Decision № 129251663, 31.07.2025, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/3461/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна компанія» до Львівської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна компанія» до Львівської митниці, у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900942/1 від 09.12.2024 року,

2.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003419 від 09.12.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару, який було імпортовано на територію України, декларант позивача - ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах позивача 09.12.2024 звернулось до Львівської митниці з МД 24UA209170105263U7 від 09.12.2024, з метою митого оформлення товару: банан зелений, свіжий, вагою 19716,40 кг (нетто), країна виробництва - Коста-Ріка.

При визначенні митної вартості товару, декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Проте, відповідачем не було визнано заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом -резервним, у зв`язку із чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900942/1 від 09.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003419 від 09.12.2024.

На думку позивача такі рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, адже документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни, включаючи: вартість упаковки або вартість пакувальних матерів та робіт, пов`язаних з пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні.

Ухвалою суду від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

У своїх доводах відповідач зазначає, що з урахуванням наданих декларантом Товариства до митної декларації документів у тому числі додатково наданих документів на вимогу митниці було встановлено, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально, та не піддаються перевірці. Додатково надані на вимогу митного органу документи не усували встановлених невідповідностей, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, для можливості визнати заявлену декларантом митну вартість за ціною договору. Зважаючи на викладене, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість, визначеної за основним методом згідно з ст.57 МКУ. За наслідком проведених консультацій з декларантом, встановлено неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано резервний метод (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA205030/2024/14645 від 02.12.2024, митна вартість товару становить 1.0 дол. США/кг. У зв`язку із вказаним, митниця вважає правомірним прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900942/1 від 09.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003419 від 09.12.2024..

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

21.03.2022 р. між фірмою "DASHTRADE B.V." (Постачальник) та ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (Покупець) укладено контракт № 22/22, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов`язання оставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.

Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається у кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару (п.п.1.1, 1.2 контракту).

В пунктах 2.1, 2.2, 2.3 контракту сторони погодили, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100 % передплата; 100 % протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.1 контракту).

На виконання умов контракту фірмою "DASHTRADE B.V." поставлено ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" товар, а саме: № 1 - банан зелений свіжий, у картонних коробках 1080 штук, на 20 дерев`яних палетах, врожай 2024 року, торгова марка AMIGO. Виробник CHIQUITA BRANDS INERNATIONAL. Країна виробництва Коста-Ріка.

09.12.2024 декларантом - ТОВ ОТОМАН подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 24UA209170105263U7. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2024 №224453; автотранспортну накладну від 06.12.2024 KBV0778624, сертифікат про походження товару від 06.12.2024 S203856741; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.12.2024 № 185; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21.03.2022 №22/22; доповнення до зовнішньоекономічного договору контракту від 24.02.2023 №2; доповнення до внутрішнього договору №1 від 09.02.2022 та №2 від 01.03.2022; договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020; договір (контракт) про перевезення від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №12238718, інші некласифіковані документи - заявка №185 від 03.12.2024 та перепустка №Е-312765 від 08.12.2024, фото (09.12.2024); Акт №1 від 09.12.2024.

За результатами перевірки МД №24UA209170105263U7 та поданих до неї документів, у зв`язку із неможливістю визнання заявленої митної вартості за ціною договору з причин того, що подані документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, митним органом сформоване повідомлення від 09.12.2024, в якому вказано про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

09.12.2024 на пропозицію митниці декларантом позивача додатково надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 02.12.2024 б/н, лист-калькуляцію від 03.12.2024 б/н, висновок експерта від 09.12.2024 № 20-29/12-2024, копію митної декларації країни відправлення від 06.12.2024 №24NLDIK3VXLLFS4DA0 та повідомлено, що інших документів надаватися не буде.

З урахуванням розгляду додатково наданих декларантом документів, Львівська митниця 09.12.2024 прийняла рішення № UA209000/2024/900942/1 про коригування митної вартості товарів з тих підстав, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, митниця зазначила у його змісті наступне:

-поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022 (надалі Контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару. Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов`язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Натомість, відповідно до п.4.8 Контракту, інвойс, що містить розбіжності із Замовленнями покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який регулюе процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежними документи та такі необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах. Як зазначалося в п. 1.1. Контракту, виставлений на підставі замовлення інвойс є невід`ємною частиною цього контракту. До митного оформлення наданий інвойс № 224453 від 03.12.2024 року. При цьому, згідно п. 11.2 Контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід`ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. Слід зазначити, що до митного оформлення наданий інвойс який підписаний лише зі сторони постачальника (продавця). Наданий до митного оформлення інвойс № 224453 від 03.12.2024 не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс, є невід`ємною частиною Контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного Контракту, однак підписаний лише стороною постачальника та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі;

- в Міжнародній товаротранспортній накладні (CMR) від 06.12.24 № KBV0778624 в гр. 3 Місце розвантаження вказано UKRAINE - Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки географічний пункт»;

- у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR KBV0778624 від 06.12.2024 року наявні штампи перевізника «ТЗОВ ТРУБПЛАСТ». Однак, документи, які визначають договірні відносини з «ТзОВ ТРУБПЛАСТ» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 185 від 09.12.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 , Крім того, заявка на перевезення вантажів № 185 від 03.12.2024 р. не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення; для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 185 від 09.12.2024 р. виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 р. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо обов`язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FСА покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Також із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із наданих документів поставка не здійснювалась на площах продавця.

У сукупності, як зазначив далі відповідач у своєму рішенні, всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів.

В свою чергу, за висновком митниці, надіслані на вимогу митного органу документи (калькуляційний лист, прайс-лист, копія митної декларації країни відправлення, висновок експерта) не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівською митницею не визнано заявлену митну вартість. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA205030/2024/14645 від 02/12/2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,0 дол. США/кг.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA209000/2024/900942/1, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003419.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару та містять розбіжності.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від Фірми «DASHTRADE B.V.» (Нідерланди) по Контракту №22/22 від 21.03.2022, позивачем надано Львівської митниці митну декларацію (МД) №24UA209170105263U7 від 09.12.2024 та ряд документів на підтвердження виду, кількості та ціни поставленого товару, зокрема: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 224453 від 03.12.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) KBV0778624 від 06.12.2024, Сертифікат про походження товар S203856741 від 06.12.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №185 від 09.12.2024; договір перевезення №0101-22/ФЛ від 01.01.2022 з додатками, Зовнішньоекономічний договір (контракт) 22/22 від 21.03.2022 з додатком.

Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.

Також, позивачем надавались Договір про надання послуг митного брокера, додатки до внутрішніх договорів, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі), заявка №185 від 03.12.2024, перепустка від 08.12.2024, тощо.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

Що стосується ненадання митному органу замовлення, суд зазначає, що ч.ч.2, 4 ст.53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутній такий документ як замовлення.

Згідно п.1.2 контракту від 21.03.2022 р. № 22/22 поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 контракту Покупець зобов`язується оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. Ціна Товару вказується в Інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

Приписами п.4.6 контракту визначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляються Покупцем Постачальнику електронною поштою.

Пунктом 4.7 контракту передбачено, що Замовлення має містити в собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки; реквізити цього Контракту; номер і дата Замовлення; найменування Постачальника і Покупця; найменування Товару; кількість Товару; вага Товару.

З викладеного слідує, що за своєю суттю замовлення є підтвердженням покупця на придбання певної кількості товару, поставку якого передбачено умовами контракту та узгоджену сторонами, і не містить відомостей про ціну товару, так як ціна вказується в інвойсах. За умовами п.4.6 контракту замовлення направляються покупцем постачальнику електронною поштою, тобто, замовлення не складаються у вигляді окремого документа. Фактично замовлення це текстове повідомлення, направлене електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки. За результатами такого листування у відповідності до п.4.8 контракту складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані певної поставки товару.

Тому ненадання митному органу замовлення жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки не містить відомостей про ціну товару.

Твердження відповідача про не підтвердження числових значень митної вартості товару внаслідок невідповідності інвойсу вимогам п.11.2 контракту, оскільки він підписаний лише постачальником суд вважає безпідставними, оскільки за змістом п.11.2 контракту вимога щодо викладення в письмовій формі та підписання сторонами контракту стосується додатків, доповнень та змін до контракту, а не інвойсу. Сам факт можливої невідповідності інвойсу п.11.2 контракту не є підставою для висновку про його недійсність, особливо, з урахуванням того, що сторони з цього приводу не висували заперечень та використовують його в своїй господарській діяльності. Інвойс від 03.12.2024 № 224453 підписаний лише постачальником, проте позивач, надаючи цей документ до митного оформлення, вчиняє конклюдентну дію, тобто погоджується зі змістом інвойсу, включаючи його числові значення. В іншому випадку позивач товар би не прийняв, не ініціював би імпортування такого товару на митну територію України та не надавав би його до митного органу.

Окрім цього, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч.2 ст.53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Суд звертає увагу на те, що інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність, а тому він має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатися реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

З огляду на викладене, інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2024 №224453, що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. В той же час необхідність підпису покупця товару не є обов`язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності.

З огляду на викладене, суд вважає вказані зауваження відповідача безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про ненадання документів по відносинах з перевізником ТзОВ ТРУБПЛАСТ штамп якого проставлено у гр.16 та 23 CMR № KBV0778624 від 06.12.2024, суд зазначає наступне.

За умовами контракту від 21.03.2022 р. № 22/22 та зі змісту інвойсу від 03.12.2024 № 224453 слідує, що базис поставки FCA NL VLISSINGEN.

01.01.2022 р. між ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0101-22/ФЛ, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (Відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Згідно п.1.2 договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в Заявках на перевезення, які надсилаються за допомогою електронної пошти, що зазначена в розділі 9 даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на послуги узгоджується Сторонами в Заявках на перевезення і вказується у рахунках-фактурах Перевізника.

01.03.2022 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої внесено зміни до розділу 1 ("Предмет договору") договору шляхом додавання додаткового положення (пункту) під номером 1.3 наступного змісту: "Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу Замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього договору третьою особою несе Перевізник".

Тобто, за умовами договору перевізник ФОП ОСОБА_1 з метою виконання зобов`язань з перевезення належного позивачу вантажу може залучати до перевезення третіх осіб. В свою ж чергу, відповідальність за порушення умов договору третьою особою несе безпосередньо ФОП ОСОБА_1 .. Вартість перевезення узгоджується в заявках та зазначається у рахунках-фактурах.

03.12.2024 ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" подало перевізнику -ФОП ОСОБА_1 заявку на перевезення вантажів №185 за маршрутом VLISSINGEN (Нідерланди) - с.Черляни, Львівська область.

Відповідно до СМR KBV0778634 від 06.12.2024 фактичним перевізником вантажу - бананів на 20 палетах, було ТОВ ТРУБПЛАСТ, з чого слідує, що ФОП ОСОБА_1 залучила до перевезення третю особу, що не суперечить умовам договору від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ.

За наслідками здійснення перевезення вантажу перевізник виставила позивачу рахунок-фактуру від 09.12.2024 №185 на суму 87210,00 грн, за вантажні транспортні послуги автомобілем за маршрутами: VLISSINGEN (Нідерланди) - м/п Шегіні-Медика - 7000 грн., м/п Шегені-Медика - с.Черляни Львіська область (UA) - 17210 грн.

Позивачем на підтвердження транспортних витрат надавалися відповідачу договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ з додатковою угодою від 01.03.2022 р. № 2, рахунок-фактура №185 від 09.12.2024, заявка на перевезення вантажів від 03.12.202 №185, у яких відображено товар, що перевозився, маршрут перевезення, вартість кожної з наданих послуг та які не містять між собою розбіжностей.

Суд зауважує, що вказані документи оформлені належним чином і є достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товару, що дають можливість ідентифікувати їх належність до поставки товару.

Частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом заявка на перевезення вантажів №185 від 03.12.2024 та рахунок-фактура №185 від 09.12.2024, є таким документами, що містять відомості про вартість перевезення товару.

Твердження відповідача про ненадання декларантом документів щодо договірних відносин з ТОВ ТРУБПЛАСТ суд вважає безпідставними, оскільки з вказаним підприємцем позивач не мав жодних відносин, так як договір на перевезення вантажу було укладено з ФОП ОСОБА_1 , яка залучила ТОВ ТРУБПЛАСТ до здійснення перевезень вантажу, а тому саме перевізник виставила позивачу рахунок-фактуру від 09.12.2024 №185. Вартість перевезення, вказана у рахунку-фактурі №185 від 09.12.2024, повністю відповідає вартості, узгодженій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у заявці на перевезення вантажів №161 від 19.11.2024.

Обґрунтованих доводів того, яким чином, за вказаних умов, залучення перевізником позивача третьої особи до перевезення для виконання договору від 01.01.2022 р. № 0101-22/ФЛ мало вплив на вартість перевезення, відповідачем не надано. При цьому суд зауважує, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч.2 ст.221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Натомість надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про вартості перевезення, і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд відхиляє доводи відповідача про не включення до вартості витрат на перевезення витрат на брокерські послуги за межами України, що пов`язані з транзитним перевезенням товару, та витрат на завантаження товару у місці призначенні, так як позивачем такі витрати не понесені.

Згідно п.4.15 контракту податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв`язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує Постачальник.

Відповідно до п.4.16 контракту обов`язок проходження експортних митних формальностей в країні Постачальника покладається на Постачальника.

Тобто, за умовами контракту зазначені витрати понесені постачальником, включені у вартість товару та не підлягають додатковому відшкодування позивачем.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів, то суд вважає їх безпідставними, та з даного приводу звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Витребувані ж відповідачем документи, згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, що узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Також, суд зазначає, що витребувані відповідачем банківські платіжні документи, що стосуються товару, були відсутні, оскільки товар поставлявся на умовах післяплати, інші платіжні та/або бухгалтерські документи були відсутні, страхування не здійснювалося у зв`язку з умовами поставки FCA, виписка з бухгалтерської документації не є первинним документом, що підтверджує придбання та вартість товару, оскільки такими є митна декларація та інвойс, які надавалися відповідачу, каталоги, специфікації відсутні у позивача, у зв`язку з чим вимога про надання документів, яких не існує, є неправомірною.

До того ж такі додаткові документи надаються декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності. Недоліки у таких документах не мають визначального значення за умови, що основні документи (договір, специфікації, інвойси) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.

Окрім того, у ч.3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.

У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на загальну вагу партій товару та вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA20900/2024/900942/1 від 09.12.2024 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2024/003419 від 09.12.2024, не відповідають критеріям обґрунтованості.

Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» позовних вимог про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA20900/2024/900942/1 від 09.12.2024 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209170/2024/003419 від 09.12.2024, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 4844,80 грн.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин, сторона, яка клопоче про розподіл таких витрат, подає до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), акт приймання-передачі виконаних робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії:

-договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Дунайська Імпортна Компанія» та адвокатом Ситник Олегом Петровичем, Додатку № 1 (прайс) до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024,

-замовлення №49-24UА209170105525U9 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024 із завданнями, що підлягали вирішенню адвокатом (підготовити та подати позов, представляти за необхідності Товариство в суді першої інстанції),

- додаткової угоди від 03.02.2025 №49-24UА209170105525U9 до договору №0104-24/ДІК від 01.04.2024 про надання юридичних послуг, відповідно до якої зокрема сторонами погоджено, що сума винагороди адвокату встановлюється виходячи з наведеного розрахунку: Відповідно до пп. 4, п. 1 додатку № 1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить Вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% Від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання Позову становить: 32909,11 грн. (ціна позову) х 5% = 1645,46грн, а оскільки отриманий добуток менше 5 000,00 грн, то розмір винагороди округляється до 5 000,00 грн.,

-акту наданих послуг від 03.02.2025 №49-24UА209170105525U9 до договору №0104-24/ДІК від 01.04.2024 про надання юридичних послуг, яким підтверджується надання адвокатом та отримання позивачем юридичних послуг у вигляді підготовки та подання позовної заяви на суму 5000 грн.

Проаналізувавши наведені приписи чинного законодавства та надані позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу суд вважає, що розмір таких витрат є підтвердженим належними доказами, а відтак, вимога про їх стягнення є обґрунтованою.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву були викладені заперечення з приводу заявлених товариством до відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, вважаючи гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5 000 грн. завищеним. У своїх доводах представник відповідача звертає увагу, що гонорар у розмірі 5000,00 грн є неспівмірним із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.

В той же час, суд вважає за необхідне зауважити, що враховуючи складність справи, обсяг її матеріалів, предмет спору, обсяг наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони суд дійшов висновку про співмірність витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, а відтак вимога про їх відшкодування підлягає задоволенню.

На переконання суду, відповідачем не доведено, що заявлена до відшкодування позивачем сума витрат на правничу допомогу у цій справі в суді першої інстанції у сумі 5000,00 грн є неспівмірною та завищеною.

На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900942/1 від 09.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003419 від 09.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» 4844,80 грн. сплаченого судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» код ЄДРПОУ 400179050, адреса: вул.Центральна,1 с.Бурлача Балка, Одеська область, 68094.

Відповідач: Львівська митниця, код ЄДРПОУ 43971343, адреса: вул.Костюшка Т.,1, м.Львів, 79000.

СуддяМарина ХЛІМОНЕНКОВА