Decision № 129278918, 04.08.2025, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2025р. Справа №905/554/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Регіонального Відділення Фонду Державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Бізнес", м.Покровськ, Донецька область,

про стягнення 20345,13 грн,

В С Т А II О В И В:

Регіональне Відділення Фонду Державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідазьністю "Наш Бізнес", про стягнення 20345,13 грн.

В обгрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №13 оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 22.09.2011 №4929/2011 в новій редакції, в частині здійснення своєчасно та в повному обсязі орендних платежів за період з лютого 2023 по вересень 2024, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати в сумі 17385,13 грн, пені в сумі 2960,00 грн.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/554/25; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» не зареєстрував.

За змістом позовної заяви, та за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача значиться місто Покровськ, Донецької області.

Згідно Акту відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Донецької області від 12.06.2025 ухвала про відкриття провадження у справі №905/554/25 не відправлена у зв`язку з тимчасовою відсутністю обміну з відділенням поштового зв`язку у місті Покровську в умовах воєнного стану.

Про відкриття провадження у даній справі відповідача було повідомлено шляхом направлення ухвали суду на електронну адресу: masik1208@gmail.com, відомості про яку містяться в матеріалах справи, зокрема в договорі №13 оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження в електронному вигляді була доставлена до електронної скриньки відповідача 12.06.2025.

Задля повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі "Судова влада" було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі. Роздруківка оголошення наявна в матеріалах справи.

Також, згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Між сторонами у справі існують відносини, що виникли з договору оренди державного майна.

Так, 22.09.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ "Наш бізнес" (далі - відповідач, орендар, ТОВ "Наш бізнес") укладено договоір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4929/2011, за умовами пунктів 1.1., 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину привокзальної площі станції Красноармійськ площею 17,9 кв.м та частину нежитлового вбудованого приміщення вокзалу станції Красноармійськ площею 2,0 кв.м (далі - майно), які розташовані за адресою м. Красноармійськ, пл. Привокзальна та знаходяться на балансі Ясинуватського будівельно - монтажного експлуатаційного управління ДП «Донецька залізниця» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.06.2011р. і становить 63478,00 грн, з метою розміщення торговельного автомата що відпускає продовольчі товари (2.0 кв.м) та розміщення торговельного об`єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (17,9 кв.м).

В подальшому між сторонами в період з 2011 по 2020 укладено низку договорів про внесення змін до договору оренди від 22.09.2011 (№1-12).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про оренду встановлено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зокрема, щодо майна державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 р. № 820 «Про затвердження примірник договорів оренди державного майна» затверджено, зокрема, примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого за результатами аукціону 14.02.2022 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (далі - позивач, орендодавець), ТОВ "Наш бізнес" та Виробничим структурним підрозділом «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» (відповідно до Акту про заміну сторони у договорі оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.09.2023 року б/н новим Балансоутримувачем за Договором оренди є Філія «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця», далі - балансоутримувач) укладено Договір №13 оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 22.09.2011 №4929/2011 в новій редакції (далі - договір оренди №13).

В п.4.1 договору оренди №13 наведена інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: частина привокзальної площі станції Покровськ площею 17,9 кв.м (інвентарний номер 9850205001040) та частина нежитлового вбудованого приміщення вокзалу станції Покровськ площею 2,0 кв.м (інвентарний номер 9850100001036) (далі - майно), які розташовані за адресою: Донецька область, м.Покровськ, пл. Привокзальна.

Ринкова вартість майна - 108000,00 грн без ПДВ (п.6.1 договору оренди №13).

Відповідно до п. 9.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди №13 місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 1 100,00 грн (одинадцять тисяч сто гривень 00 коп.). без податку на додану вартість (дата і реквізити протоколу електронного аукціону від 09.09.2021).

Відповідно до п. 12.1 розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди №13, цей договір продовжено на 5 (п`ять) років, тобто до 28.03.2026 включно.

В п. 16 розділу І «Змінювані умови договору» Договору оренди №13 визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладання договору: балансоутримувачу 30 відстотків суми орендної плати; державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Пунктом 2.1 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна.

Акт приймання-передачі від 22.09.2011 б/н.

Згідно з п. 3.2. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 передбачено, що Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Відповідно до п. 3.7 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Згідно з п. 3.8 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати до державного бюджету.

Відповідно до п. 9.2 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору.

Пунктом 11.1 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно з п. 11.2 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями Орендаря. Орендар не відповідає за зобов`язаннями Орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором. Орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване державне Майно.

Пунктом 11.3. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13 встановлено, що спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Договір №13 оренди нерухомого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 22.09.2011 №4929/2011 в новій редакції підписаний представниками сторонами, скріплений печатками.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ) в Україні з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком до 25 травня 2022р.

В подальшому, відповідними Указами Президента України час його дії неодноразово продовжувався і станом на час розгляду справи триває на всій території України.

Законом України від 01 квітня 2022 року №2181-1Х «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено, зокрема, пунктом 61, згідно з яким під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом про оренду.

01.06.2022р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (надалі - Постанова №634), якою визначено особливий порядок нарахування орендної плати.

Листами від 18.12.2023 №11-03-02- 2048ВС та від 07.05.2025 №11-03-619 позивач повідомив Орендаря та Балансоутримувача про особливості оренди державного майна у період воєнного часу, зокрема, стосовно можливості дострокового припинення договору оренди за заявою Орендаря (п. 5 Постанови №634) та просив Орендаря сплатити заборгованість з орендної плати та пені до Державного бюджету України.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору оренди в редакції договору №13 від 14.02.2022 в частині здійснення оплати орендної плати в період з лютого 2023 по вересень 2024 в сумі 17385,13 грн, та нарахованої пені за загальний період з 16.02.2023 по 16.03.2025 у сумі 2 960,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, з підстав описаних нижче.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також державних і суспільних інтересів. Здійснюючи правосуддя, господарський суд діє в межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом, із забезпеченням балансу між публічними та приватними інтересами, а також пропорційності процесуальних дій відповідно до статті 15 ГПК України.

Розгляд справи здійснюється судом у межах предмета позову та підстав, заявлених особою, яка звернулася до суду, що відображає диспозитивну природу господарського процесу (частина перша статті 14 ГПК України). Суд не може виходити за межі заявлених вимог і не має права здійснювати збір доказів з власної ініціативи, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Усі учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, що забезпечується принципом змагальності, закріпленим у статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних з ненаданням доказів або невчиненням відповідних процесуальних дій.

Суд керується принципом верховенства права, визначеним статтею 11 ГПК України, відповідно до якого правосуддя здійснюється на основі Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини як джерела права. У цьому контексті принцип верховенства права включає дотримання вимог юридичної визначеності, пропорційності, добросовісності, справедливості та ефективного судового захисту прав учасників справи. Розгляд спору здійснюється з дотриманням засад рівності всіх учасників процесу незалежно від правового статусу, форми власності, місцезнаходження чи інших обставин (стаття 7 ГПК України).

Договір оренди №13 від 14.02.2022 р., укладений між регіональним відділенням Фонду держмайна України, Виробничим структурним підрозділом «Лиманська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Бізнес", є оплатним, строковим цивільно-правовим договором, предметом якого є індивідуально визначене державне майно - частина привокзальної площі станції Покровськ площею 17,9 кв.м (інвентарний номер 9850205001040) та частина нежитлового вбудованого приміщення вокзалу станції Покровськ площею 2,0 кв.м (інвентарний номер 9850100001036) (далі - майно), які розташовані за адресою: Донецька область, м.Покровськ, пл. Привокзальна.

Цей договір має відплатну природу в розумінні Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки створює для орендаря право користування державним майном на визначених умовах - за плату та на відповідний строк. Його укладення та виконання регулюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, спеціальними нормами законодавства про оренду державного майна, а також Методикою розрахунку орендної плати.

Невиконання обов`язку орендаря щодо своєчасної сплати орендної плати згідно з умовами договору, включаючи індексацію та строки, є порушенням договірного зобов`язання та підставою для застосування заходів відповідальності, зокрема, нарахування пені.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ч.4 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму у відповідності до абзацу 1 частини першої статті 760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Аналогічну норму містить частина перша статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір найму (оренди) є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата, як передбачено в частині першій статті 286 Господарського кодексу України, це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями частини першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст. 17 цього Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. (ч.3). Орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч.4).

Приписами частини першої статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За змістом частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Регіональним відділенням з урахуванням положень Постанови від 27 травня 2022 № 634, здійснено нарахування орендної плати наступним чином:

1) за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 орендна плата не нараховувалась, оскільки орендаря звільнено від орендної плати,

2) за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 у розмірі 100% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

3) з 08.05.2024 по 30.09.2024 у розмірі 50 % розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);

4) з 01.10.2024 не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку, згідно з підпунктом 11 пункту 1 Постанови №634.

Згідно розрахунку заборгованості, письмових пояснень позивача від 31.07.2025, за період з лютого 2023 по вересень 2024 орендна плата становить 17385,13 грн, яка нарахована наступним чином:

орендна плата за січень 2023 року з урахуванням річного індексу інфляції за 2022 рік становить 1 392,60 гри, з них 70% державному бюджету 974,82 грн, тобто 1 100,00 грн * 1,266 = 1 392,60 грн*70%, де 1 100,00 грн - місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону; 1,266 (126,6%) - річний індекс інфляції за 2022 рік. Таким чином в період з лютого 2023 по грудень 2023 орендна плата складає 974,82 грн щомісячно;

орендна плата за січень 2024 року з урахуванням річного індексу інфляції за 2023 рік становить 1 463,62 грн, з них 70% державному бюджету 1024,53 грн, тобто 1 392,60 грн * 1,051 = 1 463,62 грн*70%, де 1 392,60 грн - орендна плата за грудень 2023; 1,051 (105,1%) - річний індекс інфляції за 2023 рік. Таким чином в період з січня 2024 по квітень 2024 орендна плата складає 1024,53 грн щомісячно;

орендна плата за травень 2024, становить 897,06 грн, з них 70% державному бюджету 627,94 грн, тобто орендна плата за квітень 2024 у сумі 1463,62 грн/31*7 = 330,49грн*70% = 231,35 грн, (де 31 це кількість днів у місяці, 7 це кількість днів травня 2024 - де нарахування здійснюється у розмірі 100% встановленої договором). Орендна плата за квітень 2024 у сумі 1463,62грн /31*24 = 1133,13грн*70% = 793,19 грн*50% = 396,59 грн, (де 31 це кількість днів у місяці, 24 це кількість днів травня 2024 - де нарахування здійснюється у розмірі 50% встановленої договором); 231,35 грн+396,59 грн = 627,94 грн - орендна плата за травень 2024;

орендна плата за червень 2024, становить 1463,62 грн, з них 70% державному бюджету 1024,53 грн, з них 50% встановленої договором оренди 512,27 грн, (де орендна плата за квітень 2024 у сумі 1463,62грн*70% = 1024,53грн*50% = 512,27 грн - 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Таким чином в період з червня 2024 по вересень 2024 орендна плата складає 512,27 грн щомісячно.

Щодо застосування положень Постанови від 27 травня 2022 № 634.

Законом України від 01 квітня 2022 року №2181-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено, зокрема, пунктом 61, згідно з яким під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом про оренду.

На виконання вимог Закону Урядом прийнято постанову від 27 травня 2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова №634).

Відповідно до п. п. 1 п. 1 Постанови № 634, в редакції, що діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634» (далі - Постанова № 512), на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати, зокрема, орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, розташоване в адміністративно- територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).

Міністерство економіки України, листом від 14.03.2023р. №3211-07/11185-09 «Щодо постанови Кабінету Міністрів України» повідомило, зокрема, про те, що починаючи з 01.01.2023 року орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата нараховується у розмірі 100 % без застосування знижки.

Фондом державного майна України листом від 24.02.2023 № 1016-4516 щодо орендної плати за державне майно під час воєнного стану на лист регіонального відділення від 22.02.2023 № 01-03-239ВС повідомлено, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначені орендарі, які звільняються від орендної плати державного та комунального майна на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше.

Крім того, ФДМУ повідомив, що Фондом розроблено та подано на розгляд Уряду проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630 та від 27 травня 2022 року № 634», в якому передбачено, зокрема в абзаці першому підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634 слова 31 грудня 2022 року замінити на 31 грудня 2023 року.

Як встановлено судом, починаючи з 01.01.2023 року Регіональне відділення відновило нарахування орендної плати (на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови № 634, в редакції, що діяла до набрання чинності Постановою № 512).

Суд дійшов висновку, що строком закінчення пільги по оплаті орендної плати за ч.2 пп.1 п.1 Постанови КМУ №634 є 31.12.2022р., і тому позивач правомірно розрахував орендну плату у період з 01.01.2023 по 07.05.2024р. за ставкою 100%.

Так, зміст постанови Кабінету Міністрів України №?634 має тлумачитись не ізольовано, а в системному зв`язку з природою орендних правовідносин, загальним режимом оренди державного майна, режимом воєнного стану та межами регуляторних повноважень Уряду у сфері економічної політики.

Між сторонами існують цивільно-правові відносини оренди, засновані на договорі оренди державного майна, які за своєю природою є оплатними. У відносинах з оренди державного майна держава реалізує свої права як рівноправний суб`єкт цивільного обігу, діючи не в адміністративній формі, а як власник майна з метою досягнення цілей, визначених частиною четвертою статті 2 зазначеного Закону, зокрема для підвищення фінансової спроможності підприємств державної форми власності. Так, відповідно до частини першої статті 167 Цивільного кодексу України, держава бере участь у цивільних відносинах на рівних засадах з іншими їх учасниками. Цивільні права та обов`язки держава здійснює через уповноважені органи державної влади в межах їх компетенції (стаття 170 ЦК України). У сфері оренди державного майна такими органами виступають, зокрема, Кабінет Міністрів України або визначені ним органи, а також Фонд державного майна України та його регіональні відділення (статті 4, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Правове регулювання визначення та зміни розміру орендної плати за користування державним майном ґрунтується як на загальних положеннях цивільного законодавства, так і на спеціальних приписах законодавства про оренду державного та комунального майна. Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Частина третя зазначеної статті передбачає можливість встановлення договором або законом періодичного перегляду, зміни (індексації) розміру орендної плати. Частина четверта тієї ж статті надає наймачеві право вимагати зменшення плати у випадку, якщо можливість користування майном істотно зменшилася з причин, за які він не відповідає.

У відносинах з оренди державного майна, відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», встановлено спеціальне обмеження: внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії не допускається, за винятком випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №?483. Пункт 127 зазначеного Порядку деталізує вказане обмеження, передбачаючи, що зменшення орендної плати або тимчасове звільнення від її сплати допускається виключно у разі істотного зменшення можливості користування майном через обставини, за які орендар не несе відповідальності, зокрема внаслідок дії обставин непереборної сили після підписання акту приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення такого об`єкта потребує капітального ремонту.

Таким чином, розмір орендної плати за договором оренди державного майна має визначатися з дотриманням вимог спеціального нормативного регулювання. Його зміна можлива виключно у випадках, прямо передбачених законодавством, із дотриманням умов, визначених відповідним Порядком. Такими умовами є неможливість або суттєве обмеження у користуванні майном, що узгоджується із приписами ст. 762 ЦК України та відповідає природі орендних відносин. При цьому ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відмежовує обов`язок оплати орендної плати від наслідків провадження господарської діяльності орендаря. Наведені положення законодавства про оренду залишились незмінними і під час дії на території України режиму воєнного стану.

Постанова Кабінету Міністрів України №?634 не є джерелом цивільного права, а становить нормативно-правовий акт господарсько-регуляторного характеру, прийнятий на виконання спеціального закону з метою реалізації економічної політики держави в умовах воєнного стану. Такий акт має розглядатися як результат реалізації державної регуляторної політики у сфері управління об`єктами державної власності, в межах повноважень Уряду щодо забезпечення ефективного, прозорого та раціонального використання такого майна, як тимчасовий захід регулювання господарської діяльності, що відповідає змісту статті 9 Господарського кодексу України. Відповідно до зазначеної статті, держава здійснює як стратегічну, так і тактичну економічну політику. Економічна тактика визначається як сукупність найближчих цілей, засобів та рішень, які приймаються в умовах конкретної економічної ситуації з метою реалізації загального курсу економічної політики.

Наведене узгоджується зі статусом Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення державного суверенітету, економічної самостійності, реалізації державної економічної політики, управління об`єктами державної власності та забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності (статті 116- 117 Конституції України). У межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України видає обов`язкові для виконання нормативно-правові акти - постанови та розпорядження (статті 117, 49 Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

У контексті правового режиму воєнного стану, що відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є особливим правовим режимом, запровадженим для забезпечення національної безпеки в умовах збройної агресії, діяльність Кабінету Міністрів України має відповідати поточним економічним умовам та бути спрямованою на стабілізацію функціонування економіки держави. У таких умовах допускається коригування державної політики у сфері управління державним майном, з урахуванням необхідності збереження його ефективного використання, підтримання підприємницької активності та захисту економічної стійкості. Надання Кабінету Міністрів України таких повноважень було здійснено на підставі спеціального делегування парламентом, а реалізація постанови не змінила цивільно-правову природу зобов`язань, а лише тимчасово модифікувала порядок їх виконання в межах надзвичайного регуляторного режиму.

Таким чином, положення Постанови КМУ №?634 мають тлумачитись у системному зв`язку з положенням Закону №?2181-IX, на виконання якого Постанова прийнята. Відповідно до пункту 6№ розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону №?2181-IX, метою надання Кабінету Міністрів України повноважень щодо запровадження пільгового режиму оренди було сприяння переміщенню (релокації) господарської діяльності з наближених до зони бойових дій територій.

У межах аналізу правових засад прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №?634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» суд бере до уваги обставини її ухвалення у нормативному середовищі, сформованому Законом України №?7192. Як убачається зі стенограми засідання профільного комітету Верховної Ради України, яка є відкритим джерелом інформації, законодавець, приймаючи зазначений закон, мав на меті надати Кабінету Міністрів України спеціальні повноваження щодо врегулювання порядку оренди державного майна в умовах дії воєнного стану.

Такі повноваження органу виконавчої влади відповідають його ролі як суб`єкта, уповноваженого здійснювати оперативне управління державною політикою в умовах надзвичайної ситуації, та узгоджуються із загальними принципами регулювання господарської діяльності, передбаченими статтею 4 Господарського кодексу України. У відповідності до частини першої статті 283 ГК України, оренда державного майна здійснюється з метою забезпечення ефективного використання об`єктів державної власності у господарському обігу. Відповідно, Уряд має повноваження на тимчасове нормативне коригування умов такого використання для збереження цілісності економічного простору.

Зміст підпункту 1 пункту 1 Постанови №?634 щодо повного звільнення орендарів від сплати орендної плати у визначених випадках слід розглядати як тактичний захід державної політики, спрямований на стимулювання релокації бізнесу із територій, де внаслідок бойових дій було втрачено доступ до державних реєстрів або унеможливлено здійснення господарської діяльності. Така норма мала характер адресної пільги та відповідала логіці економічної мобілізації: оскільки під час релокації використання орендованого державного майна на первісному місці розташування є фактично неможливим, звільнення від орендної плати за ці періоди є виправданим.

Водночас, її строкова обмеженість, встановлена шляхом конкретизації граничної дати (до 31.12.2022), є логічною, зважаючи на функціональне призначення такого заходу - короткострокове сприяння переміщенню. Після завершення релокації, суб`єкти господарювання, що фактично продовжили діяльність в інших регіонах, підлягали дії підпункту 4 пункту 1 Постанови №?634, який передбачає часткову сплату орендної плати. Така система узгоджується з публічним інтересом у підтримці стабільності державного сектору економіки, принципами забезпечення еквівалентності в користуванні майном та вимогами Закону України «Про оренду державного і комунального майна» щодо платності та ефективності використання державного майна.

Таким чином, сам текст Постанови №?634 варто розглядати як інструмент оперативного регуляторного втручання, спрямованого на стимулювання релокаційних процесів, а тимчасовість звільнення від оплати орендної плати - як обмежений у часі захід стимулювання таких переміщень. Наведене свідчить, що дія постанови мала спеціальну, адресну й обмежену мету, яка не охоплювала загальне або безстрокове звільнення від зобов`язань за чинними договорами оренди. Тобто, дія Постанови №?634 має розглядатись як виняткова регуляторна міра, що застосовується лише в межах спеціально визначених законом умов і строків, без трансформації змісту цивільно-правового договору оренди чи загального режиму платності користування державним майном.

З урахуванням викладеного, Постанову КМУ №?634 слід тлумачити у світлі її текстуальної та системної змістовності як таку, що передбачала повне звільнення від сплати орендної плати виключно до 31.12.2022 року. Саме ця дата була встановлена як гранична у формулюванні підпункту 1 пункту 1 Постанови, яка діяла в редакції від 27.05.2022 року, і надалі не подовжувалась шляхом внесення змін до нормативного акта. Відтак, після цієї дати дія зазначеної пільги припинилась.

Закінчення строку дії пільгового режиму відбулося 31.12.2022 року, після чого сторони зобов`язані були повернутись до загального порядку виконання договірного зобов`язання з оренди, зокрема, щодо визначення та сплати орендної плати у повному обсязі відповідно до умов договору, який є імперативною вимогою законодавства про оренду державного майна (статті 16, 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), а також відповідає загальним принципам цивільного зобов`язального права.

Разом з цим, суд зауважує, що формулювання п.1 постанови Кабінету Міністрів України №?634 викликають неоднозначне тлумачення, що свідчить про недотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України (зокрема, рішення від 29.06.2010 №?17-рп/2010, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 23 січня 2020р. №1-р/2020), принцип правової визначеності вимагає чіткості, доступності, передбачуваності та узгодженості норм права, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Водночас, наявність такого порушення не може автоматично звільняти сторону зобов`язання від виконання обов`язку, який випливає з чинного договору, якщо відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між правовою невизначеністю та неможливістю належного виконання. Зважаючи, що обов`язок сплати орендної плати є договірним, договір має відплатний характер і не був прямо змінений або призупинений відповідними актами, невизначеність у формулюваннях постанови КМУ №?634 не впливає на його чинність і не є підставою для його невиконання. За думкою суду, сторона не може посилатись на неповноту чи незручність тлумачення підзаконного акта як на підставу для ухилення від зобов`язання, суть якого виходить із самої природи правовідносин - платність використання чужого майна. Водночас, обставини порушення принципу правової визначеності набувають юридичного значення при вирішенні питання про настання правових наслідків невиконання зобов`язання, зокрема, при оцінці наявності вини, добросовісності поведінки сторони, а також можливості нарахування пені та настання для сторони інших негативних наслідків за прострочення виконання (невиконання) зобов?язання в умовах правової невизначеності.

Підсумовуючи, суд дійшов висновків, що за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 року позивач правомірно здійснив розрахунок орендної плати виходячи зі ставки 100%, та нарахував до стягнення 70 % від відповідного розміру орендної плати, як то передбачено п.16. Роздіду І Договору 13.

В подальшому, Постановою №512 (офіційне опублікування відбулось 08.05.2024 в газеті «Урядовий кур`єр», також 08.05.2024 оприлюднено на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України) внесені зміни до Постанови №634, зокрема, у пункті 1 підпункт 1 викладено в новій редакції, що передбачає пільги (не нараховується плата за оренду державного та комунального майна у визначені періоди) для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, призваних або прийнятих на військову службу після введення воєнного стану до його припинення чи скасування.

Крім того, пункт 1 Постанови №634 доповнено підпунктом 11 такого змісту:

« 11) орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі -визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку;».

Пунктом 2 Постанови №512 установлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 11 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.

Підпунктом 5 пункту 1 Постанови № 634 установлено, що звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

На момент набрання чинності Постановою №512 місто Покровськ не входило до визначених територій, тому зміни, внесені Постановою № 512, дали змогу запровадити нарахування орендної плати в розмірі 50% (пп. 4 п.1 Постанови № 634) для орендарів державного майна, розташованого на інших територіях Донецької області, починаючи з моменту набрання чинності Постановою № 512, тобто з 08.05.2024.

В подальшому, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 16.09.2024 № 293 (Публікація в офіційному виданні 17.10.2024; Офіційний вісник України - 2024 р, № 87, стаття 5550, код акта 127347/2024) затверджено Зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (втрата чинності від 20.03.2025), згідно з якими Покровську міську територіальну громаду включено до переліку території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Отже, враховуючи вище викладене, за Договором оренди №13 утворилась заборгованість з орендної плати за період з лютого 2023 року по 30 вересня 2024 року включно у сумі 17 385,13 грн (70% суми орендної плати, яка перераховується до Державного бюджету України відповідно до п.16 розділу І «Змінювані умови» Договору №13).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми основного боргу за період з лютого 2023 року по 30 вересня 2024 та встановив його арифметичну вірність.

Станом на дату ухвалення цього рішення, орендар орендну плату не сплатив (згідно наданої позивачем інформації, останній платіж здійснений 18.02.2022).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за період з лютого 2023 року по 30 вересня 2024 в сумі 17 385,13 грн є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені.

За несвоєчасне перерахування орендної плати в період з лютого 2023 по вересень 2024 в сумі 17385,13 грн позивачем нарахована пеня за загальний період з 16.02.2023 по 16.03.2025 у сумі 2 960,00 грн, відповідно до п. 3.8 розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди №13.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги, враховуючи, що хоча пеня як вид неустойки є встановленим договором способом забезпечення належного виконання грошового зобов`язання відповідно до положень статей 549, 611 Цивільного кодексу України, її нарахування у даному випадку є наслідком порушення принципу правової визначеності через нечітке формулювання пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №?634. Зазначене формулювання не дозволяло сторонам однозначно встановити момент припинення дії пільги щодо звільнення від орендної плати, що створило об`єктивну непередбачуваність правових наслідків та унеможливило відповідальне прогнозування поведінки відповідача у межах договірних зобов`язань.

У межах правовідносин, у яких держава одночасно виступає як сторона договору (через Фонд державного майна України) та як суб`єкт нормотворення (через Кабінет Міністрів України), принцип верховенства права та вимоги правової визначеності виключають допустимість ситуації, коли держава отримує матеріальну вигоду внаслідок створеної нею ж нормативної невизначеності. Такий підхід відповідає правовим позиціям Конституційного Суду України, викладеним у рішеннях від 29.06.2010 №?17-рп/2010 та від 20.12.2017 №?2-р/2017, згідно з якими правові норми мають бути чіткими, доступними, передбачуваними й узгодженими, а адресати правових норм - здатні передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Зазначене узгоджується також із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який наголошував на важливості дотримання принципу правової та якості закону, вимагаючи, щоб закон був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

Наявність правової невизначеності в частині строку дії пільгового режиму підтверджується також суперечливою судовою практикою з цього питання, зокрема, у постановах Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 по справі №905/1442/24, Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 року по справі 916/1725/24, від 20.05.2025 по справі 916/5045/24, та постановах Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 по справі №905/1233/24, від 26.05.2025 по справі №905/1513/24, суди по-різному тлумачили момент завершення дії положень Постанови №?634.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування пені в умовах, коли держава допустила нормативну нечіткість у регулюванні строку дії пільги, є непропорційним втручанням у право відповідача на справедливе і передбачуване виконання зобов`язання. У такій ситуації відсутні підстави для застосування майнової відповідальності, а тому вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 91, 123, 129, 210, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Бізнес", про стягнення 20345,13 грн, задовольнити частково, в сумі 17385,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Бізнес" (85300, Донецька область, м.Покровськ, мікрорайон Лазурний, б.2; ідентифікаційний код 23175854) на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в сумі 17385,13 грн (номер рахунку: UA608999980313090094000005648, код класифікації доходів бюджету 22080300, отримувач: Донецьке ГУК/Покровська МТГ/22080300, банк отримувача Казначейство України, ідентифікаційний код 37967785). Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код 43023403).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Бізнес" (85300, Донецька область, м.Покровськ, мікрорайон Лазурний, б.2; ідентифікаційний код 23175854) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (адреса місцезнаходження: 61057, Харківська обл., місто Харків, майдан Театральний, буд.1; ідентифікаційний код 43023403) судовий збір в сумі 2069,96 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз