Decision № 129555944, 14.08.2025, Rivne District Court of Rivne Oblast

Справа № 570/2611/25

Номер провадження 2/570/1507/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2025 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вмістіРівне(впорядку заочногорозгляду)цивільну правуза позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ПРИКАРПАТЗАХІДТРАНС" про стягнення нарахованої , але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, при звільненні з роботи їй не була виплачена заробітна плата. З огляду на це представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість з заробітної плати та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В судове засідання позивачка не з`явилася.

В судове засідання представник позивачки не з`явилася. . Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі. В разі неявки відповідача не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідач не з`явився в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі. Відзив на позов до суду не подав.

У рішенні Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, ЄСПЛ зазначив, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Представник відповідача також не з`явився в підготовче судове засідання. Суд вважає, що така поведінка представника відповідача свідчить про те, що він не має інтересу до справи.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

Позивачка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем з 10.11.2010 року по 13.05.2024 р., займаючи різні посади, від начальника планово-економічного відділу до старшого інспектора-ревізора фінансового відділу.

13.05.2024 року Позивачка була звільнена з роботи за п.1. ст.40 КЗпП України.

На час звільнення з роботи Позивачки Відповідач заборгував Позивачці 223475,44 грн. заробітної плати, що підтверджується розрахунковим листком за травень 2024 року. По даний час заборгованість із заробітної плати Позичці не виплачена.

Положення законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч.5 ст.97 КЗпП України.

За ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 року передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України Позивачка також претендує на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто така сума складає: 12600 грн. / 2 місяці х 6 місяців = 37 800 грн.

Суд зауважує, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Вказані правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 204/3645/20 (провадження № 61-2520св22).

Висновки суду.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Як зазначається у постанові ВП ВС від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц (п.7.47) Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. 2, 3 та 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа була вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії.

Обставини справи встановлювалися таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

При розгляді справи були встановлені обставини, які дають підстави для задоволення позову в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Що стосується позову про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, то суд зазначає, що оскільки відповідач не виплатив позивачці належні їй суми при звільненні, то у даному випадку позивачка не пропустила строки звернення до суду, що визначені ст. 233 КЗпП України.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності з положеннями Закону України „Про судовий збір і ЦПК України робітники і службовці звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Разом з тим за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні позивачка не звільнена від сплати судового збору, проте такий судовий збір нею не був сплачений. У даному випадку позивачці слід було б сплатити 1211, 20 грн. судового збору на користь держави, а потім цей судовий збір підлягав би стягненню з відповідача на користь позивачки.

Тому суд вважає, що у рішенні доцільно зазначати про стягнення судового збору з відповідача на користь держави.

Таким чином судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь держави: 3028 грн. за першу позовну вимогу, та 1211,20 грн. за другу позовну вимогу, а всього 4239 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "ПРИКАРПАТЗАХІДТРАНС" про стягнення нарахованої , але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволити повністю.

Стягнути з ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 липня 2022 року по 13 травня 2024 року в сумі 223 475,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2024 року по 13 листопада 2024 року в сумі 37800 грн., а всього 261275 (двісті шістдесят одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн. 44 коп.

Зазначена сума визначена без урахування загальнообов`язкових зборів та платежів, які мають бути нараховані та сплачені роботодавцем.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути зТОВ «Прикарпатзахідтранс»на користьдержави судовийзбір урозмірі 4239(чотиритисячі двістітридцять дев`ять)грн.20коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101 _____(реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір у справі за позовом ______(ПІБ фізичної особи, чи назва установи, організації),Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (код ЄДРПОУ 13990932, вул. Котляревського, 18, м. Рівне, 33028).

Суддя Красовський О.О.