.2022 проведено медичний огляд ОСОБА_3 . Визначений діагноз та прийнята постанова госпітальної ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після ПХО вогнепальних ран (20.03.2022) та ПХО ран з видаленням сторонніх тіл (23.03.2022) внаслідок мінно-вибухової травми (20.03.2022), вогнепального осколкового множинного поранення з пошкодженням м`яких тканин спини, підборіддя, лівої верхньої кінцівки, обох стегон і лівої гомілкової кістки та наявністю сторонніх тіл (металевих осколків) з тимчасовим зниженням функції лівої нижньої кінцівки. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення відсутня) (Т.1 а.с.16).

Відповідач - ВЧ НОМЕР_2 , листом від 23.04.2024 повідомила позивача, що ОСОБА_3 дійсно мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022. Оскільки наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 15.07.2022 №209, військовослужбовець ОСОБА_3 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення, у зв`язку з призначенням на посаду до іншої ВЧ, то командир ВЧ НОМЕР_2 не уповноважений на видання наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_3 за участь у бойових діях. Окрім цього, відповідно до наданої довідки №543 від 19.04.2022, вбачається, що ОСОБА_3 отримав поранення, пов`язане з проходженням військової служби, що унеможливлює виплату останньому додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (Т.1 а.с.14-15).

Вважаючи, що відповідачами протиправно не нараховано ОСОБА_3 та не виплачено позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 а також у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Зміст правовідносин: спір виник у зв`язку із заявленою вимогою спадкоємця загиблого військовослужбовця, якому при житті своєчасно не виплатили грошове забезпечення.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Згідно зі ст. 6 "Верховенство права" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно зі ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ст. 78 КАС України вказані підстави звільнення від доказування, зокрема обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

10)

Згідно зі п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Норми права, які застосовує суд (матеріальне право): Конституція, закони, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика ЄСПЛ

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У ст. 8 Основного Закону вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст. 43 Конституції вказано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п.п. 70-71 рішення у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) від 20.10. 2011 надане визначення принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник може стверджувати про порушення статті Першого Протоколу Конвенції лише тією мірою, якою оскаржувані рішення стосуються його володіння у значенні цього положення. Володіння може бути або наявним володінням, або активами, включаючи претензії, щодо яких заявник може стверджувати про принаймні легітимні очікування здійснити ефективне користування правом власності (Прессос Компаніа Навіера С.А. Та інші проти Бельгії (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium), 1995, § 31; Джей А. Пай (Оксфорд) Лтд і Джей А. Пай (Оксфорд) Ленд Лтд проти Сполученого Королівства (J.A. Pye (Oxford) Ltd and J.A. Pye (Oxford) Land Ltd v. the United Kingdom) [ВП], 2007, § 61; Фон Мальцан та інші проти Німеччини (Von Maltzan and Others v. Germany) (ріш.) [ВП], 2005, § 74 (c); Копецький проти Словаччини (Kopeckэ v. Slovakia) [ВП], 2004, § 35 (c); Катона і Заварський проти Словаччини (Katona and Zбvarskэ v. Slovakia), § 52).

За певних обставин легітимні очікування отримати активи також можуть користуватись захистом статті 1 Протоколу № 1 (Прессос Компаніа Навіера С.А. Та інші проти Бельгії (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium), 1995, § 31; на противагу Грацінгер і Грацінгерова проти Чеської Республіки (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) (ріш.) [ВП], 2002, § 73).

Щоб очікування було легітимним, воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (Kopeckэ v. Slovakia [ВП], 2004, §§ 49-50; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], 2012, § 173; Сагхінадзе та інші проти Грузії (Saghinadze and Others v. Georgia), 2010, § 103; Чені проти Італії (Ceni v. Italy), 2014, § 39; Bйlаnй Nagy v. Hungary [ВП], 2016, § 75; Валверде Дігон проти Іспанії (Valverde Digon v. Spain), 2023, § 49).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пункт 1 Постанови №168 застосовується з 24.02.2022.

За змістом ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Висновки суду

Суд перевіряє наявність або відсутність підстав для виплати грошового забезпечення в цій справі, не лише із врахуванням положень ст. 2 КАС України, але й принципів, які сформулював ЄСПЛ: "обгрунтованих очікувань" та "належного урядування", згідно з якими негативні наслідки помилок суб`єкта владних повноважень (в цій справі щодо своєчасної виплати грошового забезпечення та визначенню підстав такої виплати) не мають покладатись на родину загиблого військового.

Суд застосовує підхід (концепцію) «непоправної втрати», згідно з якою ключовим для правозастосування є врахування судом негативних наслідків для родини військового його загибель. У зв?язку із чим на переконання суду держава має обов?язок перед родиною загиблого, принаймні, виплатити його спадкоємцям невиплачене при житті грошове забезпечення військового та в подальшому надати членам його сім?ї соціальний захист (грошові допомоги, пільги та інше).

Враховуючи позицію відповідача - ключовим питанням у справі є правильність тлумачення суб`єктом владних повноважень (та подальше застосування) положень спадкового права, які врегульовані ЦК України до вимог позивача виплатити йому грошове забезпечення його загиблого батька.

Дослідивши матеріали справи та встановивши її обставини, суд вважає, що тлумачення суб`єкта владних повноважень норм, які регулюють спадкування родиною загиблого військового грошових сум, які загиблий не отримав за життя, не відповідає сучасним умовам нашої країни, народ якої забезпечує відсіч збройної агресій рф.

Суд акцентує увагу, що близькі і рідні загиблого військового зазнали непоправної втрати - і наразі держава (в особі своїх агентів) має повернути родині загиблого хоча б те, що належить йому по праву - грошове забезпечення, яке своєчасно не виплачено йому при житті (за участь у бойових діях і за період лікування від отриманого поранення).

Судом встановлено, що загиблий військовослужбовець - батько малолітнього позивача з самого початку повномасштабного вторгнення виконував свій обов?язок по захисту Батьківщини ціною свого здоров`я та життя:

(1) добровільно прибув до м. Харкова 26.02.2022, долучився до стрілецького батальону ХНУПС та брав безпосередню участь у бойових діях протягом 28.02.2022-20.03.2022.

(2) під час виконання бойових завдань отримав поранення 20.03.2022;

(3) загинув у жовтні 2022.

Щодо позовних вимог про нарахування додаткової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_3 у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022.

Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.12.2022, накази стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у період з 26.02.2022 по 20.03.2022, а також у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022 батьку позивача не видавались. (т.1 а.с.21-22)

Водночас судом встановлено, що у 1 стрілецькому батальйоні ХНУПС з 28.02.2022 і до поранення 20.03.2022 сержант контрактної служби ОСОБА_3 (в/ч НОМЕР_2 ) виконував завдання в інтересах батальйону. Про це є відповідні записи у журналі бойових дій (т.1 а.с.24).

З листа ВЧ НОМЕР_2 від 23.04.2024, яким відмовлено позивачу у виплаті спірних доплат, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 - отже ця обставини визнається відповідачем.

Натомість відповідач зазначає, що оскільки наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 15.07.2022 №209, ОСОБА_3 був виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечень, у зв`язку з призначенням на посаду до іншої військової частини, то командир ВЧ НОМЕР_2 не уповноважений на видання наказу про виплату додаткової винагороди ОСОБА_3 за участь у бойових діях. (т.1 а.с.14-15)

Отже, фактичною підставою для відмови у виплати спірної винагороди за участь у бойових діях стало те, що ОСОБА_3 був переведений до іншої частини.

Суд не погоджується з вказаною підставою для відмови та зазначає таке.

Відповідно до п.8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Судом встановлено, що у період, зокрема, з 28.02.2022 по 20.03.2022 ОСОБА_3 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , командування якої погоджується з тим, що ОСОБА_3 мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022.

Отже, саме ВЧ НОМЕР_2 у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 нараховувала та виплачувала ОСОБА_3 грошове забезпечення, проте, не нарахувала та не виплатила спірну додаткову винагороду, проте мала це зробити.

З цього приводу, суд зазначає, що право ОСОБА_3 на встановлені законом гарантії по виплаті грошового забезпеченя за виконання бойових завдань не може бути поставлене в залежність від якості виконання командуванням ВЧ НОМЕР_2 своїх обов`язків по своєчасній оплаті грошового забезпечення.

Окрім цього, переведення ОСОБА_3 у іншу військову частину, не може мати наслідком фактичне позбавлення військовослужбовця його грошової винагороди, а свідчить про те, що відповідач діяв не добросовісно і не своєчасно, що порушує вимоги ст. 2 КАС України.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про нарахування додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022, суд зазначає таке.

З листа ВЧ НОМЕР_2 від 23.04.2024, яким відмовлено позивачу у виплаті спірних доплат, вбачається, що відповідно до довідки № 543 від 19.04.2022, ОСОБА_3 отримав поранення, пов`язане з проходженням військової служби, що унеможливлює виплату останньому додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000 грн., у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. (т.1 а.с.14-15)

Отже, фактично підставою для не нарахування спірної винагороди стало те, що у довідці, виданій ВЧ НОМЕР_7 №543 від 19.04.2022 зазначено, що ОСОБА_3 отримав поранення, пов`язане з проходженням військової служби, а не поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд вважає таку відмову необґрунтованою, з огляду на таке.

Як вже зазначалось, сержант контрактної служби ОСОБА_3 (ВЧ НОМЕР_2 ) виконував завдання в інтересах 1 стрілецького батальйону ХНУПС як доброволець з 28.02.2022 і до поранення 20.03.2022.

Як вбачається з витягу із журналу бойових дій 1 стрілецького батальйону ХНУПС від 20.03.2022: В результаті прицільного мінометного обстрілу (120 мм. три рази по 9 мін) 20.03.2022, 09:40-09:44 та обстрілу танком (близько 10 снарядів) по позиціям 1-го сб. сержант ОСОБА_3 отримав поранення (т.1 а.с.15).

Внаслідок поранення, ОСОБА_3 був відправлений на лікування, за наслідками якого госпітальна ВЛК ВЧ НОМЕР_7 видала довідку від 19.04.2022, в якій зазначила, що стан після ПХО вогнепальних ран (20.03.2022) та ПХО ран з видаленням сторонніх тіл (23.03.2022) внаслідок мінно-вибухової травми (20.03.2022), вогнепального осколкового множинного поранення з пошкодженням м`яких тканин спини, підборіддя, лівої верхньої кінцівки, обох стегон і лівої гомілкової кістки та наявністю сторонніх тіл (металевих осколків) з тимчасовим зниженням функції лівої нижньої кінцівки. Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення відсутня) (т.1 а.с.16).

Разом з тим, судом встановлено, що листом від 27.03.2022, Військово-медичний клінічний центр західного регіону просив надіслати довідку про обставини травми ОСОБА_3 , згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення №402) (т.1 а.с.26).

Відповідно до п. 1-1. Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п. 21-5. Розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Отже, на переконання суду, у довідці від 19.04.2022, виданій ВЛК ВЧ НОМЕР_7 зазначене формулювання ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, саме через відсутність довідки про обставини поранення.

Вказане свідчить про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв без врахування всіх обставин справи , не добросовісно і не своєчасно, що порушує вимоги ст. 2 КАС України, оскільки йому було достеменно відомо про обставини поранення батька позивача і він мав надати таку інформацію ВЛК).

Водночас на переконання суду бездіяльність відповідача не відповідачає принципу належного врядування, оскільки загиблий батько позивача мав обґрунтовані очікування згідно з положеннями статті 1 Протоколу Першого Конвенції.

Враховуючи вищевказане суд, дослідивши матеріали справи та всі обставини отримання поранення ОСОБА_3 вважає встановленим, що поранення, отримане ним 20.03.2022 - пов`язане із захистом Батьківщини.

Враховуючи встановлені судом підстави для виплати грошового забезпечення як за період участі у бойових діях ОСОБА_3 , так і за час його подальшого лікування в розмірі 100 000 грн позовні вимоги є обґрунтованими.

Ґрунтуючись на ст.ст. 3, 8, 43, 46, 65 Конституції України як нормах прямої дії і у їх системному тлумаченні із ст. 1 Протоколу Першому Конвенції із застосування принципів "обґрунтованих очікувань" та "належного врядування" суд вважає, що у держави наявний обов`язок не лише підтримувати родину загиблого військового (надавати їй соціальний захист), але й виплатити спадкоємцям всі суми грошового забезпечення, на які загиблий військовий мав право при житті.

Поряд з цим суд вважає за необхідне застосувати ст. 13 Конвенції, яка передбачає право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту права є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у період з 28.02. 2022 по 20.03.2022 та додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022.

Як раніше встановлено судом, ОСОБА_3 брав безпосередню участь у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022, перебував на лікуванні у період з 20.03.2022 по 20.04.2022.

Приписами постанови КМ № 168 передбачено, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн., виплачується у розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах

Суд, з метою належного захисту порушених прав позивача, та на підставі п. 10 ч. 2 ст.245 КАС України вважає, що ефективним способом захисту буде стягнення з ВЧ НОМЕР_2 спірних сум додаткової винагороди.

При цьому, необхідно визначити конкретний розмір сум, які підлягають стягненню.

Розмір додаткової винагороди становить:

- у лютому 2022 року: 100000,00 грн./ 28 днів 3571,42 грн. в день;

- у березні 2022 року: 100000,00 грн./31 день 3225,80 в день;

- у квітні 2022 року: 100000 грн./30 - 3333,33 в день.

Так за період з 28.02.2022 по 20.03.2022 підлягає стягненню 64 861,62 грн., враховується 1 день лютого 3 571,42 грн. та 19 днів березня 61 290,20 грн.

За період з 20.03.2022 по 20.04.2022 підлягає стягненню 105 376,20 (12 днів березня 38 709,60 грн.) + (20 днів квітня 66 666,60 грн.))

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судовий контроль за виконанням рішення та його негайне виконання

У відповідності до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому ст.ст. 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

У п.2 ч. 1 ст. 371 вказано, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

У ч. 2 вказаної статті зазначено, що суд, який ухвалив рішення з власної ініціативи може, зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті. Судове рішення за результатами розгляду заяви про звернення рішення до негайного виконання набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено.

З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає, за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача додаткової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_3 у бойових діях за період з 28.02.2022 по 20.03.2022 та встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262, 371, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№168 від 28 лютого 2022 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 додаткової винагороди у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"№ 168 від 28 лютого 2022 року.

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , додаткову винагороду за безпосередню участь ОСОБА_3 у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 у розмірі 64 861 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) гривня 62 коп., а також додаткову винагороду у зв`язку з пораненням ОСОБА_3 , пов`язаним із захистом Батьківщини, отриманим 20.03.2022, за період перебування на лікуванні з 20.03.2022 (включно) по 20.04.2022 у розмірі 105 376 (сто п`ять тисяч триста сімдесят шість) гривень 20 коп., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28 лютого 2022 року, у загальній сумі 170 237 (сто сімдесят тисяч двісті тридцять сім) гривень 82 коп.

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , додаткової винагороди за безпосередню участь ОСОБА_3 у бойових діях у період з 28.02.2022 по 20.03.2022 у розмірі 64 861 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) гривня 62 коп.

6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 подати до Харківського окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 520/28964/24.

7. Решту позовних вимог залишити без задоволення.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант