Decision № 129414521, 08.08.2025, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7337/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2025 №032350032358 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання призначити пенсію за віком з 27.06.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.02.1989 по 31.12.1991 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що досягнувши пенсійного віку звернулася до територіального відділу ГУ ПФУ у Волинській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого від 12.06.2025 №032350032358 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.08.1982, а саме: період роботи з 12.02.1989 по 31.12.1991 на території РРФСР, оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди та період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1993 на території рф, оскільки в червні 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що періоди роботи в РФ, які належним чином підтверджені, повинні бути зараховані до страхового стажу. Вважає, що має достатній стаж для призначення пенсії за віком. Крім того, звертає увагу, що в заяві на призначення пенсії від 03.06.2025 вказала, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01.01.1992 в республіках колишнього Союзу РСР раніше не призначалася та такі пенсії не отримує. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваного рішення від 12.06.2025 №032350032358 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03.06.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням та вказану заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 12.06.2025 №032350032358 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Крім того, згідно із цим рішенням загальний страховий стаж позивача складає 28 років 01 місяць, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано періоди роботи не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.08.1982, а саме: період роботи з 12.02.1989 по 31.12.1991 на території РРФСР, оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди та період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1993 на території рф, оскільки в червні 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а. с. 17).

Згідно із розрахунком стажу для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача ОСОБА_1 складає 28 років 01 місяць (а. с. 18).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року (частина друга статті 26 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 позивач ОСОБА_1 , зокрема, у період з 12.02.1989 по 14.10.1989 (запис №9) працювала в офіцерській столовій військової частини п. п. НОМЕР_2 на посаді нарізника хліба; з 14.10.1989 по 27.08.1991 (записи №10) переведена на посаду повара 2 розряду у цій же столовій; в період з 27.08.1991 по 31.05.1993 на посаді офіціанта (записи №11 - №13) (а. с. 11 зворот -12).

Записи про періоди роботи позивача в РФ, які виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території РФ, необхідно керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.

Відповідно до постанови Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Водночас, суд враховує, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, оскільки позивач працювала у РФ в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території РФ.

З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 01.01.1992 по 31.05.1993, який підтверджений записами у трудовій книжці, повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком.

Щодо не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 12.02.1989 по 31.12.1991 на території РРФСР, оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди, суд зазначає, що ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для призначення/виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують неотримання виплат пенсії на території рф.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), який застосовується судом у редакції, що була чинною на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (03.06.2025).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про неотримання пенсії в іншій державі.

Крім того, суд зауважує, що подаючи заяву на призначення пенсії від 03.06.2025 ОСОБА_1 вказала, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01.01.1992 в республіках колишнього Союзу РСР раніше не призначалась та таку не отримує (а. с. 8).

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин вимога відповідача надати документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за спірні періоди не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.

Крім того, суд бере до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.

З огляду на вище викладене, відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, пенсії за основним місцем проживання пенсіонера.

Отже, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 12.06.2025 №032350032358 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з мотивів не зарахування до страхового стажу періодів роботи у РФ, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині необхідно задовольнити.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 03.06.2025, а днем досягнення пенсійного віку є 26.06.2025, суд приходить до висновку, що пенсія останній підлягає призначенню саме з 27.06.2025, тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та за умови зарахування періоду роботи з 12.02.1989 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 31.05.1993 у неї наявний достатній страховий стаж роботи, тому позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, з 27.06.2025.

Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 12.06.2025 №032350032358 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи 12.02.1989 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 31.05.1993 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 27.06.2025.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 30.06.2025.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.06.2025 №032350032358 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 12.02.1989 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 31.05.1993 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.06.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський