Decision № 129366963, 04.08.2025, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 336/12774/24

Провадження №: 2/336/1217/2025

04.08.25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у загальному позовному провадженні позовну заяву Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Представник Запорізької міської ради Доніна Н.О., яка діє на підставі Довіреності від 22.05.2024, через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

1) витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , яку вона прийняла після смерті ОСОБА_2 , але не оформила своїх спадкових прав, та повернути законному власнику - Запорізькій міській раді;

2) стягнути з відповідачки на користь Запорізької міської ради судові витрати у сумі 3 633,6 грн., які складаються з суми судового збору за подачу позовної заяви - 2422,40 грн. та суми судового збору за подачу заяви про забезпечення позову - 1 211,20 грн.;

3) витребувати у Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію про :

зареєстрованих на даний час осіб за адресою: АДРЕСА_2 ; осіб, які були раніше зареєстровані за вказаною адресою та станом на теперішній час зняті з реєстрації місця проживання, з зазначенням періоду реєстрації щодо кожної особи (за період з 1990 року по теперішній час);

- інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території міста Запоріжжя за період з 1990 року по теперішній час, а також осіб, які були зареєстровані разом з нею на час її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

4) витребувати у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кузьміної Наталі Олександрівни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з позовом було подано заяву секретаря Запорізької міської ради Харченко Регіни Владиславівни, яка діє в інтересах позивача - Запорізької міської ради про забезпечення вказаного позову, в якій остання просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що під час проведення моніторингу ефективності використання житлового фонду комунальної власності Запорізької міської територіальної громади було встановлено, що 13.06.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської районної ради у м. Запоріжжя, Запорізька область - Осєнньою Маргаритою Вікторівною, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу) індексний №36438202 від 18.06.2018 та зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 30.06.2000 Шевченківською районною адміністрацією.

Матеріали реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містять наступні документи:

Свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на квартиру від 30.06.2000, видане Шевченківською районною адміністрацією на підставі розпорядження Комунарської районної адміністрації від 30.06.2000 № 2287, про що записано у реєстровій книзі 210 р№35776 від 31 липня 2000.

Свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на квартиру від 30.06.2000, видане Шевченківською районною адміністрацією на підставі розпорядження Комунарської районної адміністрації від 30.06.2000 № 2287, без відміток про державну реєстрацію.

Лист ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 11.06.2018 №2932 на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого на запит ОСОБА_2 ЗМБТІ направляє копію правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 з матеріалів інвентарної справи на нерухоме майно, а саме: свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на житло, видане Шевченківською районною адміністрацією від 30.06.2000р.

Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , виданий 14.05.2018 року ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41660191 від 18 червня 2018 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Осенняя Маргарита Вікторівна, Філія Комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської районної ради у м. Запоріжжя.

Заява про реєстрацію прав та їх обтяжень Воробйової Н.П. від 13.06.2018 №28696844.

Проте, вказані документи є не достовірними та спростовуються наступними даними. Так, відповідно до листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25.03.2024 №621/01-26/22.01-443, квартира АДРЕСА_1 в електронній базі районного програмного комплексу «Приватизація житла» відсутня. Таким чином, приватизація вказаної квартири районною адміністрацією не здійснювалась, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 30.06.2000 на підставі розпорядження № 2287 не видавалось.

Крім того, за відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, наданої листом від 18.03.2024 №01-24/04/0465 за вказаною адресою відсутні зареєстровані особи.

Також, відповідно до листа ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22.03.2024 №405 (відповідь на запит від 12.03.2024 №01/02- 11/0729) інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 - не заводилась. Правовстановлюючі документи на вказану квартиру в ТОВ «ЗМБТІ» також відсутні. Технічний паспорт на квартиру за вказаною адресою 14.05.2018 року на ім`я ОСОБА_2 фахівцями ЗМБТІ не виготовлявся. Отже, реєстраторами ЗМБТІ не здійснювалось реєстраційних дій щодо вказаного нерухомого майна. Реєстрація квартир в будинку АДРЕСА_3 здійснювалась ЗМБТІ у реєстровій книзі № 243 реєстровий №36656, а не в книзі №210 р.№ 35776.

Крім того, згідно з листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 04.04.2024 №534/01-37/01 станом на 01.04.2024 в реєстрі житлового фонду комунальної власності м. Запоріжжя зазначена квартира обліковується як неприватизована та перебуває в господарському віданні Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

Також, Листом КП «Запоріжремсервіс» ЗМР від 12.04.2024 №1220/01-03 надана інформація про те, що відповідно до наявного на підприємстві загального обліку неприватизованого нерухомого майна житлового фонду комунальної власності м. Запоріжжя квартира АДРЕСА_1 не приватизована.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.11.2016 №721 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2016 №494 «Про вилучення об`єктів житлового та нежитлового фонду, об`єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства «Основаніє» та передачу в господарське відання комунального підприємства «Наше місто» ЗМР та затвердження актів приймання-передачі» житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 знаходився в господарському віддані комунального підприємства «Наше місто» ЗМР.

На теперішній час, на підставі рішення Запорізької міської ради №7 від 26.12.2022 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №66 «Про реорганізацію комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради шляхом приєднання до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради» житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться в господарському віддані КП «Запоріжремсервіс» ЗМР.

Ордер на житлове приміщення №4773 від 12.09.1988 був виданий ОСОБА_3 на склад родини: чоловік - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 . Згідно з карткою особового рахунку МКП «Основаніє», ОСОБА_3 знята з реєстрації 05.05.2015, внаслідок смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). На дату смерті єдиною зареєстрованою особою, згідно картки особового рахунку, залишався внук наймачки- ОСОБА_6 , 1989 року народження. Станом на 01.11.2018 року в базі даних абонентів за квартирою АДРЕСА_1 значиться один особовий рахунок, який було відкрито на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрована 1 особа. Станом на 01.11.2017 за даним особовим рахунком наявна заборгованість у сумі 4 601,83 грн. за послугу з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» надало бухгалтерську довідку №1217/01-05 від 12.04.2024 про перебування в господарському віданні даного об`єкту нерухомого майна житлового фонду комунальної власності міста.

ОСОБА_7 ніколи не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи вищевказане, ОСОБА_7 ніколи не набувала право на приватизацію квартири, не здійснювала її, а шахрайським шляхом, надавши підроблені документи державному реєстратору, неправомірно зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, об`єктивними, достовірними та допустимими доказами доводиться, що квартира АДРЕСА_1 не була приватизована, тобто на законних підставах не вибувала з комунальної власності міста Запоріжжя та на теперішній час обліковується як неприватизована, а відтак є комунальною власністю.

Витребувати квартиру у ОСОБА_2 не є можливим внаслідок її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено листом ВДРАЦС управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) від 22.05.2024 №242/06.10.-01-33, відповідно до якого про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Олександрівським ВДРАЦС у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса), складений актовий запис №6072 від 28.09.2018.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_3 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та приватним нотаріусом ЗМНО Кузьміною Наталею Олександрівною на підставі її заяви була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 .

Інформацією щодо інших спадкоємців позивач не володіє, а тому саме ОСОБА_1 зазначено належним відповідачем у вказаній справі, як спадкоємиці ОСОБА_2 та саме до неї заявляється вимога про витребування квартири, яка належить до комунальної власності.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 без законних підстав було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю міста.

Посилаючись на вищевказане, позивач просить про задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.12.2024 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

Ухвалою суду від 25.12.2024 забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

25.12.2024 на виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом скеровано запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, відповідь надійшла 30.12.2024.

Ухвалою суду від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Забезпечено позов шляхом витребування доказів.

На виконання ухвали про забезпечення позову 20.02.2025 надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради. 11.03.2025 від приватного нотаріуса Кузьміної Н.О. надійшла спадкова справа № 7/2019, заведена після смерті ОСОБА_2 , яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 20.03.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача Доніна Н.О. не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.

Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Онищенко Л.А. також не з`явилась, надала аналогічну заяву, що і представник позивача.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином відповідно до вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі або відкладення розгляду справи не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про перенесення розгляду справи, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 407734637 від 12.12.2024 року ОСОБА_2 належить на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 30.06.2000 року Шевченківською районною адміністрацією, квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, означена інформація є недостовірною, неправомірність реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується наступними доказами.

Відповідно до листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25.03.2024 №621/01 -26/22.01-443, квартира АДРЕСА_1 в електронній базі районного програмного комплексу «Приватизація житла» відсутня/ Таким' чином, приватизація квартири районною адміністрацією нё здійснювалась, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 30.06.2000 на підставі розпорядження № 2287 не видавалось.

За відомостям и Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, наданої листом від 18.03,2024 №01-24/04/0465 за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.

Відповідно до листа ТОВ «Запорізьке . міжміське бюро технічної інвентарізації» від 22.03.2024 №405 Інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою; АДРЕСА_5 не заводилась.

Правовстановлюючі документи на вказану квартиру в ТОВ «ЗМБТІ» також відсутні.

Технічний паспорт на квартиру за вказаною адресою 14.05.2018 року на їм`я ОСОБА_2 фахівцями ЗМБТІ - не виготовлявся.

Отже реєстраторами ТОВ «ЗМБТІ» не здійснювались реєстраційні дії щодо спірного об`єкту нерухомого майна.

Реєстрація квартир ЗМБТІ в будинку АДРЕСА_3 здійснювалась у реєстровій книзі № 243 реєстровий №36656, а не в книзі №210 р.№ 3 5776, як зазначено у наданому ОСОБА_2 підробленому свідоцтві про право власності на житло.

Згідно з листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 04.04.2024 №534/01 -37/01 станом на 01.04.2024 в реєстрі житлового фонду - комунальної власності міста Запоріжжя зазначена квартира, обліковується; як неприватизована, перебуває в господарському віданні Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

Ордер на житлове приміщення №4773 від 12.09.1988 був виданий ОСОБА_3 на склад родини: муж ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 . Згідно з карткою особового рахунку КП «Основаніє» ОСОБА_3 знята з реєстраційного обліку 05.05.2015, внаслідок смерті, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На дату смерті єдиною зареєстрованою особою, згідно картки особового рахунку, залишався внук померлої ОСОБА_6 , 1989 року народження. Станом на 01.11.201 8 року в базі даних абонентів за квартирою АДРЕСА_1 значиться один особовий рахунок, який було відкрито на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрована 1 особа.

ОСОБА_7 ніколи не була зареєстрована: за. адресою: АДРЕСА_2 , тобто навіть потенційно не могла набути право на приватизацію вказаної квартири.

Враховуючи наведені факти - ОСОБА_7 ніколи не набувала право на приватизацію квартири, а шахрайським шляхом, надавши підробні документи державному реєстратору неправомірно зареєструвала право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до листа ВДРАЦС управління державної реєстрації Південного міжрегіонального у правління Міністерства Юстиції України (м.Одеса) від 22,05.2024 №242/06.10-01-33 наявний актовий запис №6072 про смерть ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 складений 28.09.2018 року Олександрівським ВДРАЦС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Запорізькою міською радою було встановлено, що померла ОСОБА_2 за життя була власницею 1/3 частки квартири АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.2001 №1264. посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Сосіменко Ю.П.

Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №382442142 від 11.06.2024. /

За наявною інформацією у квартирі АДРЕСА_6 ОСОБА_2 була зареєстрована у період 07.06.2001 - 05.04.2019.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що приватний нотаріус Кузьміна Н.О. звернулась до Шевченківського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою про наявні ознаки кримінального правопорушення щодо незаконної приватизації ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

Запорізька міська рада не повідомлялась про наявність кримінального провадження відносно вказаної квартири, не залучалась у якості потерпілого до кримінального процесу. На теперішній час відомості щодо результатів досудового розслідування відсутні.

Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 06.4-02/02/509 від 14.02.2025 в квартирі АДРЕСА_1 з 1990 року по теперішній час були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 17.05.1989 по 13.05.1997; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 05.07.1989 по 25.01.2001; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 17.05.1989 по 16.05.2006 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 17.05.1989 по 05.05.2015 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Станом на теперішній час, за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.

Відповідачка ОСОБА_1 ніколи не була зареєстрована за вказаною адресою, та, відповідно, ніколи не мала, навіть права користування вказаною квартирою.

Частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту права власності позивача та регулюються ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 30 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 60, ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 316, 317, 319, 321, 387, 388 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Частиною восьмою ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності; приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Отже, майно не може вибути з комунальної власності територіальної громади інакше як це встановлено законодавством, тобто спірна квартира може вибути з комунальної власності лише в порядку встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (із змінами), шляхом їх приватизації.

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Отже, волевиявлення Запорізької міської ради, районної адміністрації Запорізької міської ради, як представника власника комунального майна на вибуття спірної квартири з комунальної власності територіальної громади відсутнє.

Таким чином, судом встановлено, що приватизація спірної квартири не відбувалась, розпорядження про приватизацію органом приватизації не приймалось.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Як визначено ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.02.2020 року у справі № П/811/1640/17), в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.

Відповідно до висновків, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року (справа № 199/8324/19), якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

З огляду на викладені обставини, оскільки матеріалами справи підтверджено факт, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння та подальшого розпорядження та користування спірним майном, суд дійшов висновку про те, що пред`явлення позову до відповідача про витребування цього майна на підставі ст. 387 ЦК України відповідає вимогам закону, а тому спірне майно підлягає витребуванню на користь позивача.

Вибуття майна із комунальної власності поза волею територіальної громади унеможливлює в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади міста передати його у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади, тому повернення такого майна у власність територіальної громади відстоює суспільний інтерес.

Відповідно до ст. ст. 317, 319ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суд також погоджується з відповідністю обраного позивачем способу захисту його прав в судовому порядку, що відповідає положенням чинних нормативно-правових актів та судовій практиці.

Конституція України в ст.41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Витребування майна з чужого незаконного володіння у цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки сторону позивача з порушенням вимог закону було позбавлено права власності на належне їй нерухоме майно.

Позивач діє з легітимною метою для задоволення власних інтересів, передбачених нормами матеріального права з метою відновлення порушеного права на належне майно.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 26.09.2018 року у справі № 523/10174/15-ц (провадження № 61-13532св18); від 25.11.2020 року у справі № 727/8771/17 (провадження № 61-3738св19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Уразі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (ст. 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18).

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Суд дійшов до висновку, що дійсним власником спірного нерухомого майна є Запорізька міська рада, рішення про відчуження спірного майна, яке відповідає вимогам законодавства не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, оскільки право власності територіальної громади на вказане майно не припинялось, а тому це майно підлягає витребуванню від відповідачки на користь Запорізької міської ради на підставі ст.388 ЦК України, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Так як вимоги до відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі, то на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89, 141, 229, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та повернути законному власнику Запорізькій міській раді.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради витрати понесені зі сплати судового збору у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп., який складається з суми судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та суми судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2024.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_7 .

Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, код ЄДРПОУ 37573541, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.34.

Суддя: Н.С. Звєздова