Court ruling № 129293116, 04.08.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 серпня 2025 рокуСправа № 160/19283/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 23.09.2020 року, виплаченої 28.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 23.09.2020 року, виплаченої 28.01.2025 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 року по 27.01.2025 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб №2262-ХІІ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (адреса: вул. Короленка, 4, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38598371) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено та вирішено: визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; розподіл судових витрат не здійснювати. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року у справі №160/11962/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року в адміністративній справі №160/11962/24 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року в адміністративній справі №160/11962/24 залишено без змін. Після набрання законної сили рішення по справі, позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив здійснити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року у справі №160/11962/24. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року позивачу на картку АТ Ощадбанк 28.01.2025 року надійшли кошти в розмірі 130 521,32 грн. на виплату індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року, що підтверджується витягом з картки АТ Ощадбанк. Ні лист-розрахунок, ні довідку про суму нарахованого грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням зі служби з зазначенням середньоденного розміру грошового забезпечення станом на травень 2025 року позивач не отримував. Тож, 23.05.2025 року позивач повторно звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з заявою вх.№П-483 від 26.05.2025 року, в якій просив: надати інформацію щодо розрахунку нарахованої суми індексації на виконання рішення ДОАС від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24; підготувати та направити довідку про середній заробіток ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, з врахуванням перерахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24; відповідь надіслати на електронну адресу. Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №4901-4708/4909 від 27.05.2025 року, довідку про суму нарахованого грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням зі служби з зазначенням середньоденного розміру грошового забезпечення позивачу не надано, однак надано: розрахунок індексації ОСОБА_1 з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в 1 прим; розрахунок індексації ОСОБА_1 з 01.13.2018 року по 23.09.2020 року в 1 прим. Відтак позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку, з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 23.09.2020 року, виплаченої 28.01.2025 року, у зв`язку з чим звертаюсь до суду з цим позовом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 року зазначена вище справа розподілена та 03.07.2025 року передана судді Пруднику С.В.

07.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву залишено без руху та надано було позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2025 року від ОСОБА_1 15.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду в частині стягнення середнього заробітку), в якій позивач просить суд вважати поважними причини пропуску строку звернення з позовними вимогами в частині щодо стягнення сплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку та поновити строк звернення до суду з позовними вимогами в частині щодо стягнення сплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку.

Аргументи даної заяви зводяться до наступного. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року позивачу на картку АТ Ощадбанк 28.01.2025 року надійшли кошти в розмірі 130 521,32 грн. на виплату індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року, що підтверджується витягом з картки АТ Ощадбанк. Ні лист-розрахунок, ні довідку про суму нарахованого грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням зі служби з зазначенням середньоденного розміру грошового забезпечення станом на травень 2025 року позивач не отримував. Тож, 23.05.2025 року позивач повторно звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з заявою вх.№П-483 від 26.05.2025 року, в якій просив: надати інформацію щодо розрахунку нарахованої суми індексації на виконання рішення ДОАС від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24; підготувати та направити довідку про середній заробіток ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, з врахуванням перерахованої суми індексації грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24; відповідь надіслати на електронну адресу. Листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №4901-4708/4909 від 27.05.2025 року, довідку про суму нарахованого грошового забезпечення за 2 місяці перед звільненням зі служби з зазначенням середньоденного розміру грошового забезпечення позивачу не надано, однак надано: розрахунок індексації ОСОБА_1 з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в 1 прим; розрахунок індексації ОСОБА_1 з 01.13.2018 року по 23.09.2020 року в 1 прим. Крім того, істотність частки невиплаченої суми грошового забезпечення позивача в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за спірний період є більшою за 100%, а тому в даному випадку не застосовується принцип пропорційності. Період з 19.07.2022 року по 24.04.2025 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. Враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України викладену відповідно до Закону №2352-ІХ на користь ОСОБА_1 (за період з 19.07.2022 по 27.01.2025) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні розраховується за формулою (середньоденний заробіток х 184 календарні дні =…). Позивач погоджується з доводами судді, однак зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку можливо розрахувати лише після отримання довідки суму нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням зі служби з зазначенням середньоденного розміру грошового забезпечення. Вказаний розрахунок неможливо провести без наявності показників суми кінцевої виплати за рішенням суду №160/11962/24, яку позивачу стало відомо лише з листа-відповіді ГУ ДСНС у Дніпропетровській області №4901-4708/4909 від 27.05.2025 року та зокрема за наявності довідки про суму нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2 місяці перед звільненням, яку позивачу так і не було надано (у відповідь на заяву позивача від 23.05.2025 року).

17.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В означеній ухвалі суду судом також зазначено, що правова оцінка про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, буде надана судом під час прийняття судового рішення у даній справі. Витребувано у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області: 1) довідку про середній заробіток за період з липня 2020 року по серпень 2020 року із зазначенням середньоденної заробітної плати з відрахуванням податків та зборів (без відрахування податків та зборів; 2) засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію наказу про виключення зі списків з особового складу (про звільнення); 3) довідку про нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням базового місяця - січень 2008 та індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.09.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 із зазначенням загальної суми та дати коли саме виплачено з відрахуванням податків та зборів (без відрахування податків та зборів) на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 року у справі №160/11962/24; 4) письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) виплати (не виплати) ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 року по 23.09.2020 року, виплаченої 28.01.2025 року; 5) письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) виплати (не виплати) ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 року по 27.01.2025 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 08.08.2025 року. Судом попереджено Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

28.07.2025 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. ОСОБА_1 проходив службу у ГУ ДСНС у Дніпропетровській області та згідно наказу №340 від 23.09.2020 року звільнено у запас за п.п. 3 п.176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593. На день звільнення 23.09.2020 року між позивачем та відповідачем не було жодних розбіжностей щодо виплати всіх належних сум, тобто на той момент не існувало спору про заборгованість при розрахунку при звільненні. Це означає, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання щодо виплати всіх належних позивачу коштів на момент звільнення. З позовом щодо визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся до суду тільки 08.05.2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 позов ОСОБА_1 задоволено: зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року. Рішення суду набрало законної сили 03.12.2024 року. 28.01.2025 року ГУ ДСНС у Дніпропетровській області сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 130 521,32 грн., що підтверджується витягом з картки АТ «Ощадбанк». Зважаючи, що така індексація виплачена не у день звільнення, позивач вважає, шо у нього виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №813/356/16. Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Наслідки невиплати працівнику при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України та залежать від наявності вини підприємства, установи, організації, з якими такий працівник перебував у трудових відносинах, і безспірності сум, що підлягають до виплати. Зокрема, підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, є невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір. Отже, частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Водночас, за змістом частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України за наявності спору щодо розміру належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Таким чином, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли цей спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України. Якщо ж спір вирішено частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті. Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період шляхом множення середнього розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати, у відповідності до положень статей 116, 117 Кодексу законі про працю України та правових позицій Верховного Суду щодо їх застосування, просимо враховувати наступне: на день виключення позивача із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення між ним та відповідачем не існувало спору щодо нарахування та виплати індексації, отримавши виплати, нараховані йому при звільнені, позивач не заявив відповідачу про свою незгоду з їх розміром та складовими; спір щодо нарахування та виплати індексації виник після отримання позивачем відповіді відповідача з відмовою щодо нарахування та виплати у зв`язку з відсутністю підстав для нарахування компенсації; право позивача на отримання індексації, встановлене рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року у справі №160/11962/24 Цим рішенням суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення. Зазначений судовий акт відповідач добровільно виконав, нарахувавши та виплативши позивачу індексацію. Доказів ухилення відповідача від виконання цього рішення відсутні. Оскільки відповідач виплатив індексацію, належну позивачу на день звільнення, то підстави для застосування судом до відповідача наслідків, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, за порушення строків виплати індексації, відсутні. Спір щодо виплати зазначеної індексації, який виник між позивачем та відповідачем після звільнення позивача, вирішений відповідними судовими актами. Обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації й індексації виник у відповідача після набрання рішенням суду законної сили. За змістом частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі вирішення спору щодо виплати працівнику сум при звільненні, власник або уповноважений орган зобов`язані нарахувати та виплатити належні такому працівнику суми після набрання рішенням законної сили у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України. За змістом статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України та відповідно до правових позицій Верховного Суду, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку є видом відповідальності роботодавця за порушення строків виплати належних працівнику безспірних сум. Тому, виплата позивачу індексації, яка була предметом судового спору, до набрання рішенням суду законної сили (до настання дати, з якої така виплата стає обов`язком відповідача) звільняє відповідача від негативних наслідків, передбачених зазначеними вище нормами Кодексу законів про працю України, Відсутні підстави стверджувати, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду. Ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Отже, відсутні підстави стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання середнього заробітку й компенсації за затримку виплати заробітної плати, шо мала місце після того, як таке право було встановлено судом.

Також, 28.07.2025 року від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Аргументи даного клопотання зводяться до того, що строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідне до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати. Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20, від 07 вересня 2023 року у справі № 160/914/23.

В період з 18.07.2025 року по 31.07.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.

Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд висловлював правову позицію щодо юридичної природи відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, та щодо застосування ст.233 КЗпП України, ст.122 КАС України до спорів про його стягнення, ініційованих колишніми публічними службовцями.

У пункті 57 постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16 зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Тому передбачене ст.117 КЗпП України відшкодування не є заробітною платою, у зв`язку з чим звернення до суду з вимогами про його стягнення обмежується строком звернення до суду.

Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 р. у справі № 240/532/20.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20 встановлений у ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивач мав звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 р. у справі № 560/11489/22 зазначив, що звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч.5 ст.122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30.01.2025 р. у справі № 320/26833/23.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

При цьому, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З матеріалів справи убачається, що 28.01.2025 позивач отримав на банківський рахунок виплату індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 23.09.2020 року у сумі 130 521,32 грн., що підтверджується витягом з картки АТ «Ощадбанк», а тому місячний строк для звернення до суду з позовною заявою щодо сплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку сплинув 27.02.2025 р. В той же час, позовна заява до суду надійшла лише 02.07.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі "Беллет проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В той же час, як вже зазначено судом вище, 17.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В означеній ухвалі суду судом також зазначено, що правова оцінка про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, буде надана судом під час прийняття судового рішення у даній справі.

Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя С. В. Прудник