Decision № 129229934, 28.07.2025, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 336/2496/25

Провадження №: 2/336/2032/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 31.05.2023 року акцептував пропозицію банку на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500773013 за умовами якого АТ «Сенс банк» надало ОСОБА_1 споживчий кредит в сумі 285840,60 гривень зі сплатою 4,99% річних строком на 120 місяців, тобто до 31.05.2033 року. Кредит надано для повернення заборгованості за кредитним договором №631636204 від 2021-04-22 року, №630997355 від 2018-08-17 року та №631833262 від 2021-09-30. Відповідач кредитними коштами скористався, однак, зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків не виконує, тому станом на 07.10.2024 року існує заборгованість в сумі 320047,41 гривень, яку просять стягнути разом з судовими витратами.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.05.2025 року клопотання адвоката Трачук Н.І. по цивільній справі повернуто заявникові без розгляду.

Ухвалою суду від 26.05.2025 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

27.05.2025 року представник відповідача адвокат Трачук Н.І. направила до суду клопотання, в якому повідомила про часткове визнання відповідачем позову в частині заборгованості за тілом кредиту, просила стягнути відсотки за користування кредитом за період з 31.05.2023 року по 31.05.2024 року у сумі 13320,14 гривень, відмовити у стягнення комісії за обслуговування кредиту та зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Просила слухати справу за відсутності відповідача та його представника.

22.05.2025 року представник позивача направив до суду заяву в якій просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, у разі неявки представника у підготовче або судове засідання, розглянути справу за відсутності представника позивача наполягаючи на задоволенні позову. Також представник позивача повідомив суд про відсутність у АТ «Сенс банк» заперечень проти розгляду справи в заочному порядку. Окрім цього, разом із позовом було заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Сенс банк» в разі розгляду справи з викликом сторін.

Представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з`явились на підставі раніше заявлених клопотань.

В ході розгляду справи сторонами інші заяви чи клопотання не подавались.

При дослідженні матеріалів справи встановлено наступне.

31.05.2023 року ОСОБА_1 підписав та направив АТ «Сенс банк» оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500773013, зазначивши наступні умови укладення угоди: тип кредиту кредит готівкою, сума кредиту 285840,60 гривень, процентна ставка -4,99% річних, строк кредиту 120 місяців. Кредит просив надати строком до 31.05.2033 року, для повернення заборгованості за угодою запропонував використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Сенс банк». Метою отримання кредиту вказав повернення заборгованості за кредитним договором №631636204 від 2021-04-22, розмір заборгованості 120796,77 гривень, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Сенс банк», за кредитним договором №630997355 від 2018-08-17 року, розмір заборгованості 35541,65 гривня, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Сенс банк», за кредитним договором №631833262 від 2021-09-30 року, розмір заборгованості 129502,18 гривні, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Сенс банк».

Просив акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500773013 направити на його електронну пошту. Підписанням електронним підписом оферти ОСОБА_1 засвідчив отримання всієї інформації про умови кредитування.

31.05.2023 року АТ «Сенс банк» акцептувало пропозицію на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500773013 на умовах, зазначених в оферті.

Укладаючи з АТ «Сенс банк» угоду, ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та Додатком №1 до угоди про надання кредиту графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами угоди, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит в строки, визначені у договорі, здійснивши 120 платежів до 21 числа кожного місяця: з 1 по 12 місяць по 3336,25 гривень, з 13 по 24 місяць по 5924,34 гривні, з 25 по 120 місяць по 7362,17 гривень, та сплативши проценти в розмірі 4,99% на рік.

Сторони погодили сплату послуг за обслуговування (управління) кредиту щомісячно: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0.10% від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 1.00% від суми кредиту, за період з 25 по 120 місяць користування кредитом - 1.50% від суми кредиту.

Укладаючи договір, ОСОБА_1 також був ознайомлений з Додатком №1 до угоди графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всі супровідних послуг, що є невід`ємною частиною договору.

Позивачем долучено довідку про ідентифікацію, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікований АТ «Сенс банк». Підписання договору №500773013 відповідачем здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.

До матеріалів справи також долучено меморіальний ордер №1772275289 від 31.05.2023 року, згідно з яким, ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_5 перерахував 285840,60 гривень на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_6 . Призначення платежу надання кредиту за кредитним договором №500773013 від 31.05.2023 року.

Позивачем долучено виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 31.05.2023 року по 07.10.2024 року.

02.04.2024 року АТ «Сенс банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень за кредитним договором №500773013, повідомивши відповідача про наявну станом на 25.03.2024 року заборгованість в сумі 299117,32 гривень та вимагаючи протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги усунути порушення умов договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідач належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконував, в результаті чого станом на 07.10.2024 року виникла заборгованість в загальній сумі 320047,41 гривень, з яких 285840,60 гривень заборгованості за тілом кредиту, 19250,88 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 14995,93 гривень заборгованості по комісії.

При вирішенні спору суд керується наступними нормами.

Згідно зі ст. 11 ч. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Законує оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізст. 64 ЦПК України.

Згідно зі ст.11 ч. 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір про надання споживчого кредиту №500773013 від 31.05.2023 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимогиЗакону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогамЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Можливість укладення договору шляхом фіксування його змісту в кількох документах визначена ст. 207 ЦК України.

При укладанні договору, сторони керувались ст. 634 ч.1 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказує ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст. 1050 ч. 2 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048цього Кодексу.

За ст. 1048 ч. 1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, а саме в п. 54 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо стягнення відсотків за користування кредитом за період з 31.05.2023 року по 31.05.2024 року, тобто за один рік, в сумі 13320,14 гривень, оскільки сторони погодили сплату процентів у розмірі 4,99% на рік.

Вирішуючи спір в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

"згідно з частиною п`ятою статті12 Закону України "Про споживче кредитування"умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України "Про споживче кредитування"щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинамипершоютадругоюстатті11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".

Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов?язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.

Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду, саме до такого висновку прийшла колегія суддів ВС у постанові від 31.01.2024 року в справі №450/126/20.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору з відповідачем, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касовеобслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

За ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом доведені та обґрунтовані, отже позов підлягає частковому задоволенню в межах визнаних відповідачем вимог.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ч. 1-6 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, адже такі послуги були надані.

Підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача судом не встановлено з огляду на наступне.

Представником позивача в обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», за умовами якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) за підготовку і подання позовної зави в сумі 375 гривень, за отримання рішення суду 225 гривень, комісійну винагороду від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%, копію довіреності від 23.02.2025 року №023782/25 виданої АТ «Сенс банк» адвокату Гірчаку А.М. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Гірчака А.М.

Водночас, договір 28.01.2025 року укладено між АТ «Сенс банк» та АО «СмартЛекс», однак довіреність банком видана адвокату Гірчаку А.М. Доказів того, що даний адвокат працює або здійснює свою діяльність в АО «СмартЛекс» та дана довіреність видана на підставі укладеного договору від 28.01.2025 року не надано.

Тому, враховуючи викладене, з досліджених доказів, судом не встановлено достатніх підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 299160,74 гривень (двісті дев`яносто дев`ять тисяч сто шістдесят гривень 74 коп.) в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 500773013 від 31.05.2023 року; судовий збір в сумі 3590,16 гривень (три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 16 коп.).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовомузасіданнібуло оголошенолишевступнута резолютивнучастинисудовогорішення абоуразірозгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення(виклику)учасниківсправи,зазначенийстрокобчислюється здняскладенняповного судовогорішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 28.07.2025 року.