Decision № 129230013, 30.07.2025, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 336/11876/24

Провадження №: 2/336/874/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 30 липня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі Якущенко Е.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказавши, що відповідач 13.01.2024 року о 12.15 годин, керуючи автомобілем ЗАЗ TF 699P, д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вул. Шамотна та вул. Машина в м. Запоріжжя, рухаючись по другорядній дорозі, не надавши перевагу у русі скоїв зіткнення з автомобілем Suzuki new SX 4, д.н.з. НОМЕР_2 що належить ОСОБА_1 на праві власності, внаслідок чого позивачу завдано матеріальних збитків.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Suzuki new SX 4, д.н.з. НОМЕР_2 складає 81915,37 гривень, який складається з матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 73505,00 грн.; 3 % річних 1380,89 грн., інфляційних втрат 7 029,48 грн. Обов`язок з відшкодування якого покладається на відповідача.

Крім того, внаслідок пошкодження автомобілю позивачеві було завдано моральну шкоду, адже позивач був обмежений у свободі пересування, був вимушений користуватись громадським транспортом та користуватись послугами таксі, що змінило її звичний спосіб життя. Крім того, Позивач після ДТП також зверталась до лікаря, так як отримала струс головного мозку та певний період часу мала незадовільний стан здоров`я який проявлявся головними болями та тривожністю, що також вплинуло на її звичний стан життя. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює у 10000 гривень.

По суті вимог позивач просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 73505,00 як різницю між фактичним розміром шкоди (збитків) та страховим відшкодуванням; 3 % річних у розмірі 1380,89 грн., інфляційні втрати - 7029,48 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., а усього стягнути 91915,37 грн.

Сторони у судове засідання не явилися.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

ОСОБА_1 є власником автомобілю SuzukinewSX4 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2024 року ОСОБА_2 у справі № 332/402/24 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. З тексту постанови вбачається, що 13.01.2024 о 12-15 год. в м. Запоріжжі, перехрестя вул. Шамотна вул. Машинна, водій автомобіля ЗАЗ TF699Р, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю Suzuki new SX 4, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає. Вчиненням даних дій ОСОБА_2 порушив п. 16.11 ПДР.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 291304, 00 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, позивач в позасудовому порядку звернулась до ПАТ «Страховакомпанія «ЕТАЛОН» з якою відповідач мав чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та отримала відшкодування в розмірі 156800,00 гривень, яка є максимальною сумою в межах страхового ліміту за відрахуванням франшизи.

З урахуванням виплати страхової суми, збитки складають 134504,00 грн. (із розрахунку 291304.00 -156800,00).

Відповідач в рахунок відшкодування збитків частково сплатив на користь позивачки грошові кошти в розмірі 60999,00 грн. (29999,00 грн від 26.03.2024 року, 10000,00 грн. від 28.05.2024 року, 6000,00 грн. від 26.06.2024 року, 15000,00 грн. від 26.07.2024 ), що підтверджується копією виписки з рахунку.

Залишок матеріальної шкоди (збитків) які підлягають відшкодуванню на користь позивачки на час розгляду справи складає 73 505,00 грн., із розрахунку 134504,00 грн. 60999,00 грн.

Тому позивач звернулась з позовом до заподіювача шкоди для відшкодування різниці між розміром завданої шкоди та отриманим відшкодуванням, яка складає 73 505,00 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Оскільки у відповідності до положень ст.82ч.4ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тож факт порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, яке мало своїм наслідком дорожньо-транспортну пригоду, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача, доказуванню не підлягає.

Статтею 22ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтями 1187, 1194ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля.

Щодо інших позовних вимог суд зазначає наступне.

За ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 3 ст.510ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За правилами ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За ч. 1 ст.613ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

У постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц вказано на те, що грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст.625ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 зазначила, що приписи ст.625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №200/4309/14-ц (пр.№61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Позивач, звертаючись до суду, надав відповідний розрахунок, згідно якого просить за період з 26.07.2024 року по 11.03.2025 року стягнути з відповідача - з ОСОБА_2 на свою користь 3% (три відсотка) річних в сумі 1 380 гривень 89 копійок та інфляційні втрати - 7029гривень 48 копійок.

Вказаний розрахунок суд бере до уваги та вважає його належним чином обґрунтованим.

Відповідачем не спростовано розрахунок та не надано свого контррозрахунку.

Таким чином, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги в цій частині позову.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень статей 23, 1167, 1168 ЦК України, які вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку відповідача привело до негативних наслідків, а саме транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було пошкоджено. Внаслідок ДТП позивач на довгий час залишився без транспортного засобу, що ускладнило йому нормальний спосіб життя. Крім того, Позивач після ДТП також зверталась до лікаря, так як отримала струс головного мозку та певний період часу мала незадовільний стан здоров`я який проявлявся головними болями та тривожністю, що також вплинуло на її звичний стан життя.

Суд вважає за можливе погодитись, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., оцінені ним об`єктивно. Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10 000 грн.

Також з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у повному розмірі в сумі 1211, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодуванняматеріальної таморальної шкодизавданої внаслідокДТП - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на відшкодування завданої матеріальної шкоди 73505,00 (сімдесят три тисячі п`ятсот п`ять гривень 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних - 1380 гривень 89 коп. (за період з 26.07.2024 року по 11.03.2025 року), інфляційні втрати - 7029 гривень 48 коп. (заперіод з26.07.2024року по11.03.2025року).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди 10000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 1 211, 20 гривень.

Відповідно до ст.265ч.5ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження :якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін