Decision № 129321049, 05.08.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року Справа № 160/17382/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняПархоменко К.В. за участі: Представника позивача: Представника відповідача: Куценко В.А. Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

13.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1201110100015941 від 02.12.2024 року начальника відділу ідентифікації та забезпечення видворення УМКПНМР ГУ ДМС у Дніпропетровській області про заборону громадянину Азейбарджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в України строком на 5 років.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, є помилковим, не ґрунтується на доказах, і не містить, окрім декларування правових норм, жодного посилання посадової особи чому саме та за якою причиною стосовно ОСОБА_1 було застосовано заборону в`їзду на 5 років, чим було визнано та обґрунтовано нагальне прийняття даного рішення про заборону в`їзду саме 02.12.2024 року, коли особа вже знаходилася поза межами України.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справ за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

01.07.2025 року від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Відповідач наголосив на тому, що відповідно до імперативних вимог абзацу третього частини 1 статті 30 вищевказаного Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин від 24.11.2024 року), іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на 5 років.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 прибув на територію України 10.10.2018 року через пункт пропуску «Гоптівка» у приватних справах по паспорту НОМЕР_1 , виданий 27.09.2018 року Міністерством Республіки Азербайджан терміном дії до 26.09.2018 року.

10.04.2021 року співробітниками поліції ДОП Петриківського ВП № 10 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області до Петриківського РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для складання адміністративного протоколу за ст. 203 ч. 1 КУпАП був доставлений громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , який порушив правила перебування іноземних громадян на території України.

За проживання без реєстрації та без документів на право проживання в Україні відносно гр. Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 посадовими особами Петриківського РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 001551 від 10.04.2021 року за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.

20.11.2024 року відділом № 14 у місті Кам`янському ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 3 про примусове видворення з України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3

01.12.2024 року вищевказане рішення про примусове видворення з України, було виконано, позивач виїхав з території України.

02.12.2024 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1201110100015941 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Приписами ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Ці права також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. № 3773-VI(далі - Закон № 3773-VI).

Приписи частин 1-3 ст. 3 Закону №3773-VІ, які кореспондують положеннямистатті 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленимиКонституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватисяКонституціїта законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону України"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"(далі - Закон № 3773-VI) визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Частиною 1статті 9 Закону № 3773-VIвстановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цимЗакономчи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Так, ч. 16 вищевказаної статтіЗакону № 3773-VIвизначає, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Стаття 30 Закону № 3773-VIпередбачає, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбаченихзакономвипадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства/(ч.5 ст. 30 Закону).

Відповідно дост. 31 Закону № 3773-VIіноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Інструкція про примусове повернення і примусовевидворення з Україниіноземціві осіб без громадянства, затвердж. наказом МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, СБУ 23.04.2012 № 353/271/150, передбачає. що іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення (п.4).Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:

дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України (п.5).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", 10) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом; 14) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

За змістом ч. 3ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятійстатті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Статтею 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Отже, передумовою для прийняття рішення про примусове видворення, в контексті конкретної ситуації, є доведеність вчинення позивачем дій, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. У даному випадку судом не встановлено наявності поважних причин перебування позивача на території України понад встановлений законодавством термін та без належних документів. Позивач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що вона підпадає під захистстатті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободабостатті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"відсутні. Чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від вчинення порушення міграційного законодавства України

Положенняст.13 Закону № 3773-VIустановлюють підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відповідно до частини першої якої в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч.2ст.13 Закону № 3773-VI).

Відповідно до ч.3ст.13 Закону України № 3773-VІрішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначений Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 № 1235(даліІнструкція №1235).

Відповідно до п.3Інструкції № 1235рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абз.2, 3, 7 ч.1ст.13 Закону № 3773-VI.

За змістом п.4Інструкції №1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Суд зазначає, що підставою прийняття оскаржуваного рішення №1201110100015941 від 02.12.2024 року про заборону позивачці в`їзду в Україну строком на 5 років стало те, що відносно позивача було прийнято рішення про його примусове видворення внаслідок порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства у розумінні Закону № 3773-VI, у тому числі, перебування особи на території України без законних на те підстав, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Отже, рішення про заборону в`їзду в Україну є похідним від рішення про примусове видворення з України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102, на території України введено воєнний стан строком на 30 діб та у подальшому його продовжено і по час розгляду справи в суді.

Згідно з пунктами 6, 23 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" до заходів правового режиму воєнного стану віднесено, зокрема, встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства.

Ураховуючи всі встановлені судом обставини та з огляду на наведені положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що рішення про заборону в`їзду в Україну прийняте відповідачем в межах своїх повноважень, у спосіб встановлений законом, рішення є законним, мотивованим та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню і відповідно підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається. Наведені позивачкою обставини не можуть слугувати підставою для порушення міграційного законодавства, адже виключень у зв`язку із сімейним станом, законодавством не передбачено.

Як зазначено ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість дій щодо відмови позивачу у скасуванні заборони в`їзду в України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 242-243, 245-246, 258, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 серпня 2025 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко