Decision № 129278921, 31.07.2025, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/271/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газаровій Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивачів: 1. не прибув; 2. не прибув

від відповідача-1: Шуман О.О., предст. Виписка з ЄДР від 25.02.2025

від відповідача-2: не прибув

взяв участь: Ільченко П.Л., прокурор, посв. №071249 від 01.03.2023 ( в засіданні 21.07.2025), Бондарчук Л.Г., прокурор, посвідчення №071147 від 01.03.2023 ( в засіданні 31.07.2025),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби

до 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ"

про припинення правовідношення

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 06.03.2025 розглянув справу за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" про припинення правовідношення за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 08.04.2025 о 10:00.

Суд ухвалою від 06.03.2025 повернув без розгляду по суті заяву Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури про забезпечення позову від 03.03.2025 за №15/2-157вих-25 (вх. г/с №01-44/636/25 від 04.03.2025).

Згідно довідки господарського суду про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу суду від 06.03.2025 було надіслано в електронний кабінет Прокурору, Північному офісу Держаудитслужбі, Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" 06.03.2025 о 14:12.

Суд ухвалою від 17.03.2025 відмовив Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури у задоволенні заяви від 13.03.2025 за №15/2-186-ВИХ25 (вх. г/с №01-44/772/25 від 13.3.2025) про забезпечення позову.

Суд ухвалою від 08.04.2025 відклав підготовче засідання на 01.05.2025 о 12:00.

Суд ухвалою від 01.05.2025 продовжив стадію підготовчого провадження на 30 днів до 06.06.2025 та відклав підготовче засідання на 29.05.2025 о 10:00, одночасно вказав Відповідачу-1 надати через підсистему "Електронний суд" підписану угоду у строк до 26.05.2025.

Суд ухвалою від 29.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/271/25 до судового розгляду по суті на 19.06.2025 о 10:00.

Згідно довідки господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу від 01.05.2025 надіслано Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", Північний офіс Держаудитслужбі, Прокурору в їхні електронні кабінети 01.05.2025 о 20:24 та, з урахуванням абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 02.05.2025.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №906/271/25 апеляційну Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.03.2025 про забезпечення позову у справі №906/271/25 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Суд ухвалою від 19.06.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 30.06.2025 о 14:30.

Суд ухвалою від 30.06.2025 оголосив перерву у судовому засіданні до 21.07.2025 о 11:00.

Суд ухвалою від 21.07.2025 відклав стадію ухвалення та проголошення судового рішення на 31.07.2025 о 14:30.

В судовому засіданні 31.07.2025 Суд оголосив скорочене рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" з вимогами про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", пов`язані з наданням послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Бердичів-Попільня на ділянках км 16+700 - км 36+420, км 43+500 - 47+600, Житомирська область, та оплати таких послуг, що виникли на підставі договору на закупівлю послуг №122 від 28.04.2021 та додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до договору №122 від 28.04.2021 (тут і далі за текстом - Прокурор, Держаудитслужба, Служба відновлення, Товариство).

В обгрунтування підстав позову, Прокурор доводить, що за результатами проведення відкритих торгів, укладено 28.04.2021 між Службою відновлення та Товариством Договір на закупівлю послуг №122, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язався виконати поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700-км 36+420, км 43+500-км 47+600, склад та обсяги якого визначені проектною документацією, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги. Згідно з планом фінансування, що є додатком №3 до договору №122 від 28.04.2021, загальний обсяг фінансування складає 463 139 624, 40 грн, з яких для 2021 року передбачено 100 000, 00 грн, для 2022 року - 463 039 624, 40 грн. На підставі додаткових угод №122/7/305 від 14.12.2022, №122/10/260 від 27.12.2023, №122/12/110 від 19.12.2024 відповідачами продовжено строк дії Договору №122 від 28.04.2021 та строк надання послуг за ним до 31.12.2023, до 31.12.2024 та до 31.12.2025, відповідно.

Прокурор у позові доводить, що згідно з планом фінансування до договору №122 від 28.04.2021 в редакції додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 загальний обсяг фінансування договірних зобов`язань визначений у розмірі 404 561 572, 80 грн, з яких фінансування 2021 року - 63 261 000, 00 грн, 2022 року - 1 145 000, 00 грн, 2025 року - 340 155 572, 80 грн. За даними Єдиного вебпорталу використання публічних коштів Службою відновлення на виконання Договору №122 від 28.04.2021 загалом було сплачено Товариству 64 406 000, 00 грн, з яких у 2021 - 63 261 000, 00 грн, у 2022 - 1 145 000, 00 грн.

Прокурор у позові стверджує, що на дату оприлюднення Службою відновлення оголошення про проведення відкритих торгів, тобто 29.12.2020 та на дату подання Товариством тендерної документації 10.02.2021, бюджетні асигнування для фінансування закуповуваних послуг були відсутні, в той час як на дату укладення договору №122 від 28.04.2022 розмір передбачених бюджетних асигнувань був визначений у розмірі 100 тис. грн, що є суттєво та неспівмірно нижче, ніж взяті замовником зобов`язання за договором загалом. Після укладення відповідачами договору Урядом України виділено додаткові кошти на реалізацію проекту шляхом прийняття постанов №561 від 26.05.2021, №1339 від 15.12.2021, №65 від 19.01.2022, що дало можливість профінансувати його в 2021-2022 роках на суму 64 406 тис. грн. Проте, в подальшому, впродовж 2023-2025 років, кошти на фінансування поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700 - км 36+420, км 43+500-км 47+600 не виділялися, як наслідок, закуповувані за Договором №122 від 28.04.2021 послуги не надавалися, закуповувані за Договором №122 від 28.04.2021 послуги не надавалися. Затвердженими постановами КМУ №619 від 13.06.2023 та №199 від 23.02.2024 розподілами коштів державного бюджету, передбачених для розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення для 2023 та 2024 не передбачалося фінансування спірного об`єкту. Станом на дату укладення додаткових угод №122/7/305 від 14.12.2022, №122/10/260 від 27.12.2023, №122/12/110 від 19.12.2024, що передбачали пролонгування дії Договору №122 від 28.04.2022 востаннє до 31.12.2025, Державним бюджетом України взагалі не передбачалося фінансування об`єкту, що є предметом договірних зобов`язань.

Прокурор доводить, що укладення 28.04.2021 Договору №122 по закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги, на підставі якого взято бюджетні зобов`язання на суму 463 139 624, 40 грн, відбулося за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань, а укладення додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до цього договору, якою такі зобов`язання поновлено, - за відсутності будь-яких бюджетних призначень та асигнувань, що свідчить про невідповідність цих правочинів вимогам ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України та зумовлює настання наслідків, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Прокурор у позові зазначає, що Договір №12 від 28.04.2021 та додаткова угода до нього №122/12/110 від 19.12.2024 є недійсними в силу закону, однак відповідачі помилково вважають правовідносини, які виникли на підставі цим правочинів, існуючими та планують реалізувати права та обов`язки, ними передбачені, належним та ефективним способом захисту, що спроможний захистити порушені бюджетні інтереси та не допустити у подальшому незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідносин за нікчемними правочинами.

Підстави процесуального представництва Прокурором обґрунтовано, серед іншого, тим, що органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Держаудитслужба, повноваження якої на території Житомирської області виконуються Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області.

На звернення Прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо виявлення порушень вимог бюджетного законодавства при проведення Службою відновлення закупівлі UА-2020-12-29-004681-с, Північний офіс Держаудитслужби листом №262616-17/1040-2025 від 11.02.2025 зазначив, зокрема, про те, що Північним офісом Держаудитслужби моніторинг закупівлі UA-2020-12-29-00681-с не проводився та відповідно, порушення не встановлювалися. Одночасно пропонував звернутися безпосередньо до управлінь Офісу, які реалізують повноваження Офісу та здійснюють заходи державного фінансового контролю на території області за місцезнаходженням такого управління.

Так, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області на звернення Прокурора, листом за №260615-17/159-2025 від 15.01.2025 повідомила про те, що заходи державного фінансового контролю, стосовно дотримання замовником законодавства у сфері закупівель в частині укладення договору №122 від 28.04.2021, не здійснювалися. відповідно заходи спрямовані на поновлення порушених інтересів держави, не вживалися. Одночасно зазначено, що Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області наразі відсутні правові підстави для вжиття заходів на захист порушених інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про припинення правовідношення за Договором №122 від 28.04.2021 та додаткових угод до нього та/або застосування наслідків нікчемності цим правочинів.

У відзиві на позовну заяву Служба відновлення просить Суд відмовити у задоволенні вимог Прокурора та доводить, зокрема, що Служба відновлення в розумінні БК України не є розпорядником бюджетних коштів, а є їх одержувачем, вважає посилання Прокурора на норми ч. 3 ст. 48 БК України безпідставним, оскільки дана норма застосовується лише до розпорядників державних коштів. Відповідно до п. 3.5. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 10.02.2025 №Н-51, Служба відновлення є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.

У відзиві Служба відновлення вказує на відсутність підставі для представництва Прокурором інтересів держави та обрання неналежного способу захисту прав та інтересів держави, доводить, що за умови припинення правовідносин, що виникли на підставі Договору, саме інтереси Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, а не Північного офісу Держаудитслужби будуть порушені. При наявності порушення інтересів внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі та БК, а також не здійснення їх захисту відповідним органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво прокуратурою інтересів держави. Доводить, що інтереси Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області ніяким чином не були порушені під час проведення процедури закупівлі UA-2020-12-29-004681-с та укладенні Договору №122 від 28.04.2021.

Прокурор у відповіді на відзив Служби відновлення на спростування доводів щодо відповідності договору №12 від 28.04.2021 та додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до нього вимогам бюджетного законодавства доводить, що підставою заявлених позовних вимог слугує факт укладення відповідачами правочинів за відсутності відповідних бюджетних асигнувань на момент їх вчинення та станом на час звернення прокурора до суду. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, віднесено до порушень бюджетного законодавства також п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України. Таким чином, взяття учасником бюджетного процесу бюджетних асигнувань в силу дії ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 48, п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України кваліфікується порушенням бюджетного законодавства, а відповідні зобов`язання - такими, що не підлягають оплаті, незалежно від того розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів вони вчинені. Прокурор стверджує, що відсутність у Служби відновлення станом на 19.12.2024 ресурсів для фінансування договору зумовлена не затримкою фактичного трансферту коштів, а відсутністю рішення головного розпорядника про їх виділення відповідачу.

Прокурор у відповіді на відзив Служби відновлення на спростування твердження щодо обґрунтованості підстав для представництва, серед іншого, доводить, що при вирішенні питання щодо належного позивача у даній справі Прокурором також враховано позицію безпосередньо Агентства відновлення, яким у листі 635/1/11-02/09-268/10-25 від 13.02.2025 вказано на відсутність повноважень для втручання в діяльність Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та підставі звернення до суду в інтересах держави, і наголошено на тому, що контроль за цільовим, ефективним та результативними використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими органами влади, якими є, зокрема, Держаудитслужба та їх територіальні підрозділи. Таким чином, враховуючи позицію Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, а також нормативний статус Держаудитслужби як органу державного контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття бюджетних зобов`язань, залучення останнього до даного спору у якості позивача є правомірним та обґрунтованим.

У поясненнях по суті позову від 21.04.2025 Товариство просить Суд відмовити у позові Прокурору з огляду, посилаючись на те, що Служба відновлення не є розпорядником бюджетних коштів, а норма ч. 3 ст. 48 БК України застосовується лише до розпорядників державних коштів. Товариство стверджує, що продовження стоку дії договору про закупівлю у зв`язку з затримкою фінансування витрат замовника передбачено п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.п. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 (в редакції постанови КМУ 12.05.2023 №471). Товариство щодо підстав представництва інтересів держави Прокурором доводить, що останнім не належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва та, посилаючись на Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою КМУ від 10.9.2014 №439 (в редакції постанови КМУ від 21.02.2023 №193), доводить, що за умови припинення правовідносин, що виникли на підставі договору від 11.02.2022 №30 саме інтереси Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, а не Північного офісу Держаудитслужби будуть порушені.

Прокурор у відповіді на відзив Товариства наводить аналогічні твердження, викладені у відповіді на відзив Служби відновлення. Додатково щодо ефективності способу захисту порушених інтересів держави вказує, що з огляду на фактичні обставини справи, Прокурор, звертаючись до суду, має на меті досягнути припинення можливості подальшого виконання відповідачами зобов`язань за Договором №122 від 28.04.2021 та саме в цьому вбачає державний інтерес, що полягає у недопущенні виникнення та стягнення заборгованості за протиправно взятими бюджетними зобов`язаннями. Досягнення нормативної мети звернення до суду можливе лише шляхом припинення спірного правовідношення, в той час як будь-який інший спосіб захисту не дозволяє забезпечити такий захист інтересів держави.

У заяві від 28.04.2025 Служба відновлення, серед іншого, вказує на Прокурор у позовній заяві не навів підстав для визнання недійсним Договору та Додаткової угоди до нього. В частині відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави наводить аналогічні мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву.

Товариство у додаткових поясненнях від 10.06.2025 зазначає, серед іншого, про те, що Служба відновлення не є бюджетною установою, є одержувачем бюджетних коштів. Згідно п. 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містять розподіл бюджетних асигнувань, тому Товариство вважає, що положення ч. 3 ст. 48 БК України не розповсюджуються на Службу відновлення як на одержувача бюджетних коштів, а відтак, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Товариство в частині відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави доводить, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і тільки в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Товариство доводить, що у Державної аудиторської служби України відсутні повноваження на безпосереднє звернення до суду з позовом про припинення правовідношення сторін за укладеним нікчемним договором, оскільки жодним нормативно-правовим актом країни таким правом цей орган не наділений. Товариство доводить, що наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони. Отримані Товариством кошти у сумі 64 406 000,00грн по Договору були спрямовані на виконання ним, як підрядником зобов`язань по ньому, тобто задля досягнення господарської мети цього Договору.

В ході вирішення спору по суті Прокурор просив позов задовольнити , представник Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області - у позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. Службою автомобільних доріг у Житомирській області (наразі - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області) оприлюднила 29.12.2020 оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-29-004681-с на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель, вид предмета закупівлі: ГБН Г.1-2018-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8). Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).

В графі "Умови оплати": - на дату подання заявки - замовник має право здійснювати попередню оплату послуг у розмірі що не перевищує 30 відсотків від вартості послуг, передбачених на поточний рік при отриманні погодження від головного розпорядника коштів на строк до 90 днів. Виконавець отриману попередню оплату використовує на придбання і поставку необхідних для надання послуг матеріальних ресурсів. Виконавець повинен надати замовнику гарантійний лист щодо своєчасного погашення авансу у терміни визначені замовником; тип оплати - аванс; період (днів) - 5; тип днів - банківські; розмір оплати (%) - 30; - надання послуг - бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а в разі зміни бюджетного фінансування замовник повідомляє про це виконавця. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним Договором в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами форми №КБ-2в і форми № КБ-3; тип оплати - після оплата; період (днів) - 5; тип днів - банківські; розмір оплати (%) - 70.

Очікувана вартість предмета закупівлі - 485 131 633, 40 грн.

Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет, сума - 485 131 633, 40 грн.

2. Згідно Протоколу річного плану закупівель UA-P-2020-12-29-000409-а визначено назву предмета закупівлі - ГБН Г.1-2018-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8). Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь); очікувана вартість предмета закупівлі - 485 131 633, 40 грн; джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

3. 12.04.2021 на засіданні тендерного комітету Служби автомобільних доріг у Житомирській області щодо визначення переможця на закупівлю послуг ГБН Г.1-2018-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8). Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), оформленого протоколом №127 визначено кандидата-переможця Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616), ціна пропозиції: 82 500 000, 00 грн; ціна пропозиції за результатами аукціону - 463 173 000, 00 грн.

4. У Звіті про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-12-29-004681-c від 28.04.2021 визначено учасника, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 32851616).

5. 28.04.2021 між Службою автомобільних доріг у Житомирській області (як замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (як виконавець) був укладений Договір №122 на закупівлю послуг ГБН Г.1-2018-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8). Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (тут і далі за текстом - Договір №122), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручив, а виконавець зобов`язався прийняти та оплатити послуги. Найменування послуги: ГБН Г.1-2018-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт". Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8). Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (п.п. 1.1., 1.2. Договору №122).

Сума цього Договору становить 463 173 000, 00грн, у тому числі ПДВ 77 195 500, 00грн (п. 4.1. Договору №122).

Бюджетні та фінансові зобов`язання за Договором дорівнюють договірній ціні за виключенням зворотних сум та становить 463 139 624, 40 грн, у тому числі ПДВ 77 189 189 937, 40грн (п. 4.2. Договору №122).

Сума, визначена в Договорі може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Перегляд суми Договору обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладення Додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 4.3. Договору №122).

Договірна ціна є твердою. Уточнення твердої договірної ціни можливе лише у випадках зазначених п. 6.3.2.2 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 (із змінами) та п. 15.6 цього Договору (п. 4.4. Договору №122).

У п. 5.1. Договору №122 сторони домовилися, що бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок, а в разі зміни бюджетного фінансування замовник повідомляє про це виконавця. Факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника є моментом настання строку виконання зобов`язання за даним Договором в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами форми №КБ-2в і форми № КБ-3.

Ненадходження коштів з державного бюджету на реєстраційний рахунок замовника для оплати послуг за цим Договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника (п. 5.2. Договору №122).

Замовник здійснює щомісячні платежі за надані послуги виконавцю на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинних ДСТУ та СОУ, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 5.3. Договору №122).

У п. 7.1. Договору №122 сторони домовилися, що строки надання послуг: - початок: дата підписання Договору; - закінчення: 31.12.2022. Строки надання послуг можуть змінюватися за згодою сторін шляхом підписання Додаткових угод, якщо чинним законодавством не передбачено інше. Замовник може приймати рішення про уповільнення темпів надання послуг, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у Договір.

Строк дії Договору №122, згідно п. 15.1. якого - з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У Додатку №1 до Договору №122 сторони погодили Договірну ціну.

У Додатку №2 до Договору №122 сторони визначили календарний графік надання послуг.

У Додатку №3 до Договору №122 сторони погодили план фінансування, зокрема, термін надання послуг, з дати підписання Договору по 31.12.2022: 2021 рік з ПДВ - 100 000, 00грн, 2022 рік з ПДВ - 463 039 624, 40 грн.

У Додатку №4 до Договору №122 сторони погодили Протокол узгодження цін на матеріальні ресурси.

У Додатку №5 до Договору №122 сторони погодили Протокол антикорупційних застережень.

6. 18.05.2021 сторони уклали Додаткову угоду №122/1/128 до Договору №122, згідно якої змінили п.п. 4.1., 4.2. Договору №122, зокрема, сума цього договору становить 404 594 948,40грн, у тому числі ПДВ 67 432 491,40грн. Бюджетні та фінансові зобов`язання за Договором дорівнюють договірній ціні за виключенням зворотних сум становлять 404 561 572, 80грн, у тому числі ПДВ 67 426 928, 80 грн. Внесено зміни до Додатку №1-3 Договору №122.

7.16.08.2021 сторони уклали Додаткову угоду №122/2/192 до Договору №122, відповідно до якої дійшли згоди зменшити суму фінансування за Договором у 2021 на 20 000, 00грн, у тому числі ПДВ 3 333, 33 грн.

8. 09.09.2021 сторони уклали Додаткову угоду №122/3/215 до Договору №122, відповідно до якої дійшли згоди збільшити суму фінансування за Договором у 2021 році за рахунок кредитних коштів на 49 081 000,00грн, у тому числі ПДВ 8 180 166, 67грн згідно постанови КМУ від 26.05.2021 №521. Всього сума фінансування на 2021 рік становить 49 61 000, 00грн, у тому числі ПДВ 8 193 500, 00грн, з них: 80 000, 00грн згідно постанови КМУ від 17.02.2021 №122 (зі змінами); - 49 081 000, 00грн згідно постанови КМУ від 26.05.2021 №521. Внесено міни до плану фінансування (додаток №3).

9. 23.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №122/4/350 до Договору №122 у якій дійшли згоди збільшити суму фінансування за Договором у 2021 році на 14 100 000, 00грн, у тому числі ПДВ 2 350 000, 00грн згідно постанови КМУ від 17 грудня 2021 року №122 (зі змінами). Всього сума фінансування на 2021 рік становить 63 261 000, 00грн, у тому числі ПДВ 10 543 500, 00грн, з них: 14 180 000, 00грн згідно постанови КМУ від 17.02.2021 №122 (із змінами); 49 081 000, 00грн згідно постанови КМУ від 26 травня 2021 №521. Внесено зміни до плану фінансування (додаток №3).

10.23.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду №122/5/58 до Договору №122 у якій згідно постанови КМУ від 19 січня 2022 № 65 дійшли згоди визначити суму фінансування на 2022 рік у розмірі 48 599 800, 00грн, у тому числі ПДВ 8 099 966, 67 грн.

11. 01.08.2022 сторони уклали Додаткову угоду №122/6/131 до Договору №122 згідно постанови КМУ від 19 січня 2022 №65 (в редакції постанови КМУ від 15 липня 2022 №803) дійшли згоди зменшити суму фінансування за Договором у 2022 році на 47 454 800, 00грн, у тому числі ПДВ 7 909 133, 34 грн. Всього сума фінансування на 2022 ріка становить 1 145 000, 00грн, у тому числі ПДВ 190 833, 33 грн. Сторони погодили редакцію п. 5.1. та 5.13. Договору №122.

12. 14.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №122/7/305 до Договору №122 у якій продовжили строк дії Договору, виклали п.п. 7.1., 15.1. в новій редакції, зокрема, закінчення: по 31 грудня 2023 року.

13. 31.01.2023 сторони уклали Додаткову угоду №122/8/6 до Договору №122, згідно якої погодили викласти п.п. 17.1., 17.3. в новій редакції.

14. 27.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду №122/10/260 до Договору №122, згідно якої погодили продовження строку дії Договору та п.п. 7.1., 15.1. виклали в новій редакції, зокрема: закінчення: по 31 грудня 2024.

15. 07.02.2024 сторони уклали Додаткову угоду №122/11/10 до Договору №122, згідно якої погодили викласти п.п. 17.1, 17.3. в новій редакції.

16. 19.12.2024 сторони уклали Додаткову угоду №122/12/110 до Договору №122, згідно якої погодили продовження строку дії Договору та п.п. 7.1., 15.1. виклали в новій редакції, зокрема, закінчення: по 31 грудня 2025.

17. Товариство та Служба відновлення підписало актів на загальну суму 64 406 000, 00 грн (49 081 000, 00 грн +1 145 000, 00 грн + 14 180 000, 00 грн).

18. Згідно інформації ГУ ДКСУ у Житомирській області від 24.01.2025 за №04-08-2-06 вбачається, що реєстрація бюджетних зобов`язань за договором про закупівлю послуг від 28.04.2021 №122 (з урахуванням додаткових угод до нього), укладеними між Службою відновлення та Товариством здійснювалися у період з 29.08.2021 по 18.04.2023 на загальну суму 64 406 000, 00 грн. Оплату зареєстрованих бюджетних зобов`язань за вказаним договором, після реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань, здійснено в повному обсязі 64 604 000, 00 грн (22.09.2021 - 49 081 000, 00 грн, 24.2.2021 - 14 180 000, 00 грн, 19.04.2023 - 1 145 000, 00 грн). Бюджетні зобов`язання за договором про закупівлю послуг від 11.02.2022 №30 (з урахуванням додаткової угоди до нього), укладеним між Службою відновлення та Товариством було зареєстровано 22.02.2022 в сумі 100 000, 00 грн. Ззанчені бюджетні зобов`язання 26.12.2022 були зняті з реєстрації в повному обсязі (в графі "примітка" Реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів вказано реквізити додаткової угоди від 23.12.2022 №30/2/366).

19. Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби до відповідачів 1. Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" з вимогами про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", пов`язані з наданням послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Бердичів-Попільня на ділянках км 16+700 - км 36+420, км 43+500 - 47+600, Житомирська область, та оплати таких послуг, що виникли на підставі договору на закупівлю послуг №122 від 28.04.2021 та додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до договору №122 від 28.04.2021.

20. В ході судового розгляду спору, Служби відновлення просила Суд надати можливість врегулювати спір в позасудовому порядку, у зв`язку з чим Суд ухвалою від 01.05.2025 вказав надати через підсистему "Електронний суд" підписану угоду у строк до 26.05.2025.

В ході розгляду спору Служба відновлення не подавала Суду підписану з Товариством угоду.

Спір вирішено за наявними матеріалами справи.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову ВПВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови ВПВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України. До них відноситься, зокрема, припинення правовідношення. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведеній нормі, не є вичерпним.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас, свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту (див. постанову ВПВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом ( див. постанову ВПВС від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19).

Як вже мотивував Суд, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19 погодилася з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у цій справі про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів.

Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі виснувала, що передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (ч.2 ст. 20 ГК України, п. 7 ч. 2 ст.16 ЦК України) реалізується шляхом розірвання договору , підтвердивши в цій частині свій висновок , викладений у п.п. 58, 59 постанови ВПВС від 27.11. 2018 у справі № 905/2260/17.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 надав тлумачення статті 651 ЦК України в контексті розмежування понять відмови від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку та односторонньої відмови від договору.

Зокрема Верховний Суд зазначив про існування різниці між відповідними поняттями, яка полягає у тому, що:

- одностороння відмова від зобов`язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов`язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов`язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов`язання за цей вид порушення;

- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;

- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17).

Підсумовуючи викладене, обраний Прокурором спосіб захисту інтересів держави у вигляді припинення існуючого правовідношення за правилом ч.2 ст. 20 ГК України, п. 7 ч. 2 ст.16 ЦК України реалізується саме шляхом розірвання договору, та не застосується як правовий наслідок недійсного правочину за правилом ст. 216 ЦК України.

У позові прокурор доводить, що Договір № 122 від 28.04.2021 про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8) на суму бюджетного зобов`язання 463139624,40грн за відсутності бюджетних призначень та додаткова угода до нього № 122/12/110 від 19.12.2025 укладені з порушенням бюджетного законодавства , тому є недійсними в силу прямої вказівки (нікчемними) . Визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша, друга статті 228 ЦК України).

У зв`язку із цим Суд звертається до правових висновків Об`єднаної палати КГС у складі Верховного Суду (постанова від 15.03.2024 у cправі № 916/1621/22) про те, що особливості розпорядження коштами державного (місцевого) бюджету (суб`єкти, порядок) для фінансування договорів, укладених за результатами проведення процедури публічних закупівель, визначені БК України.

Наведеною в частині першій статті 23 БК України умовою здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету законодавець встановив особливості розрахунків бюджетними коштами - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Наслідки недотримання цієї вимоги визначені БК України та передбачають недійсність як розміщеного замовлення, так і договору, укладеного протягом бюджетного періоду, якщо розпорядником бюджетних коштів за цими замовленням та договором взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень.

Частиною т. 3 ст. 48 БК України, яка кореспондує наведеним положенням ч.5 ст. 23 цього Кодексу, передбачено, що розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Тобто норми статті 23 та частини третьої статті 48 БК України, які перебувають у системному взаємозв`язку, встановлюють вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що планується для укладення за результатами цієї процедури, а саме - здійснення бюджетного зобов`язання та платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів (робіт/послуг) за відповідним договором.

Водночас умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

За змістом пункту 2.2 Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Такий план може бути у вигляді додатка до договору (його невід`ємної частини) або визначений безпосередньо в тексті договору та становить порядок здійснення розрахунків за таким договором.

Отже, саме цей план, яким визначається порядок розрахунків, вказує, що при розміщенні публічного замовлення з придбання робіт з довгостроковими бюджетними зобов`язаннями та укладенні відповідного договору дотримано вимог статті 23 БК України щодо встановленого нею порядку здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань - за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відсутність зазначеного плану або визначення в ньому порядку здійснення розрахунків усупереч наведеним положенням Порядку № 309 свідчить про невідповідність довгострокового договору публічної закупівлі, який фінансується за рахунок бюджетних коштів, у частині здійснення розрахунків бюджетними коштами вимогам законодавства, а саме статті 23 БК України.

Тому не допускається за Законом кваліфікація договору, період виконання якого становить понад один бюджетний період (календарний рік), з вказівкою в його умовах про здійснення оплати виконаних робіт при наступних надходженнях коштів з бюджету та залежно від відповідних бюджетних надходжень як договору з відкладальною обставиною (відповідно до ч.1 ст. 212 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву Служба відновлення просила відмовити у позові з тих підстав, що не є розпорядником бюджетних коштів, а є їх одержувачем, тоді як норма ч. 3 ст. 48 БК України застосовується лише до розпорядників державних коштів. Відповідно до п. 3.5. Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 10.02.2025 №Н-51, Служба відновлення є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному БК України (частина друга статті 23 зазначеного Кодексу).

Щодо розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами, то з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в підпунктах 8.20 - 8.27 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо застосування положень статей 2, 22 БК України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ , Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Брусилів-Попільня на ділянках км 16+700км 36+420, км 43+500- км 47+600, Житомирська область (45230000-8) за Договором №122 від 28.04.2021, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених робіт в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є Державне агентством відновлення та розвитку інфраструктури України

Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду у п. 8.39 постанови від 15.03.2024 у cправі № 916/1621/22 дійшла висновку про те, що на укладений всупереч вимогам ч. 1 ст. 23 БК України договір про публічну закупівлю поширюються правила недійсності, визначені ч.3 ст. 48 БК України, які безпосередньо встановлюють недійсність такого договору, тобто вказують на його нікчемність (недійсність якого прямо встановлена законом), тому закон не вимагає визнання такого правочину недійсним.

З врахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати КГС у складі Верховного Суду, визначена в Договорі № 122 на закупівлю робіт від 28.04.2021 умова п.5.1 про те, що "бюджетні зобов`язання за Договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів" є такою, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність Договору за ч. 3 ст. 48 БК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 виклала наступну правову позицію:

"Частина перша статті 236 ЦК України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до законодавства за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні), недійсність яких прямо передбачена законом, та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Нікчемний правочин недійсний через пряму вказівку у правовій нормі у момент його вчинення, тому судового рішення про визнання його недійсним не вимагається (quae contra ius fiunt debent utique pro infectis haberi - зроблене проти закону повинне вважатися нікчемним). Нікчемний правочин не підлягає виконанню. На нікчемність правочину мають право посилатися і вимагати в судовому порядку застосування наслідків його недійсності будь-які заінтересовані особи.

Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину дійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недодержанні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга статті 220 ЦК України). Наявність можливості визнання дійсним вчиненого правочину не зобов`язує суд виносити таке рішення, оскільки правочин може порушувати інші умови дійсності правочинів або навіть бути неукладеним у зв`язку із недосягненням згоди за всіма істотними умовами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин недійсний у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду є усталеною , що підтверджується постановою від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Ураховуючи викладене, а також висновок про те, що Договір № 122 на закупівлю робіт від 28.04.2021 укладено всупереч вимогам ч.1 ст. 23 БК України, та на нього поширюються правила недійсності, визначені ч.3 ст. 48 цього Кодексу, які безпосередньо встановлюють недійсність такого договору, тобто вказують на його нікчемність (недійсність якого прямо встановлена законом) тому закон не вимагає визнання такого правочину недійсним.

Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину.

Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 ЦК України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення". В свою чергу, реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України) ( див. постанову ВПВС від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду у п. 8.39 постанови від 15.03.2024 у cправі № 916/1621/22 дійшла висновку, що наслідки вчинення правочину, недійсного з підстав, передбачених ч. 3 ст. 48 БК України, законодавець визначив у спеціальних нормах частини четвертої цієї статті, зазначивши, що:

"- зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів; взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства; витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються;

- вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Тож у разі встановлення обставин виконання Договору застосовуються зазначені положення ст. 48 БК України".

Об`єднана палата КГС у складі Верховного Суду сформулювала наведені правові висновки у cправі № 916/1621/22 за позовом прокурора в інтересах держави в особі, зокрема Південного офісу Держаудитслужби за вимогами визнати недійсними результати процедури закупівлі та визнати недійсним договір та змінивши мотивувальну частину постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 та рішенняГосподарського суду Одеської області від15.03.2023 залишила судові рішення про відмову у позові без змін.

З врахуванням викладеного, Суд не поділяє доводи Прокурора про, що оскільки Договір №122 від 28.04.2021 та додаткова угода до нього № 122/12/110 від 19.12.2024 є недійсними в силу закону, однак відповідачі помилково вважають правовідносини, які виникли на підставі цих правочинів існуючими та планують реалізувати права та обов`язки, ними передбачені, належним та ефективним способом захисту , що спроможний захистити порушені державні інтереси та не допустити у подальшому незаконне витрачання бюджетних коштів, є припинення правовідносин за нікчемними правочинами.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від06.07.2022 у справі №914/2618/16).

Суд ухвалює відмовити Прокурору в позові з мотивів неналежно обраного ним способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах.

Щодо суб`єктів, наділених повноваженнями захищати інтереси держави, які порушені або можуть бути порушені вчиненням правочину, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 виклала наступні правові висновки:

" - в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 05.10.2022 у справах № 923/199/21, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21);

- ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі ( див. постанову від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009);

- питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом;

- визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно".

Позов у цій справі подано в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби як органу державного фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевих бюджетів та який, у разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а згідно з пунктом 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" органи Держаудитслужби визначені серед суб`єктів, що реалізують державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Для виконання покладених завдань органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо проведення моніторингу закупівель та звернення до суду з позовами про захист інтересів держави.

Оскільки джерелом фінансування за Договором №122 від 28.04.2021 та додатковою угодою до нього № 122/12/110 від 19.12.2024 є кошти державного бюджету, недодержання вимог щодо відповідності умов цього правочину інтересам держави, відповідно до положень ч. 3 ст. 228 ЦК України, є підставою звернення до суду з позовом в інтересах держави суб`єкта владних повноважень, який наділений відповідними повноваженнями - органи Держаудитслужби про застосування правових наслідків, зазначені положеннями ст. 48 БК України".

Та оскільки Суд ухвалив відмовити Прокурору в позові з мотивів неналежно обраного ним способу захисту права, порушеного у спірних правовідносинах, Суд не дає оцінки бездіяльності визначеному у позові позивачу та загалом підставам представництва інтересів держави у цій справі.

Щодо розподілу судового збору

При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п.5 ч.1 ст.237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п.2 ч.5 ст.238 ГПК).

У ч.1 ст.123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК).

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у додатковій постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

У зв`язку з відмовою у позові , судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури у задоволенні позову в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби про припинення правовідносин між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Житомирській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", пов`язані з наданням послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Т-06-11 Ставище-Бердичів-Попільня на ділянках км 16+700 - км 36+420, км 43+500 - 47+600, Житомирська область, та оплати таких послуг, що виникли на підставі договору на закупівлю послуг №122 від 28.04.2021 та додаткової угоди №122/12/110 від 19.12.2024 до договору №122 від 28.04.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.08.25

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1-у справу

2- прок обл. (через Ел. суд)

3- позивачу Північний офіс Держаудитслужби (через Ел. суд)

4- відповідачу-1 Службі відновлення та розвитку інфр. у Житом. обл (через Ел. суд)

5- відповідачу -2 ТОВ "Онур Констр. Інтерн." (через Ел. суд)