Decision № 129190040, 30.07.2025, Zmiiv District Court of Kharkiv Oblast

Approval Date
30.07.2025
Case No.
621/1493/25
Document №
129190040
Form of court proceedings
Civil
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 621/1493/25

Провадження № 2/621/932/25

Рішення

Іменем України

30 липня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

у с т а н о в и в:

20.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8788, вчинений 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що наприкінці лютого місяці 2025 року позивачка дізналась про те, що у Зміївському відділі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 64482050 з приводу виконання виконавчого напису № 8788, вчиненого 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського МНО Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" у загальному розмірі 26 717 грн 21 коп. Відділом ДВС було відкрито виконавче провадження, яке у подальшому 21.05.2021 було повернуто стягувачу.

Оскаржуваний виконавчий напис було вчинено при відсутності підстав для його вчинення, оскільки він вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, і є таким, що не підлягає виконанню.

Кредитний договір не було нотаріально посвідчено, і він не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Позивачка стверджує, що оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконаю, оскільки був виданий з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусами, зокрема й з урахуванням того що кредитний договір на підставі якого вчинено виконавчий напис не є нотаріально посвідченим.

У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до розгляду на 16.06.2025.

27.05.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого представник просить суд зменшити їх з 5 000 грн до 3 000 грн. Представник відповідача вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи, наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Так само представник зазначає, що відповідач частково визнає позов в частині скасування спірного виконавчого напису а також те, що відповідачем було запропоновано врегулювати спір в добровільному порядку.

30.07.2025 учасники справи які належним чином повідомлені про дату час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Гетьман О.М. у поданій заяві просить розгляд справи здійснювати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає. Заперечує проти вирішення спору за участю судді та зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представника відповідача вособі директораТОВ "Фінансова компанія управління активами" - Кожем`яченко Ю.М. у поданій заяві просив провести судовий розгляд без участі представника відповідача, зменшити розмір судових витрат до 3 000 грн.

Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис № 8778 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами", якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк", відступлено право вимоги за кредитним договором № 3530/1081ES5D1IP від 01.09.2013 у загальному розмірі 26 717 грн 21 коп. (а. с. 20).

12.02.2021 Зміївським РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 64482050 (а. с. 18).

З інформації про виконавче провадження вбачається, що 21.05.2021 постановою державного виконавця було повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (а. с. 21 - 25).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Тому вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 Цивільного кодексу України.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та Переліком документів за, якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про нотаріат" передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Судом встановлено, що приватний нотаріус під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису керувався п. 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час його застосування, був визнаний судом незаконним та не чинними, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: "…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 29.01.2020 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що Кредитний договір № 3530/1081ES5D1IP від 01.09.2013 був нотаріально посвідчений.

Отже, враховуючи, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно-правового акту, при цьому кредитний договір не був посвідчений нотаріально, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд зазначає наступне.

Так, в позові представником позивача зазначено, що судові витрати ОСОБА_1 складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 1211 грн 20 коп., та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу, що становить 5 000 грн 00 коп.

Згідно положень статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що відсутність доказів оплати витрат за фактично надані послуги не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо такі послуги були надані.

Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.

Представником позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надані: договір про надання правничої допомоги від 13.05.2025, укладений між позивачкою та адвокатом Гетьман О.М., яким визначено предмет договору ціна та порядок розрахунку; Акт прийому - передачі послуг з надання правничої допомоги від 02.06.2025; платіжні інструкції про підтвердження перерахування коштів адвокату в рамках укладеного договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.

Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд враховує, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, відповідач заперечень проти заявлених позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не висловив, натомість визнав позов в цій частини.

Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з невеликою кількістю доказів. Судових засідань по справі не проводилось.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, а саме те, що вона є типовою, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, з врахуванням того, що розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача у спрощеному позовному провадженні, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 3 000 грн 00 коп., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до частини 1, 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачкою був сплачений судовий збір за подання позову у загальному розмірі 1 211, що підтверджується квитанцією: ID 3594-9658-5847-9541, яка знаходяться в матеріалах справи.

З урахуванням визнання відповідачем позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає здійснити розподіл судових витрат в порядку статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, стягнувши з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за подання позову, що складає 605 грн 60 коп.

Інші 50 відсотків судового збору належить повернути позивачці ОСОБА_1 з державного бюджету.

Керуючись статтею 88 Закону України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5, статтями 10, 12, 81, 89, 133, 137, 141, 142 258-259, 263 - 265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 8788, вчинений 29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", заборгованості за кредитним договором № 3530/1081ES5D1IP від 01.09.2013 у загальному розмірі 26 717 ( двадцять шість тисяч сімсот сімнадцять) грн 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія управлінняактивами" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія управлінняактивами" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., яка була сплачена позивачкою за платіжною інструкцією квитанцією: ID НОМЕР_2 (АТ "ТАСКОМБАНК") за подання позову до суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами", ЄДРПОУ 35017877, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 98а, кабінет 70, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, 08205.

Головуючий:

Часті запитання

Який тип судового документу № 129190040 ?

Документ № 129190040 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 129190040 ?

Дата ухвалення - 30.07.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 129190040 ?

Форма судочинства - Civil

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 129190040 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Statistics about the court decision No. 129190040, Zmiiv District Court of Kharkiv Oblast

The court decision No. 129190040, Zmiiv District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 30.07.2025. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.

The court decision No. 129190040 refers to case No. 621/1493/25

This decision relates to case No. 621/1493/25. Companies, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for information. That allows you to effectively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 129190039
Next document : 129190042