Court ruling № 129345902, 05.08.2025, Saksahanskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 214/5178/24

8/214/20/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого суддіСіденка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Розстальної К.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025 по справі № 214/5178/25 за позовом Акціонерного Товариства «Теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії,

встановив:

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії, що виникала за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 у розмірі основного боргу 34194,79 грн. за період з 01.10.2013 по 31.03.2024, інфляційні витрати у сумі 13787,02 грн., 3% річних у сумі 3205,27 грн. пеню у розмірі 155,27 грн. та плату за абонентське обслуговування у розмірі 50,04 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов`язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань, за період з 01.10.2013 по 31.03.2024утворилась заборгованість в розмірі 34 194,79 грн, на яку позивачем нараховано понесені останнім збитки, а саме інфляційні втрати 13787,02 грн, 3% річних 3205,27 грн. та пеню у розмірі 155,27 грн. Оскільки споживач добровільно заборгованість не погашає, тому за захистом майнових інтересів позивач АТ «Криворізька теплоцентраль».

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.05.2025 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою про перегляд рішення від 13.01.2025 року за нововиявленими обставинами, яку мотивує тим, після закінчення розгляду справи були виявлені нововиявлені обставини, які є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які покладено в основу необґрунтованого та незаконного судового рішення, яке переглядається.

На думку ОСОБА_1 нововиявленими істотними для справи обставинами є наступне.

По-перше, втрачений платіж зроблений фактичним користувачем послуг ОСОБА_2 у січні 2019 року за грудень 2018 року у розмірі 2666 гривень, який у обліку тепло постачальника відображено як часткова оплата у розмірі 1 гривня ; ця інформація стала доступною лише 31 травня 2025 року через систему "Новаком» та підтверджена листом Позивача №6027/31 від 04.06.2025 року ; втрачену квитанцію, що підтверджує помилкову подвійну оплату, а також факт технічної переплати, створеної діями самого Позивача . Переплата у 1090.54 грн зазначена Позивачем складається :1050.36 грн (96.3%) - подвійна оплата за березень 2023 року з ідентичним призначенням та 40.18 грн (3.7%) - технічна переплата через односторонній перерахунок здійснений самостійно позивачем за березень 2022 року.

24 травня 2025 року було виявлено зазначену квитанцію, яка доводить подвійну оплату за березень 2023 року . Обидві оплати по 1050,36 грн були здійснені з ідентичним призначенням, що спростовує тлумачення цих платежів як визнання заборгованості за інші періоди. Аналіз переплати показав, що переплата 40,18 грн виникла внаслідок одностороннього перерахунку позивача за березень 2022 року, коли первинне нарахування було зменшено без ініціативи платника. Нововиявлені обставини спростовують висновок суду про визнання боргу відповідно до статті 264 ЦК України та постанови ВС у справі №127/23910/14-ц, а також те, що Відповідач робив часткові оплати в погашення загальної суми боргу.

В наслідок тривалого технічного збою в системі банку «ПУМБ» надані раніше виписки по банківській картці містили викривлення значна частина платежів не відображалась. Жодних дій з мого боку (як платника) щодо визнання цього боргу чи прохання про перерахунок не було. Тобто вся ця переплата результат дій самого Позивача, а не визнання зобов`язань відповідачем. Значення нововиявленої обставини для справедливого розгляду справи Документально підтверджений факт дублюючого платежу має істотне значення для справедливого розгляду справи з наступних причин : Згідно з практикою Верховного Суду у справі №127/23910/14-ц, якщо виконання зобов`язання передбачалося у вигляді періодичних платежів, і платник здійснив дії, що свідчать про визнання лише певного періодичного платежу, такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших періодів .

По друге при аналізі наданого Позивачем акту звірки взаєморозрахунків (Додаток 6) встановлено, що документ має специфічний формат подання даних: всі платежі споживачів відображені у вигляді загальних сум без деталізації за періодами нарахування . Ця особливість об`єктивно ускладнила аналіз характеру проведених платежів, що відображено в моєму Відзиві на Позов. Документально підтверджено наступні об`єктивні факти щодо формату акту звірки :- Формат документа не дозволяє ідентифікувати призначення кожного окремого платежу та співвіднести його з конкретним періодом нарахування- Узагальнення платежів в акті звірки без деталізації не відповідає вимогам інформативності, визначеним для таких документів.

По третє 09.08.2024 року мною випадково, через сусідів, було отримано Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02.07.2024 року про відкриття провадження у справі за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, інфляційних витрат та пені за період з 01.10.2013 року по 31.03.2024 року. Ухвала була надіслана на адресу АДРЕСА_1 , де я ніколи не проживав і не був зареєстрований.

По четверте з урахуванням встановлених нововиявлених обставина розрахунку сплив строк позовної давності, а тому усі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Таким чином, позивач дізнався про істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, а саме:

З огляду на вказане ОСОБА_1 просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати судове рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025 по справі № 214/5178/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Від представника АТ «Теплоцентраль» на адресу суду надійшло письмове заперечення, у якому представник просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити рішення від 13.01.2025 в силі, розгляд справи проводити за відсутності представника АТ «Теплоцентраль».

У запереченні представник АТ «Теплоцентраль» вказує, що Мироненко І.Я. до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на запит відповідача листом від 04.05.2025 року №6027/31 було надано належним чином врахованого на особистому рахунку № НОМЕР_1 за вище вказаною адресою в рахунок погашення заборгованості за послугу АТ «Теплоенергія», яка надавалася до 2008 року. Крім того, інформацією про стан заборгованості за послугу станом на 01.09.2013 року споживачі можуть отримати в особистому кабінеті інформаційно- довідкової служби «Нова-Км», що підтверджує факт існування такої заборгованості та її облік. Відповідач посилається на здійснення позивачем односторонні перерахунки без ініціативи платника. Позивач не погоджується в повному обсязі з огляду на те, відповідно до чинного законодавства, коригуванням щомісячних розрахунків за комунальні послуги, зокрема за теплову енергію, здійснюється на підставі лічильника тепла, який фіксується фактичним обсягом споживання. Підприємство щомісячно формує акт з показаннями обліку та здійснює відповідний розрахунок у бік збільшення або зменшення в залежності обсягу їх фактичного споживання. Як встановлено судом, не заперечується та визнається сторонами, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_1 належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаю увагу Суду, що не проживання особи у квартирі, яка належить їй на праві власності, та факт відсутності її реєстрації в цій квартирі не звільніє особу від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц. Відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61 26204св18, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, тощо). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII). Обов`язок власників утримувати своє майно закріплений в ст. 322 ЦК України, яка визначає, що «власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом». Таким чином, сума основного боргу у розмірі 19 110,97 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, як власника нерухомого майна.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину. У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин настрок дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом. За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02.04.2020. У свою чергу, Законом України від 15.03.2022 №2120 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п.19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

У Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного кодексу України, а також у відповідних законах, які регулюють перебіг позовної давності під час надзвичайних ситуацій, закріплена пряма норма, згідно якої строки позовної у зв`язку з поширенням коронаварусної хвороби та введенням в Україні воєнного стану з лютого 2022 продовжуються на строк їх дії. Отже, позивачу не потрібно окремо обґрунтовувати пропуск строку позовної давності, оскільки його продовження відбувається автоматично за законом. Крім того, строки позовної давності протягом періоду стягнення заборгованості неодноразово переривались шляхом здійснення платежів. В межах заявленого у позові періоду, споживачами періодично здійснювались платежі у сумах або значно більших ніж було нараховано виконавцем комунальної послуги або коли послуга не надавалась, зокрема: у липні 2014 у сумі 100,00 грн. (нарахування відсутні), у березні 2016 у сумі 967,77 грн. (із фактично нарахованих 776,52 грн.), у червні 2016 у сумі 117,25 грн. (нарахування відсутні), у липні 2016 у сумі 4074,51 грн. (нарахування відсутні), у березні 2017 у сумі 1500,00 грн. (із фактично нарахованих 839,71 грн.), у квітні 2018 у сумі 1400,00 грн., (нарахування відсутні), у травні 2018 у сумі 1482,53 грн. (нарахування відсутні), у липні 2018 у сумі 650,00 грн., (нарахування відсутні), у серпні 2018 у сумі 200,00 грн. (нарахування відсутні), у жовтні 2018 у сумі 350,00 грн. (нарахування відсутні), у березні 2019 у сумі 3200,00 грн. (із фактично нарахованих 2617,80 грн.), у квітні 2019 у сумі 2 617,80 грн. (із фактично нарахованих 445,49 грн.).

У поданій до суду заяві ОСОБА_1 просить розглядати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за його відсутності, вимоги заяви підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник АТ «Теплоцентраль» у судове засідання не з`явилася подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, на запереченнях наполягає, та просить відмовити в задоволені заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четвертастатті 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другоїстатті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи моглиці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, і які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин справи на засадах змагальності сторін.

В якості нововиявлених обставин в даній справі ОСОБА_1 посилається на те, що з 01.10.2013 по 31.10.2021 року не підписував договір про надання послуги з централізованого опалення з постачання теплової енергії, що відсутні обов`язок за зобов`язання з оплати житлово комунальних послуг. За вказаною адресою не ніколи не проживав та не був зареєстрований.

Таким чином, обставини, на які посилається ОСОБА_1 не можуть вважатися нововиявленими, під час розгляду справи ці обставини могли бути йому відомі, а його заява по суті зводиться до спроби схилити суд до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду, правову оцінку якому вже надано судом апеляційної інстанції та залишено рішення без змін.

Суд враховує також те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу оста точності рішень суду.Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має наметі добитися нового слухання справи та нового її вирішення.Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Таким чином, суд дійшов переконання, що викладені ОСОБА_1 у заяві обставини у розумінніст.423ЦПК України не є нововиявленими обставинами, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025 залишити в силі.

Керуючись ст. ст.425,426,427 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025 по справі № 214/5178/25 за позовом Акціонерного Товариства «Теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - відмовити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2025 по справі № 214/5178/25 за позовом Акціонерного Товариства «Теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - залишити в силі.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С. І. Сіденко