Decision № 129452316, 16.07.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 рокуСправа №160/12358/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1. визнати протиправними дії Головного управління ПФУ у Львівській області, а саме: рішення Головного управління ПФУ у Львівській області від 27.01.2025 року №047050030334 про відмову йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав не підтвердження пільгового стажу;

2. зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому періоди роботи, а саме:

- з 17.08.1988 року (наказ № 2 від 03.08.1988 року) по 05.11.1988 року (наказ № 2 від 09.11.1988 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінової копальні 4 розряду»;

- з 05.02.1991 року (наказ № 7 від 24.01.1991 року) по 01.12.1993 року (наказ №152к від 01.12.1994 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «помічник машиніста екскаватора каолінової копальні 4 розряду»;

- з 01.12.1993 року (наказ № 153к від 01.12.1993 року) по 21.03.1994 року (наказ №191 від 18.03.1994 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «помічник машиніста екскаватора каолінової копальні 4 розряду по переводу»;

- з 11.04.1994 року (наказ № 69к від 11.04.1994 року) по 27.05.1994 року (наказ №103 від 27.05.1994 року) - шахта Південнодонбаська № 1 на посаді «учня гірника підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 27.05.1994 року (наказ № 103 від 27.05.1994 року) по 19.11.1996 року (наказ №225к від 19.11.1996 року) - шахта Південнодонбаська №1 на посаді «гірника по підземний роботам 3 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 19.11.1996 року (наказ №225к від 19.11.1996 року) по 19.11.1997 року (наказ №229к від 25.11.1997 року) - шахта Південнодонбаська № 1 на посаді «прохідник 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 02.02.1998 року (наказ № 157к від 02.02.1998 року) по 07.05.1998 року (наказ №725к від 13.05.1998 року) - Державна холдингова компанія «Донвугілля» шахта «Південнодонбаська» № 3 на посаді «гірника підземний з ремонту гірських виробок 3 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 15.09.1999 року (трудова угода № 174 від 09.09.1999 року) по 15.12.1999 року (трудова угода № 174 від 09.09.1999 року) - Великоанадольский вогнетривкий комбінат на посаді «садчик в вогнетривкому цеху № 2 за договором цивільно-правового характеру»;

- з 16.12.1999 року (наказ № 136 від 03.12.1999 року) по 24.07.2000 року (наказ № 91 від 30.08.2000 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «пресувальник 1 розряду в вогнетривкому цеху № 2»;

- з 25.07.2001 року (наказ № 465к від 24.07.2001 року) по 27.12.2001 року (наказ №770к від 26.12.2001 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «пресувальник вогнетривких виробів в вогнетривкому цеху № 1 по 1 розряду»;

- з 27.12.2001 року (наказ № 770к від 26.12.2001 року) по 01.05.2002 року (наказ №173к від 24.05.2002 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінової копальні 5 розряду»;

- з 21.09.2002 року (наказ № 315п від 20.09.2002 року) по 22.03.2006 року (наказ від 22.03.2006 року №94п) - Великоанадольське відкрите акціонерне товариство вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінового рудника 5 розряду»;

- з 12.04.2006 року (наказ № від 12.04.2006 року) по 24.04.2007 року (наказ №77к від 24.04.07 року) - ВП «Ш/у «Південнодонбаська №1» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті на УПР-1»;

- з 24.04.2007 року (наказ №77к від 24.04.2007 року) по 23.06.2008 року (наказ №119к від 25.06.2008 року) - ВП «Ш/у «Південнодонбаська № l» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 14.07.2008 року (наказ № 936к від 14.07.2008 року) по 07.10.2008 року (наказ №1348к від 07.10.2008 року) - ОП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ГП «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник підземний 4 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 07.10.2008 року (пр.№ 1348к від 07.10.08 року) по 09.06.2010 року (наказ №559к від 09.06.2010 року) - ОП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ГП «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 02.09.2010 року (наказ № 91-ПР/10 від 02.09.2010 року) по 13.12.2010 року (наказ № 107-ПРВ/10 від 13.12.10 року) - Відкрите акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «формувальник вогнетривких виробів у вогнетривкому цеху № 2»;

- з 13.12.2010 року (наказ від 13.12.2010 року № 107-ПРВ/10) по 07.09.2011 року (наказ від 07.09.2011 року № 171-УВ/11) - Відкрите акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора на каоліновій рудник» до його пільгового стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20.01.2025 року;

3. зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати йому періоди роботи, а саме:

- з 01.12.1993 року (наказ № 153к від 01.12.1993 року) по 21.03.1994 року (наказ №191 від 18.03.1994 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «помічник машиніста екскаватора каолінової копальні 4 розряду по переводу»;

- з 03.08.1998 року (наказ № 39/к від 03.08.1998 року) - по 13.09.1999 року (наказ №42/к від 13.09.1999 року) - Волновахский райводоканал на посаді «слюсар водопровідних мереж 3 розряду на дільниці № 4 смт. Владимировка», до його страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20.01.2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 20.01.2025 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.01.2025 року №047050030334 відмовлено в призначенні йому пенсії у зв?язку з відсутністю необхідного стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2. Так як відсутня інформація де знаходяться дані підприємства, чи окуповані території. Він вважає безпідставним не зарахування до страхового стажу періодів роботи, оскільки ним було надано достатньо документів на підтвердження спірних періодів, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду 22.05.2025 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, разом із копією пенсійної справи.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву, відповідач-2 зазначає, що відповідно до рішення Головного управління ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 27.01.2025 №047050030334 вік позивача 54 роки 08 місяців 11 днів. Страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 12 днів. Пільговий стаж особи не підтверджений. Згідно із поданих документів до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.12.1993 по 21.03.1994 та з 03.08.1998 по 13.09.1999 згідно із його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.08.1988, оскільки записи про звільненні з роботи завірені нечитабельними печатками. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно із відомостями по спеціальному стажу, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5). Так як вісутня інформація, де знаходяться дані підприємства, чи окуповані території. Додаткових документів про підтвердження пільгової роботи позивачем не надано. Відповідно до поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у позивача відсутнє. Отже, вважає, що дії Головного управління ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України, у зв`язку із чим відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На виконання вимог ухвали суду 05.06.2025 року від відповідача-1 до суду надійшла копія пенсійної справи.

Відповідачу-1 позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 30 квітня та 08 травня 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.01.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

27.01.2025 року Головним управлінням ПФУ у Львівській області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 047050030334, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного у позивача пільгового стажу.

Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 12 днів. Пільговий стаж особи не підтверджений. Згідно із поданих документів до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.12.1993 по 21.03.1994 та з 03.08.1998 по 13.09.1999 згідно із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1988, оскільки записи про звільненні з роботи завірені нечитабельними печатками. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно відомостей по спеціальному стажу, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5), оскільки відсутня інформація, де знаходяться дані підприємства, чи окуповані території. Додаткових документів про підтвердження пільгової роботи позивачем не надано.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: п.2 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, а з 29.07.1993 - відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» .

В силу положень пункту 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (із змінами, далі постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1 Інструкції № 58).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п.2.3 Інструкції № 58).

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

В свою чергу, відповідач-2 обґрунтовуючи підстави для не зарахування періодів роботи з 01.12.1993 по 21.03.1994 та з 03.08.1998 по 13.09.1999 згідно із трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 22.08.1988, вказав, що записи про звільненні з роботи завірені нечитабельними печатками.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Разом з тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів та ведення трудової книжки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

На думку суду, завірення записів про звільнення з роботи нечитабельними печатками не може бути тією обставиною, яка повинна негативно впливати на реалізацію права позивача на належне пенсійне забезпечення, за можливості підтвердити вказану інформацію іншими документами (паспорт громадянина України, документи про освіту тощо).

Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 р., на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Зауважень чи претензій до записів трудової книжки, що підтверджують трудову діяльність позивача, оскаржуване рішення пенсійного органу не містить.

Враховуючи вищевикладене період роботи з 01.12.1993 по 21.03.1994 та з 03.08.1998 по 13.09.1999 згідно із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.08.1988 підлягає до зарахування до його страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи згідно із відомостей по спеціальному стажу, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5), оскільки відсутня інформація, де знаходяться дані підприємства, чи окуповані території, суд зазначає наступне.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Так, згідно з записами трудовій книжки позивача серії НОМЕР_2 від 22.08.1988 року він працював:

- з 17.08.1988 року (наказ № 2 від 03.08.1988 року) по 05.11.1988 року (наказ № 2 від 09.11.1988 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінової копальні 4 розряду»;

- з 05.02.1991 року (наказ № 7 від 24.01.1991 року) по 01.12.1993 року (наказ № 152к від 01.12.1994 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «помічник машиніста екскаватора каолінової копальні 4 розряду»;

- з 01.12.1993 року (наказ № 153к від 01.12.1993 року) по 21.03.1994 року (наказ №191 від 18.03.1994 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «помічник машиніста екскаватора каолінової копальні 4 розряду по переводу»;

- з 11.04.1994 року (наказ № 69к від 11.04.1994 року) по 27.05.1994 року (наказ № 103 від 27.05.1994 року) шахта Південнодонбаська № 1 на посаді «учня гірника підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 27.05.1994 року (наказ № 103 від 27.05.1994 року) по 19.11.1996 року (наказ №225к від 19.11.1996 року) - шахта Південнодонбаська №1 на посаді «гірника по підземний роботам 3 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 19.11.1996 року (наказ №225к від 19.11.1996 року) по 19.11.1997 року (наказ №229к від 25.11.1997 року) - шахта Південнодонбаська № 1 на посаді «прохідник 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 02.02.1998 року (наказ № 157к від 02.02.1998 року) по 07.05.1998 року (наказ №725к від 13.05.1998 року) - Державна холдингова компанія «Донвугілля» шахта «Південнодонбаська» № 3 на посаді «гірника підземний з ремонту гірських виробок 3 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 15.09.1999 року (трудова угода № 174 від 09.09.1999 року) по 15.12.1999 року (трудова угода № 174 від 09.09.1999 року) - Великоанадольский вогнетривкий комбінат на посаді «садчик в вогнетривкому цеху № 2 за договором цивільно-правового характеру»;

- з 16.12.1999 року (наказ № 136 від 03.12.1999 року) - по 24.07.2000 року (наказ №91 від 30.08.2000 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «пресувальник 1 розряду в вогнетривкому цеху № 2»;

- з 25.07.2001 року (наказ № 465к від 24.07.2001 року) по 27.12.2001 року (наказ №770к від 26.12.2001 року) Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «пресувальник вогнетривких виробів в вогнетривкому цеху № 1 по 1 розряду»;

- з 27.12.2001 року (наказ № 770к від 26.12.2001 року) по 01.05.2002 року (наказ №173к від 24.05.2002 року) - Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінової копальні 5 розряду»;

- з 21.09.2002 року (наказ № 315п від 20.09.2002 року) по 22.03.2006 року (наказ від 22.03.2006 року №94п) Великоанадольське відкрите акціонерне товариство вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора каолінового рудника 5 розряду»;

- з 12.04.2006 року (наказ № від 12.04.2006 року) по 24.04.2007 року (наказ №77к від 24.04.07 року) - ВП «Ш/у «Південнодонбаська №1» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник 4 розряду підземний з повним робочим днем у шахті на УПР-1»;

- з 24.04.2007 року (наказ №77к від 24.04.2007 року) по 23.06.2008 року (наказ №119к від 25.06.2008 року) - ВП «Ш/у «Південнодонбаська № l» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник 5 розряду підземний з повним робочим днем у шахті»;

- з 14.07.2008 року (наказ № 936к від 14.07.08 року) по 07.10.2008 року (наказ №1348к від 07.10.2008 року) - ОП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ГП «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник підземний 4 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 07.10.2008 року (пр. № 1348к від 07.10.2008 року) по 09.06.2010 року (наказ №559к від 09.06.2010 року) - ОП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ГП «Донецька вугільна енергетична компанія» на посаді «прохідник підземний 5 розряду з повним робочим днем у шахті»;

- з 02.09.2010 року (наказ від 02.09.2010 року № 91-ПР/10) по 13.12.2010 року (наказ від 13.12.2010 року № 107-ПРВ/10) - Відкрите акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «формувальник вогнетривких виробів у вогнетривкому цеху № 2»;

- з 13.12.2010 року (наказ від 13.12.2010 року № 107-ПРВ/10) по 07.09.2011 року (наказ від 07.09.2011 року № 171-УВ/11) - Відкрите акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат на посаді «машиніст екскаватора на каоліновій рудник».

Таким чином, професії, за якими працював позивач, віднесені до Списку №2.

Отже, записів в трудовій книжці позивача для визначення пільгового стажу повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день в шахті (під землею).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії є ненадання позивачем додаткових документів про підтвердження пільгової роботи.

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. №1207-VII (далі - Закон №1207-VII), на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону №1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною третьою статті 9 Закону №1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

У 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, приклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів; документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян» (так звані «намібійські винятки»).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016): «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів тощо на тимчасово окупованій території України.

Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при умові його підтвердження записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.

Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 року у справі №583/3292/17, від 30.08.2018 року у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 року у справі № 360/1628/17, від 17.07.2019 року у справі №302/757/17-а, від 21.02.2020 року у справі №701/1196/16-а, від 04.03.2020 року у справі №235/2008/17, від 08.04.2020 року у справі №242/1568/17.

Право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Таким чином, позивач не може бути позбавлена свого законного права на призначення пенсії через неможливість здійснення відповідачем перевірки достовірності даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Додатково суд зазначає, що та обставина, що шахта, на якій працював позивач, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, у зв`язку з чим, він не має можливості надати довідки про пільговий характер роботи, не спростовує наявність у останнього пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Суд враховує, що позивач фактично позбавлений можливості надати такі довідки через знаходження підприємства на окупованій території, а неможливість провести перевірку відповідності запису довідки первинним документам, не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення, оскільки надані ним трудова книжка містять усі необхідні реквізити та відомості про періоди його роботи на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі №583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 14 лютого 2019 року в справі №234/18065/16-а.

Відтак, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на виключення періоду його роботи до пільгового стажу роботи за відсутності уточнюючої пільгової довідки з підприємства.

Крім того, періоди роботи позивача підтверджуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, віднесення роботи позивача до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, також підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) як кодом підстави «ЗП3014А2», так й кодом підстави ЗП3013Б1.

Відтак, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в яких містяться записи про його відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам діючого законодавства на підтвердження права па пенсію за віком на пільгових умовах.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ПФУ у Львівській області протиправно відмовили позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком та протиправно не зарахувало до його пільгового стажу періоди роботи за Списком № 2.

При цьому, суд зазначає, що права позивача порушені протиправним рішенням, а не діями щодо відмови у призначенні пенсії, як він помилково зазначає.

Суд вважає, що відповідач-2, приймаюче оскаржуване рішення, діяв необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданих ним заяв і документів та, відповідно, прийняв невмотивоване рішення про відмову йому в призначенні пенсії.

Відтак, рішення Головного управління ПФУ у Львівській області від 27.01.2025 року №047050030334 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про зобов`язання Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ у Львівській області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача від 20.01.2025 р., а отже права останнього відповідачем-1 не порушені.

З огляду на вищевикладене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права на пенсію вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 20.01.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1993 по 21.03.1994 та з 03.08.1998 по 13.09.1999 згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.08.1988 та зарахувавши періоди роботи до пільгового стажу з 17.08.1988 року по 05.11.1988 рік, з 05.02.1991 року по 01.12.1993 рік, з 01.12.1993 року по 21.03.1994 рік, з 11.04.1994 року по 27.05.1994 рік, з 27.05.1994 року по 19.11.1996 рік, з 19.11.1996 року по 19.11.1997 рік, з 02.02.1998 року по 07.05.1998 рік, з 15.09.1999 року по 15.12.1999 рік, з 16.12.1999 року по 24.07.2000 рік, з 25.07.2001 року по 27.12.2001 рік, з 27.12.2001 року по 01.05.2002 рік, з 21.09.2002 року по 22.03.2006 рік, з 12.04.2006 року по 24.04.2007 рік, з 24.04.2007 року по 23.06.2008 рік, з 14.07.2008 року по 07.10.2008 рік, з 07.10.2008 року по 09.06.2010 рік, з 02.09.2010 року по 13.12.2010 рік, з 13.12.2010 року по 07.09.2011 рік, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.

Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 1 211,20 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 суму сплаченого судового збору розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.01.2025 року №047050030334 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1993 р. по 21.03.1994 р. та з 03.08.1998 р. по 13.09.1999 р. згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.08.1988 р. та зарахувавши періоди роботи до пільгового стажу з 17.08.1988 р. по 05.11.1988 р., з 05.02.1991 р. по 01.12.1993 р., з 01.12.1993 р. по 21.03.1994 р., з 11.04.1994 р. по 27.05.1994 р., з 27.05.1994 р. по 19.11.1996 р., з 19.11.1996 р. по 19.11.1997 р., з 02.02.1998 р. по 07.05.1998 р., з 15.09.1999 р. по 15.12.1999 р., з 16.12.1999 р. по 24.07.2000 р., з 25.07.2001 р. по 27.12.2001 р., з 27.12.2001 р. по 01.05.2002 р., з 21.09.2002 р. по 22.03.2006 р., з 12.04.2006 р. по 24.04.2007 р., з 24.04.2007 р. по 23.06.2008 р., з 14.07.2008 р. по 07.10.2008 р., з 07.10.2008 р. по 09.06.2010 р., з 02.09.2010 р. по 13.12.2010 р., з 13.12.2010 р. по 07.09.2011 р., з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма