Court ruling № 12955253, 16.12.2010, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 грудня 2010 р. № 30/21-10-402

Доповідач суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого:Дунаєвської Н.Г.,

суддів:Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

Козир Т.П.,

Самусенко С.С.

розглянувши заявуФізичної особи підприємця ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України

від 10.11.2010 року

у справі№ 30/21-10-402

господарського суду Одеської області

за позовомКомунального підприємства "Ланжерон"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_6

про визнання договору оренди розірваним, виселення та стягнення 39 217,39 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області 16.03.2010р. у справі №30/21-10-402 задоволено частково позовні вимоги Комунального підприємства "Ланжерон" до фізичної особи підприємця ОСОБА_6; в частині вимоги Комунального підприємства "Ланжерон" щодо визнання розірваним договору оренди нежилого приміщення № 38/05/Д від 01.04.2005р. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України; відмовлено в задоволені вимоги Комунального підприємства "Ланжерон" щодо виселення фізичної особи підприємця ОСОБА_6 з бетонованого майданчика у центрі причалу № 182 (інвентарний № 51-П), площею 890,9 кв.м., розташованого за адресою: пляж "Ланжерон"; стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства "Ланжерон" 24 294,01 грн. в якості плати за користування бетонованим майданчиком у центрі причалу № 182 (інвентарний №182), площею 890,9 кв.м., розташованого за адресою: пляж "Ланжерон", та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010р., рішення господарського суду Одеської області 16.03.2010р. у справі №30/21-10- 402 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

„ 1. Позов комунального підприємства "Ланжерон" задовольнити.

2. Договір договору оренди нежитлового приміщення №38/05/д від 01.04.05р. розірвати.

3.Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з бетонованого майданчика у центрі причалу №182 (інвентарний № 51-П) площею 890,9 кв.м., що розташований за адресою: м.Одеса, пляж "Ланжерон".

4. Стягнути з фізичної особипідприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1 адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Ланжерон" (65014 м. Одеса, пляж "Ланжерон" , адмінбудівля, кімн. №1; код ЄДРПОУ 30873899, р/р 26008312026 в АБ "Південний", МФО 328209/ 24294грн. 01коп. боргу, 247 грн. 43 коп. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1 адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 80 грн. 51 коп. державного мита".

Постанова суду мотивована тим, що порушення умов договору щодо оплати об'єкту оренди є істотним і значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні договору, а тому є достатньою підставою для його розірвання, виселення та стягнення суми боргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року у справі № 30/21-10-402 касаційну скаргу фізичної особипідприємця ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року у цій справі залишено без змін.

В заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року у справі №30/21-10-402 Верховним Судом України Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, з посиланням на ст. ст. 11115 11119, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, зокрема, ст. ст. 203, 215 ЦК України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про приватизацію державного майна", щодо правомірності приватизації спірного об'єкту оренди, який є державною власністю, та передачі його в оренду, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

За переконанням колегії суддів, ухвалення різних за змістом судових рішень має місце лише в тому випадку, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків, покладених в основу цих судових рішень. При цьому, порівнянню підлягають зазначені висновки, викладені саме в резолютивних частинах судових рішень, про які йдеться в заяві про перегляд судових рішень господарських судів.

Між тим, як вбачається з постанови касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, наведені у заяві фізичної особипідприємця ОСОБА_6 норми до спірних правовідносин не застосовувались.

Розглянувши заяву та додані до неї постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2010р. у справі № 2-17/9430-2008, від 11.11.2009р. у справі №16/117, від 20.02.2007р. у справі № 36/409, на які посилається заявник на підтвердження доводів про неоднакове застосування судом норм матеріального права, Вищий господарський суд не вбачає наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права у даних справах, правовідносини у даних справах не є подібними.

Так, доводи поданої заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України та надані заявником відповідно до статті 11119 ГПК України постанови Вищого господарського суду України не свідчать про неоднакове застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а лише про наявність у наведених справах та у справі № 30/21-10-402 різних доказів, якими підтверджувалися чи спростовувалися доводи сторін і в залежності від яких і були постановлені різні за змістом судові рішення.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2007р. у справі № 36/409, відмовляючи в задоволенні позову про визнання укладеним договору оренди державного нерухомого майна, суд виходив з того, що об'єктами оренди не можуть бути об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення.

Щодо прийнятої Вищим господарським судом України постанови від 04.11.2010р. у справі № 2-17/9430-2008, то вона постановлена у справі із іншими фактичними обставинами при застосуванні інших матеріально-правових норм.

Так, в ній вказується, що судом відмовлено в позові щодо стягнення з відповідача завданих збитків позивачу, які останній визначив як упущену вигоду, за відсутністю належних та допустимих доказів, та відмолено в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору оренди в зв'язку з недодержаннями сторонами вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, який є нікчемний.

Водночас, прийнята Вищим господарським судом України постанова від 11.11.2009р. у справі № 16/117, якою скасовані рішення судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору, а тому, за переконанням колегії суддів, на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ст. 11116 ГПК України.

Наведене свідчить, що правовідносини, про які йдеться в наданих заявником судових актах Вищого господарського суду України, не є подібними до правовідносин, що є спірними у межах даної справи, а різні за змістом судові рішення були постановлені в залежності від обставин справи та наданих доказів.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на підставах, визначених ст. 11116 ГПК України, тоді як заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6,таких підстав не містить.

Отже, за таких обставин, коли суд не вбачає з поданої заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2010 року неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, у допуску справи до провадження слід відмовити.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

у х в а л и В:

Відмовити Фізичні особі підприємцю ОСОБА_6 в допуску до провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України 10 листопада 2010 року у справі № 30/21-10-402.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

Судді Н.І. Мележик

С.В. Владимиренко

Т.П. Козир

С.С. Самусенко