Decision № 129261122, 01.08.2025, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/4021/25

Провадження № 2/643/2867/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. через підсистему «Електронний суд» звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №4160801 від 30.04.2021 в сумі 6 241,80гривень, а також сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 гривень.

В обґрунтуванняпред`явлених позовнихвимог позивачпосилався,що 30.04.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 4160801. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан». Зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, відповідач до укладення договору отримав проєкт цього кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Посилався, що у відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Зазначив, що, таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 4160801 від 30.04.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 2000 грн. Посилався, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 13.09.2021 згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором №4160801 від 30.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 6241,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 1805 грн; заборгованість за відсотками становить 4056,80 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 380 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн. Зазначив, що ТОВ «Діджи Фінанс», який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі №4160801 від 30.04.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 4160801 від 30.04.2021. Однак, не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором № 4160801 від 30.04.2021. З огляду на викладене, просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

31 березня 2025 року від відповідача на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс», в якому ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування обраної позиції посилалася, що ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом з пропуском строку позовної давності. Крім того, посилалася, що позивачем не підтверджено факту невиконання умов кредитного договору позичальником. В матеріалах справи відсутні оригінали кредитного договору та графіку погашення кредитних коштів. Зазначила, що їй за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , від ТОВ «Діджи Фінанс» жодного листа з позовною заявою та додатками до неї не надходило. Звертала увагу, що її син є військовослужбовцем, учасником бойових дій. З огляду на викладене, просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з неї, ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором №4160801 від 30.04.2021 у сумі 6241,80 грн відмовити в повному обсязі.

Рух справи

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 17 березня 2025 року залишив без руху позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс», надав позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 24 березня 2025 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Законом України «Про внесення змін до закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» №4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав законної сили 25 квітня 2025 року, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивачау судовезасідання нез`явився,про дату,час імісце розглядусправи повідомлявсяналежним чиномта своєчасно,02квітня 2025року черезпідсистему «Електроннийсуд» відТОВ «ДіджиФінанс» вособі директора Романенка М.Е. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, у поданій заяві проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно в порядкуст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Реєстру територіальної громади міста Харкова, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6ст. 187 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила. Відповідачка скористалася процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності ТОВ «Діджи Фінанс», відповідачка належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому висловила свою позицію щодо пред`явлених до неї позовних вимог, вважає за можливе проводити розгляд заяви за відсутності учасників справи.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

30 квітня 2021 року з використанням сервісу online-кредитування https://miloan.ua/ відповідачем ОСОБА_1 була подана Анкета-заява на кредит № 4160801 (а.с. 18).

30 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4160801, за умовами якого кредитодавець (ТОВ «Мілоан») зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, у встановлений п. 1.4. Договру термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 29-32). У відзиві на позов відповідачем не заперечується факт укладення вказаного договору.

Згідно з п. 1.2.-1.7. договору сума кредиту становить 2000,00 грн, кредит надається строком на 15 днів з 30 квітня 2021 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15 травня 2021 року. Комісія за надання кредиту: 380,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 600,00 грн, що нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

Мета отримання кредиту сторонами погоджена в п. 1.1. кредитного договору, - з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

У пункті 2.3.1. Договору сторони погодили порядок пролонгації строку кредитування. Так, продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, таким чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на вебсайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3 дні - 3.00 відсотки, 7 днів - 5.00 відсотків, 15 днів - 10.00 відсотків. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно з Додатком №1 до договору про споживчий кредит №4160801 від 30.04.2021, сторони погодили дату платежу кредиту 15.05.2021, суму кредиту за договором 2 000,00 гривень, проценти за користування кредитом 600,00 гривень, комісію за надання кредиту 380,00 гривень, загальну вартість кредиту 2980,00 гривень (а.с. 33).

До договору додано паспорт споживчого кредиту, що визначає основні умови кредитування № 4160801 (а.с. 33 зворот - 34).

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Міолан» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Платіжним дорученням №45073550 від 30.04.2021 знаходить своє підтвердження факт перерахування ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 коштів, визначених умовами кредитного договору № 4160801 від 30.04.2021, у сумі 2 000,00 гривень (а.с. 35).

Між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) 13.09.2021 був укладений Договір факторингу №07Т, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Мілоан» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 21-23).

Умовами п. 4.1. договору факторингу сторонами погоджено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього договору.

Акт приймання-передачі Реєстру Прав вимоги від 13 вересня 2021 року до Договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 підписано між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» 13.09.2021 (а.с. 27).

З наданого позивачем Витягу з Додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021 убачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6241,80 гривень, з яких: 1805,00 гривень - сума заборгованості за тілом, 4056,80 гривень - сума заборгованості за відсотками, 380,00 гривень сума заборгованості за комісією, 380,00 сума заборгованості за пенею (а.с. 28).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4160801 від 30.04.2021 становить 6241,80 грн, з яких: 1805 грн борг по тілу, 4056,8 борг по відсотках, 380 борг по комісії, 0 борг по пені (а.с. 19-20).

Як убачається з досудової вимоги Вих. №3000407064-АВ від 27.09.2023, скерованої представником ТОВ «Діджи Фінанс» адвокатом Міньковською А.В. за адресою проживання ОСОБА_1 , що міститься у кредитному договорі № 4160801 від 30.04.2021, останній було запропоновано сплатити заборгованість в сумі 6241,80 гривень на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та роз`яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

ОСОБА_1 обставини укладення нею з ТОВ «Мілоан» договору споживчого кредиту і отримання в кредит грошових коштів у розмірі 2000,00 грн у відзиві не оспорювала.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1ст. 1054 ЦК Україниунормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістомст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюютьсяЗаконом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3ст. 207 ЦК Українивикористання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як це унормовано вимогамист. 512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК Українивизначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК Українизакріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК Україниунормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК Українивизначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 4160801 від 30.04.2021.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4160801, встановлено, що 18.05.2021 відповідачка здійснила платіж у сумі 256,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата процентів по кредиту», та платіж у сумі 100,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата комісії за пролонгацію»; та платіж у сумі 100,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата тіла кредиту». 28.05.2021 відповідачка здійснила платіж у сумі 315,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата процентів по кредиту», та платіж у сумі 95,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата комісії за пролонгацію»; та платіж у сумі 95,00 грн, який зарахований ТОВ «Мілоан» як «сплата тіла кредиту». Надалі відповідачка оплати за кредитним договором не здійснювала.

Зі змістувідомості прощоденні нарахуваннята погашення,сформованою ТОВ«Мілоан» закредитним договором№ 4160801,убачається,що станомна датуповернення кредиту 15.05.2021відповідачка нездійснила жодногоплатежу дляпогашення заборгованості,у зв`язкуз чимїй булонараховано відсоткиза користуваннякредитом відповіднодо п.1.5.2.Договору заперіод з01.05.2021по 15.05.2021включно всумі 600,00грн.Оскільки до15травня 2021року відповідачкане повернулакредит іпродовжила користуваннякредитними коштами,то відповіднодо пункту2.3.1.2кредитного договоруз 16травня 2021року строккредитування бувпродовжений (пролонгований)на стандартних(базових)умовах тавідповідачці булонараховано відсоткиза користуваннякредитом заперіод з16.05.2021по 17.05.2021в сумі200,00грн відповіднодо п.1.6Договору.18.05.2021відповідачкою буловнесено грошовікошти взагальній сумі456,00грн,у зв`язкуз чим,відповідно доп.п.2.3.1.1.- 2.3.1.2.договору,строк кредитуваннябуло продовжено.28.05.2021відповідачкою буловнесено грошовікошти взагальній сумі505,00грн,у зв`язкуз чимїй булонараховано процентиза 28.05.2021згідно зп.1.6договору,за періодз 29.05.2021по 04.06.2021згідно зп.1.5.2договору,за періодз 05.06.2021по 28.07.2021згідно зп.1.6договору за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 28 липня 2021 року після спливу 60 календарних днів.

Вказані розрахунки банку відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з комісії в сумі 380,00 гривень, то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №4160801 від 30.04.2021 умови щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 380,00 гривень, є нікчемними.

Частиною четвертоюстатті 42 Конституції Українипередбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннямич. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормованоположеннями ч.3ст.13 ЦК України,не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на вказане вище, положення кредитного договору№4160801 від 30.04.2021 про сплату позичальником на користь банкукомісії за надання кредиту в розмірі, визначеному у п. 1.5.1. договору про споживчий кредит та в Графіку платежів за договором про споживчий кредит суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування»і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 380,00 гривень, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Як убачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 4160801, ОСОБА_1 було сплачено в рахунок комісії за пролонгацію 18.05.2021 суму в розмірі 100,00 гривень, та 28.05.2021 суму в розмірі 95,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність положення кредитного договору №4160801 від 30.04.2021 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (пункт 1.5.1. Договору), суд вважає за можливе суму в розмірі 195,00 гривень, сплачену відповідачем в рахунок комісії, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, в зв`язку з чим, суму за тілом кредиту, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , зменшити до 1610,00 гривень (1805 195 = 1610).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4160801 від 30 квітня 2021 року становить 5666,80 гривень, яка складається з: 1 610,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4056,80 гривень заборгованість за відсотками.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилалася на пропущення позивачем строку позовної давності.

За правилами Глави 19 розділу V ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що «загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хворобиCOVID- 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, який був неодноразово продовжений та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин з 30 червня 2023 року.

Крім того, розділ «Прикінцеві положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

В Україні було введено режим воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», звернувся до суду 13.03.2025. При цьому, суд зауважує, що передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строків позовної давності.

Отже, враховуючи пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, час введення в Україні карантину та режиму воєнного стану, позивачем не пропущено строк позовної давності для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №4160801 від 30.04.2021.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилалася, що в матеріалах справи відсутні оригінали кредитного договору та графіку погашення кредитних коштів.

Як було встановлено судом, 30 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронній формі кредитний договір №4160801.

Крім того, позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» було подано через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 43 ЦК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 24-26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Щодо посилань відповідачки на те, що їй за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , від ТОВ «Діджи Фінанс» жодного листа з позовною заявою та додатками не надходило, суд зважає на те, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 17 березня 2025 року було залишено без руху позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс».

Підставою залишення позовної заяви без руху послугувало, зокрема, те, що до позовноїзаявиТОВ«Діджи Фінанс» було додано докази направлення позовної заяви з доданими документами відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 .

21 березня 2025 року від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було долучено докази направлення ОСОБА_1 позовної заяви з доданими документами за адресою її зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , листом з описом вкладень. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 24 березня 2025 року було відкрито провадження у справі.

Крім того, посилання відповідача на неотримання нею від ТОВ «Діджи Фінанс» позовної заяви з додатками спростовується поданим відповідачем відзивом на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та наводить свої обґрунтування з приводу висловленої у відзиві позиції.

З приводу посилань відповідача у відзиві на те, що її син є учасником бойових дій, то відповідачем на підтвердження таких обставин суду не надано жодного доказу, натомість, правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять. Відповідач не надав жодних доказів належного виконання умов кредитного договору.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №4160801 від 28 лютого 2025 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 90,79% (в сумі 5 666,80 гривень), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 199,30 гривень (5 666,80 гривень (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 6241,80 гривень (загальна сума позовних вимог) = 90,79% х 2422,40 гривень (сума сплаченого судового збору).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 гривень.

Так, судом установлено, що позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» 12 лютого 2025 року укладено договір про надання правової допомоги №01/11 з адвокатським бюро «Анастасії Міньковської». Умовами п. 4.9. розділу 4 договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, Клієнт зобов`язується сплатити гонорар на користь Адвоката у розмірі 6000 гривень.

Згідно з Додатковою угодою №4160801 від 19.02.2025 до Договору №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, Адвокатське бюро «Анастасії Міньковської» зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту № 4160801 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19 лютого 2025 року, Адвокатським бюро «Анастасії Міньковіської» надано ТОВ «Діджи Фінанс» правничу допомогу, загальною вартістю 4 000,00 гривень, з яких: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», на що витрачено 1,5 години часу, вартість послуги становить 1000,00 гривень за 1 годину, загальна вартість послуги 1500,00 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач, на що адвокатом витрачено 2 години часу, вартість наданих послуг і виконаних робіт становить 1000,00 гривень за 1 годину роботи, загальна вартість послуги становить 2000,00 гривень; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), на які адвокатом витрачено 0,5 годин часу, вартість 1 години послуги становить 1000,00 гривень, загальна вартість послуги становить 500,00 гривень.

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості до Договору про надання правової допомоги №01/11 від 19.02.2025 з додатковою угодою до нього, адвокатом надано ТОВ «Діджи Фінанс» такий обсяг та види виконаних робіт: 1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», на що витрачено 1,5 години часу, вартість послуги становить 1000,00 гривень за 1 годину, загальна вартість послуги 1500,00 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач, на що адвокатом витрачено 2 години часу, вартість наданих послуг і виконаних робіт становить 1000,00 гривень за 1 годину роботи, загальна вартість послуги становить 2000,00 гривень; формування додатків до позовної заяви (письмові докази), на які адвокатом витрачено 0,5 години часу, вартість 1 години послуги становить 1000,00 гривень, загальна вартість послуги становить 500,00 гривень. Загальна вартість наданих послуг становить 4000,00 гривень.

За змістомст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогамист. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,.

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, щоЦПК Україниунормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Частинами 5-6статті 137 ЦПК Українивизначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно доч. 4-6 ст. 137 ЦПК Українивідповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з підстав неспівмірності витрат та не виконав обов`язку доведення неспівмірності витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

При вирішенні питання щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд керується таким.

Так, за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс». Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони.

Ураховуючи ті обставини, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі частково на 90,79%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1843,80 гривень (4000 : 100 х 90,79% = 3631,60).

Як убачається з умов п. 4.9. Договору №01/11 про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, сторонами погоджено, що у разі прийняття судом позитивного рішення у справі, клієнт зобов`язується сплатити гонорар адвоката у розмірі 6000,00 гривень. Матеріали справи не містять відомостей про сплату ТОВ «Діджи Фінанс» на користь адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» гонорару.

Водночас, змістом пункту 1 частини 2статті 137 ЦПК Українивизначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, які зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт.

Ураховуючи ті обставини, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у даній справі частково на 90,79%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 631,60 гривень (4000 : 100 х 90,79% = 3 631,60).

На підставі викладеного, керуючисьст. 2, 4,12,13,80,81,141,247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4160801 від 30.04.2021 у сумі 5 666 (п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 80 копійок, з яких: 1610,00 гривень - сума заборгованості за кредитом; 4056,80 гривень - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 631 (три тисячі шістсот тридцять один) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243А, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк», МФО: 300346;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя : Я.Ю. Семенова