Court ruling № 129455067, 12.08.2025, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 12.08.2025

Справа № 333/5454/25

Провадження № 2-о/334/253/25

УХВАЛА

про повернення заяви

12 серпня 2025 року суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті,

встановив:

заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Слов`янську-на-Кубані Краснодарського краю Російської Федерації.

Ухвалою про залишення заяви без руху від 28.07.2025 заява була залишена без розгляду, а заявниці був визначений строк для усунення її недоліків шляхом надання суду легалізованого оригіналу медичного свідоцтва про смерть від 23.12.2024 серії 03 № 200272666, виданого (мовою оригіналу) «Государственным бюджетным учреждением здравоохранения «Словянская центральна районная больница» Краснодарского края Российской Федерации» або його копії; документу, який підтверджує сплату судового збору в сумі 605,60 гривень.

В ухвалі про залишення заяви без руху було зазначено, що в частині восьмій статті 95 ЦПК України зазначено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі приписів пункту «b» частини другої статті 1 Гаазької конвенції медичне свідоцтво про смерть є офіційним адміністративним документом та на нього поширюється вимоги цієї Конвенції.

На поданому суду медичному свідоцтві про смерть не проставлений апостиль, а отже воно не має юридичної сили під час розгляду даної справи.

Також заявниця просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, яка настала на території Російської Федерації, а не на тимчасово окупованій території України.

Проте факт, який просить встановити заявниця, не пов`язаний із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, його наслідками не є вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно. Отже заявниця не звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На виконання ухвали про залишення заяви без руху заявниця подала заяву щодо усунення недоліків заяви про встановлення факту смерті, в якій зазначила, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», а також висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23), медичне свідоцтво про смерть, видане на території Російської Федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Отже вимоги щодо прийняття на території України без спеціального посвідчення документів стосуються лише документів, виданих до 24 лютого 2022 р. та які приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Саме таких документів стосується висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23) (свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 04.09.2015 Солнцевським відділом РАГС Управління РАГС м. Москви).

Також зазначила, що факт переміщення ОСОБА_2 на територію Російської Федерації пов`язаний зі збройним конфліктом та тимчасовою окупацією м. Енергодар, у зв`язку з відсутністю фахових лікарів в окупованому місті померлого було переміщено до лікарні РФ, де він і помер, оскільки мав ряд хронічних, невиліковних захворювань, що підпадає під норми пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте доказів такого переміщення ОСОБА_2 заявниця не зазначила та не додала до заяви. А враховуючи те, що ОСОБА_2 помер на території Російської Федерації відсутні підстави для звільнення заявниці від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»

Таким чином заявницею не усунуті недоліки заяви, зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху від 28.07.2025.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказану заяву необхідно повернути заявниці.

Керуючись статтями 175, 185, 260, 294, 317 ЦПК України, суддя

постановив:

заяву повернути заявниці ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя М.В. Фетісов