Decision № 12954583, 20.12.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа№ 4/109

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „КВ-Трейд” до приватного підприємства „Авелес” про стягнення заборгованості за договором на постачання продукції №23/06/10 від 23 червня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „КВ-Трейд” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства „Авелес”, просить суд стягнути з відповідача на його користь 20225,50 грн. боргу та 340,23 грн. пені за договором на постачання продукції №23/06/10 від 23 червня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та повідомила, що станом на дату розгляду справи заборгована сума не погашена. Подала заяву про стягнення з відповідача 2000,00 грн. послуг адвоката. В підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката надала договір про надання послуг адвоката від 13 жовтня 2010 року, акт здачі-приймання виконаних робіт від 13 жовтня 2010 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 7 від 13 жовтня 2010 року.

Факт місцезнаходження відповідача за вказаною у позовній заяві адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 95/24 підтверджений витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04 жовтня 2010 року. Суд відкладав розгляд справи. Відповідач про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що є докази у справі. Проте відповідач вдруге на вимогу суду відзиву, заперечень чи спростувань позовних вимог не надав, про причини суд не повідомив. Тому суд ухвалює розглядати спір згідно з ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з матеріалами справи 23 червня 2010 року приватне підприємство „КВ-Трейд” (постачальник) та приватне підприємство „Авелес” (покупець) уклали договір на постачання продукції №23/06/10, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві продукцію згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману продукцію (п.1.1.). Покупець оплачує постачальнику отриману партію продукції впродовж 21 календарного дня з моменту отримання продукції (п.4.4.). Як визначено п.5.4. договору у випадку несвоєчасної оплати, покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індекса інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 20525,50 грн., а саме: за видатковою накладною № КВ-0064 від 28 червня 2010 року на суму 4032,00 грн.; за видатковою накладною № КВ-0065 від 28 червня 2010 року на суму 5595,00 грн., за видатковою накладною № КВ-0072 від 13 липня 2010 року на суму 5376,00 грн., за видатковою накладною № КВ-0073 від 13 липня 2010 року на суму 5522,50 грн. Строк оплати вартості товару - впродовж 21 календарного дня з моменту отримання продукції за кожною видатковою накладною, як це встановлено п.4.4. договору на постачання продукції №23/06/10 від 23 червня 2010 року.

Відповідач вартість отриманого товару не оплатив. Вимогу від 03 вересня 2010 року про повернення боргу в сумі 20525,50 грн. відповідач проігнорував.

На суму простроченого грошового зобовязання начислено 340,23 грн. пені, що відповідає приписам закону та умовам п.п. 4.4., 5.4. договору на постачання продукції №23/06/10 від 23 червня 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На дату розгляду справи суду не надано жодних доказів сплати відповідачем позивачу 20525,50 грн., заборгованої за договором на постачання продукції №23/06/10 від 23 червня 2010 року.

Виходячи з викладеного суд стягує з відповідача на користь позивача 20525,50 грн. боргу, 340,23 грн. пені. Судові витрати суд теж покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини. При цьому суд констатує, що факт оплати позивачем державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуг адвоката підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства „Авелес” (м. Львів, пр. Червоної Калини, 95/24; ідентифікаційний код 36182692) на користь приватного підприємства „КВ-Трейд” (м. Рівне, вул. Носаля, 12-а; ідентифікаційний код 35658929) 20525,50 грн. боргу, 340,23 грн. пені та судові витрати: 208,66 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриців В.М.