№ 129554686, 14.08.2025, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/11001/25

Провадження № 3/161/3614/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 14 серпня 2025 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Філюк Т.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

- за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 435540 вбачається, що ОСОБА_1 16 травня 2025 року, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив щодо матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, що виразилось у словесних образах, приниженнях та погрозах. За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи засобами мобільного зв`язку, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка до суду», яка доставлена останньому 26.06.2025 року, о 14:22 год. Також в протоколі про адміністративне правопорушення останній повідомлений про розгляд справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

За таких обставин та враховуючи, що положеннями ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою і справа за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до таких не відноситься, розгляд справи здійснюється за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Така позиція суду узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» (Заява N 36655/02), відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За змістом положень ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Приписами ч.2 ст.3 даного Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 даного Закону особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 173-2 КУпАП повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, які досліджені в судовому засіданні.

Суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин справи суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд, виходячи із положень ст.23 КУпАП, зазначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи обставини справи в їх сукупності, при накладенні адміністративного стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд з огляду на стандарт «доведеності вини поза розумним сумнівом», дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і з урахуванням особи правопорушника, майнового стану, характеру та обставин вчинених правопорушень, які скоєні вперше й не носили грубого характеру, у зв`язку з чим не має необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до ст.39-1 КУпАП, й з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень в подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення, у вигляді штрафу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.36,40-1,283,284,287 КУпАП, на підставі ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

(Реквізити сплати: Рахунок отримувача: UA428999980313010106000003550; Назва отримувача коштів: ГУК у Волинській обл./м.Луцьк/21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60копійок.

(Реквізити сплати: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в сумі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т. М. Філюк