Decision № 129118925, 28.07.2025, Kropyvnytskyi District Court of Kirovohrad Oblast (until 25.04.2025 - Kirovohrad District Court of Kirovohrad Oblast)

Справа № 390/167/23

Провадження № 2/390/332/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2025 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарях Шульзі А.О., Петренко В.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності у порядку спадкування,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з вказаним позовом до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі відповідач-1, Первозванівська сільська рада), ОСОБА_3 (далі відповідач-2, ОСОБА_3 ), в якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,24 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 згідно із рішенням сесії №737 від 15.12.1997, яка дала дозвіл на передачу цієї земельної ділянки у приватну власність.

Позиція позивача

Позов ОСОБА_1 аргументував наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_5 . За життя батько хотів приватизувати земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тому він вимушений звернутися до суду з позовною заявою про завершення приватизації виготовлення технічної документації та здійснення державної реєстрації права власності. Згідно із рішенням сесії №737 від 15.12.1997 Бережинська сільська рада дала дозвіл на передачу цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку. Відповідно до рішення Бережинської сільської ради №567 від 20.02.2001 ОСОБА_5 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За життя батько розпочав процедуру приватизації земельних ділянок площею 0,24 га.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Пантелеєв О.М. позов підтримали та просили задовольнити.

Позиція відповідача-1

Первозванівська сільська рада надіслала заяву про розгляд справи без їх участі (а.с. 33, 43 т.1).

Позиція відповідача-2

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував. У відзиві на позов від 11.05.2023, зокрема, зазначив, що вказана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у власності територіальної громади с. Бережинка. Позивач в порядку спадкування отримує лише право постійного користування частиною присадибної земельної ділянки, яка відповідає його частці у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Приведені позивачем копії виписок з рішень №737 та №567 Бережинської сільської ради є нікчемними за змістом викладеного та порядком складення, а тому не можуть бути підставами для визнання за позивачем прав власності на земельну ділянку. Також відсутні книги рішень за 1997, 2001 роки із повними текстами вищевказаних «рішень» та документи, які необхідні для підтвердження дійсності проведення сесій ради у вказані дати, повісток дня та списку присутніх, списку голосуючих депутатів та інших членів ради. В 1997 році та в 2001 році процес приватизації земельної ділянки складався із двох рішень ради: першим рішенням рада надавала заявнику право на виготовлення технічної документації із землеустрою, а другим рішенням рада затверджувала вже виготовлену заявником технічну документацію із землеустрою і передавала земельну ділянку у власність заявника. Далі рада робила акт відведення вже приватизованої земельної ділянки новому власнику в натурі, який зберігається в архіві ради та видавала новому власнику землі Державний акт про право вланості на землю. Тільки після виконання всіх цих дій ради або райдержадміністрації, заявник отримував право власності на приватизовану земельну ділянку. Жодного з вказаних вище документів позивач суду не надав, а тому його начебто виписки з рішень ради №737 та №567 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами сумбурних позовних вимог позивача та мають всі ознаки примітивної підробки. В рішеннях судів першої, апеляційної та касаційної інстанції по справі №390/160/19 прямо вказано, що згідно із довідки та листів Бережинської сільської ради житловий будинок, який відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.1968 продано ОСОБА_7 ОСОБА_8 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із Інвентарної книги та довідок ради площа присадибної земельної ділянки під цим будинком саме і складає 0,24 га. Оскільки ОСОБА_8 ніколи не був членом колгоспу «Заповіт Леніна», а працював пасічником за трудовим договором. Він отримав з моменту підписання договору купівлі-продажу від 12.12.1968 загальне право постійного користування цією земельною ділянкою. Це право є непорушним, а Бережинська сільська рада не мала ніяких повноважень та права передавати цю присадибну земельну ділянку будь-кому іншому без попередньої нотаріально завіреної письмової згоди всіх осіб, які мають право на постійне користування цією присадибною земельною ділянкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .. Дружина ОСОБА_8 ОСОБА_9 отримала спадщину в день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 , як спільно проживаюча із спакодавцем ОСОБА_8 , а тому вона є спадкоємцем права постійного користування цієї присадибної земельної ділянки в розмірі 0,24 га. Оскільки по договору дарування від 11.05.1993 ОСОБА_9 подарувала належний їй на праві власності житловий будинок в рівних долях ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .. Вони, починаючи з 11.05.1993, отримали право постійного спільного дольового користування вищевказаною присадибною земельною ділянкою в розмірі 0,24 га. Рішеннями судів по справі 390/160/19 визнано дійсним правочин по відчуженню в формі дарування власницею ОСОБА_9 вищевказаного житлового будинку, починаючи із 11.05.1993, в рівних долях у власність своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , чим закріпило їх право спільної часткової власності на вищевказаний житловий будинок. Починаючи з 11.05.1993, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 разом з правом власності на вищевказаний житловий будинок, отримали право постійного спільного часткового користування присадибною земельною ділянкою площею 0,24 га вищевказаного житлового будинку в рівних долях, яке є і залишається станом на цей час непорушним. Починаючи із дня смерті ОСОБА_10 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 , він, як її син, який проживав разом із спадкодавцем, отримав право на спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, а також отримав в порядку спадкування, починаючи з 12.08.2005, право постійного користування вищевказаною присадибною земельною ділянкою спільно з ОСОБА_5 в рівних долях, а після смерті ОСОБА_5 разом із його сином позивачем по цій справі ОСОБА_1 .. Якщо позивач має намір на приватизацію належної йому 1/2 частини вищевказаної присадибної земельної ділянки, він повинен звернутися з відповідною заявою та технічною документацією із землеустрою до Первозванівської сільською радою. Законодавець в 2020 році вніс зміни до правових норм, які регулюють процес приватизації землі, якими надав право заявнику виготовити технічну документацію із землеустрою без попереднього дозвільного рішення ради. Первозванівська сільська рада повинна розглянути заяву позивача, технічну документацію із землеустрою та винести рішення про передання позивачу у власність належну йому 1/2 частку присадибної земельної ділянки, яка повинна бути вказана в технічній документиації із землеустрою. Після того, як Первозванівська сільська рада винесе рішення про передання позивачу у власність належної йому частини вищевказаної присадибної ділянки, ця сільська рада передає своє рішення на державну реєстрацію права власності позивача на належну йому частину земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До компетенції суду не входить завершувати виготовлення технічної документації, приватизувати земельну ділянку за конкретною особою та здійснювати державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Всі спори позивача із сільською радою, рівно як і бездіяльність цієї ради, розглядаються Кіровоградським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судового провадження, а не судом загальної юрисдикції. Вважає, що позовні вимоги викладені сумбурно та не стосуються відповідача, а стосуються організації, яка затримує виготовлення технічної документації із землеустрою, без якої позивач не може здійснити процес приватизації належної йому на праві постійсного користування 1/2 частини присадибної земельної ділянки, яке він отримав в порядку спадкування, то спору тут немає взагалі, оскільки це право закріплюється ст.ст. 100, 101, 120 ЗК України та статтями 1216-1218 ЦК України (а.с. 62-64 т.1).

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Позиція третьої особи

ОСОБА_4 надіслав до суду клопотання, просив слухати справу без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 30 т.1).

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.2022 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10 т.1).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.05.2022 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11 т.1).

У рішенні Бережинської сільської ради Кіровоградського району №737 від 15.12.1997 зазначено, що сесія сільської ради вирішила передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки 0,24 га і розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 12 т.1).

Рішенням Бережинської сільської ради Кіровоградського району №567 від 20.02.2001 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 . Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 0,24 га (а.с. 13 т.1).

ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.03.2021 на 1/2 частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі договору дарування, посвідченого виконавчим комітетом Бережинської сільської ради 11.05.1993, зареєстровано в реєстрі за №21, зареєстрованого Кіровоградським обласним обєднаним бюро технічної інвентаризації 10 серпня 1993 року та записаного в реєстову книгу за №178/1 (а.с. 47 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2021 ОСОБА_3 є власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48 т.1).

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Первозванівської сільської ради 14.02.2023, вбачається, що на території Бережинського старостинського округу знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки складає 0,24 га не приватизована (а.с. 49 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 50 т.1).

У договорі купівлі-продажу від 12.12.1968 вказано, що ОСОБА_11 продала ОСОБА_8 будинок, що знаходиться в с. Бережинка, житловою площею 40 кв. м (а.с. 65 т.1).

За договором дарування від 11.05.1993 ОСОБА_9 подарувала своїй дочці ОСОБА_10 та сину ОСОБА_5 житловий будинок в с. Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області. Будинок належить дарителю на підставі господарської книги №10, особового рахунку № НОМЕР_4 , і розташований на землях житлового фонду с. Бережинка (а.с. 66 т.1, а.с. 79 т. 2).

У технічному паспорті на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складений 7 вересня 1993 р., зазначено, що власниками вказаного будинку є ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (запис зроблено російською мовою) (а.с. 69-71 т.1, а.с. 80-82 т. 2).

Згідно із архівною довідкою від 20.08.2019 у документах архівного фонду «Колгосп ім. Леніна Бережинської сільської ради с. Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області» у протоколі засідання правління колгоспу від 03.06.1969 № 8 є рішення про надання ОСОБА_12 (по батькові не вказано) дозволу на будівництво житлового будинку на власній садибі) протокол від 03 червня 1969 року № 8) (а.с. 81, 87 т.1).

Постановою державного нотаріуса від 07.04.2023 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 82 т.1).

Із свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР вбачається, що ОСОБА_5 дозволено будівництво у період із 1970 по 1972 роки житлового будинку у с. Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області, згідно із рішенням Бережинської сільської ради №2 від 22.01.1970 на садибі, яка знаходиться на землі колгоспу «Заповіт Леніна» та розміщена між сусідами ОСОБА_13 і ОСОБА_14 (а.с. 83, 84, 192 т.1).

Витяг із протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу «Заповіт Леніна» Бережинська сільська рада Кіровоградського району №31 свідчить, що колгоспнику ОСОБА_5 виділено присадибну ділянку під будівництво житлового будинку в розмірі 0,24 га між сусідами ОСОБА_13 і ОСОБА_15 (а.с. 85 т.1).

Згідно із свідоцтвом про право власності на будівлю від 14.01.1988 житловий будинок із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_9 (а.с. 86 т.1).

Відповідно до відомостей із погосподарської книги № 10 (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) у будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (а.с. 90-91 т.1).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі за позовом ОСОБА_3 до Первозванівської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень у задоволенні позову відмовлено. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_3 не довів належними та допустимими доказами порушення будь-яких його прав, свобод та інтересів, прийнятими рішеннями Бережинської сільської ради №737 від 15.12.1997 та №567 від 20.02.2001, оскільки ніякого відношення у 1997 та 2001 році до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також до земельної ділянки площею 0,24 га він не мав (а.с. 187-191 т.1).

Із спадкової справи № 148/2022 до майна померлого ОСОБА_5 видно, що із заявами про прийняття спадщини після смерті останнього звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 2, 12 т.2).

Свідоцтва про право на спадщину за законом видані: ОСОБА_1 на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,892 га (а.с. 33, 36 т.2) .

Згідно із довідкою, виданою Бережинським старостинським округом Первозванівської сільської ради, на момент смерті ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований з 1972 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті разом з ним були зареєстровані: син ОСОБА_1 , який проживає за вищевказаною адресою; внук ОСОБА_16 , правнуки: ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які не проживали за вищевказаною адресою .

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які уклали шлюб 29.03.1963 (а.с. 9, 15, 20 т.2).

Відповідно до архівної довідки від 20 березня 2023 року, виданої ОКП «Кіровоградське ООБТІ», станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , згідно з договором дарування від 11 травня 1993 року № 21, дата останньої інвентаризації 07 вересня 1993 року (а.с. 21 т.2). Аналогічна інфмормація міститься у довідці від 03.04.2018 (а.с. 78 т.2).

З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.03.2021 вбачається, що власником 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (а.с. 22, 28-29 т.2).

Відповідно до спадкової справи № 852 до майна померлої ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49 т.2), заяви про прийняття спадщини подав ОСОБА_3 (а.с. 48 т.2).

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_20 та ОСОБА_10 (а.с. 52 т.2).

ОСОБА_21 відмовився від спадщини після смерті ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 (а.с. 53 т.2), а ОСОБА_3 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про спадщину після смерті його матері ОСОБА_10 (а.с. 59 т.2).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.03.2021 вбачається, що ОСОБА_3 успадкував 1/2 частку житлового будинку під номером АДРЕСА_1 (а.с. 85 т.2)

Релевантні джерела права

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд справ судами має здійснюватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України),

Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обгрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, крім цього ст. 16 цього ж кодексу зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У ст. 17 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (в редакції станом на 12.07.2000, яка діяла на момент винесення рішення Бережинською сільською радою №567 від 20.02.2001), зокрема зазначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, серед іншого і для - будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають умісячний строк зазначенізаяви іматеріали таприймають відповіднірішення.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII ( в редакції станом на 12.07.2000, яка діяла на момент винесення рішення Бережинською сільською радою №567 від 20.02.2001) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 130/2517/18.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оцінка доказів та висновки суду

Дослідивши надані сторонами докази, суд звертає увагу на наступне.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельні ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Декретом також встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм установлених Земельним кодексом України, посвідчується Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Статтею 6 Декрету було зупинено дію частини 2 статті 17 і статті 23 ЗК України (в редакції 1992 року), яким передбачалося, що право власності виникає лише з дня видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, якщо у громадянина була у користуванні земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва і рішенням місцевої ради така земельна ділянка була передана йому у приватну власність, то з дня прийняття цього рішення радою у такого громадянина вже по-суті виникло право власності на земельну ділянку. Якщо такий громадянин помер, не отримавши державного акта на право власності на земельну ділянку, спадкоємці мають право оформити право власності на дані земельні ділянки вже на себе.

Згідно з пунктом 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що у позивача, який успадкував частину житлового будинку АДРЕСА_1 , виникло право на успадкування і відповідної частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Проте, зважаючи на те, що згаданий будинок належав батьку позивача та матері відповідача-2 у рівних частках, які відповідно могли б претендувати і на визнання за ними права власності у рівних частка і на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 також успадкував 1/2 частину спірного будинку, то він має право реалізувати і своє право на отримання 1/2 частини спірної земельної ділянки. А отже, позов слід задовольнити частково, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Судові витрати

Враховуючи позицію позивача щодо судових витрати (а.с. 5 т. 1), судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 224-225, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_5 згідно із рішенням сесії №737 від 15.12.1997 щодо передачі цієї земельної ділянки у приватну власність.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судунебуливручені уденьйогопроголошення абоскладення,маєправона поновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення проголошено о 16.30 год. 28.07.2025.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач-1 Первозванівська сільська рада Кропивницького району, ЄДРПОУ 04365098, адреса: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Первозванівка, вул. Гагаріна, б.1;

відповідач-2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Суддя /підпис/ О.О.Квітка