Sentence № 129085913, 08.07.2025, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №760/17008/22 1-кп/760/1474/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

-головуючого судді ОСОБА_1

-при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62022080030000032, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.),

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

-прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

-захисника ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до вимог ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 5, 72 ч. 1, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ, який діяв до 07.11.2015 міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 Закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У відповідності до присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382 (яка діяла до 30.03.2016) кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння Російської Федерації були незаконно створені, у тому числі органи міліції.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Разом з цим, 21.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи Російської Федерації та органів внутрішніх справ Російської Федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства Російської Федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства Російської Федерації та їх відповідності вимогам, які пред`являються законодавством Російської Федерації до співробітників зазначених органів.

Незважаючи на наявність легітимного керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, колишнім працівником ОСОБА_10 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків міністра внутрішніх справ по Автономній Республіці Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.

ОСОБА_3 , наказом начальника ГУ МВС України в Криму від 10.09.2012 року призначений на посаду заступника начальника Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим - начальника міліції громадської безпеки.

ОСОБА_3 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У лютому-березні 2014 року, більш точну дату досудовим розслідування встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_3 запропоновано перейти до незаконно створеного Міністерства внутрішніх справ по Республіці Крим, яке увійшло до складу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою РФ «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_10 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, з лютого-березня 2014 року, точну дату встановити не виявилося за можливе, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу у «Министерстве внутренних дел по Республике Крым», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.

ОСОБА_3 , будучи громадянином України та діючим працівником ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на посаді заступника начальника Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим - начальника міліції громадської безпеки з підпорядкуванням Міністру внутрішніх справ України, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя внаслідок збройної агресії Російської Федерації та те, що на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, з лютого-березня 2014 року, більш точну дату не встановлено, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, продовжував свою трудову діяльність у складі незаконно створеного так званого «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», яке увійшло до складу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації без підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України на посаді «заместителя начальника полиции по охране общественного порядка Управления МВД России по г. Ялте» та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Також ОСОБА_3 діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та придушення проявів незгоди з окупацією серед громадян України на території Автономної Республіки Крим, усупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 щодо незалежного і безстороннього розгляду справ судом та ст. ст. 54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» щодо застосування на окупованій території Автономної Республіки Крим кримінального законодавства України, 26.02.2014 під час акції протесту на площі, біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18, реально оцінюючи обстановку та намагаючись здобути авторитет і прихильність учасників акцій протесту та інших осіб, невірно трактуючи інтереси і пріоритети служби, грубо порушуючи вищевказані нормам законодавства, не організував переслідування активних учасників масових заворушень та осіб, внаслідок протиправних дій яких громадяни отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, що дозволило останнім безперешкодно залишити місце вчинення кримінального правопорушення.

Унаслідок вказаних дій створено можливість вчинення такими особами у подальшому інших протиправних дій, направлених на дестабілізацію обстановки в Автономній Республіці Крим, підриву авторитету органів державної влади України, а також створено прецедент факту уникнення особами притягнення їх до кримінальної відповідальності, переконання інших осіб можливості безкарного вчинення протиправних дій, що в подальшому призвело до окупації російською владою території Автономної Республіки Крим.

Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи повідомленим в порядку передбаченому КПК України, про місце дату і час розгляду справи, в судові засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Зокрема, суд належно повідомляв обвинуваченого ОСОБА_3 про розгляд справи, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Солом`янському районному суді м. Києва в газеті «Урядовий кур`єр» та внесенням інформації на офіційному веб-сайті суду.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.), здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2022 року (т. 1 а.с. 123).

Також відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року, здійснено спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 138, 141-142).

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 із обвинуваченням не погодився, вважає вину у вчиненні інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 злочину не доведеною, отримані докази ґрунтуються на припущеннях, тому просив виправдати останнього у інкримінованому йому правопорушенні.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.), а саме: в умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, за наведених вище обставин, доведена дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, оскільки вони були зібрані з дотриманням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України та в порядку визначеному кримінальним процесуальним кодексом України, а саме:

- протоколом огляду речей та документів від 27.03.2017 року, відповідно до якого оглянуто доповідь міжнародної експертної групи «Дело 26 февраля. Часть 1. Реконструкция и правовой анализ событий 26 февраля 2014 года у здания Верховной Ради автономной Республики Крым г. Симферополе», в якій описано події, які мали місце 26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної Ради АР Крим у м. Сімферополі під час проведення двох мітингів, організованих партією «Русское Единство» та Меджлісом кримсько-татарського народу (т. 2 а.с. 133-140),

- листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України № 498-20 від 05.02.2020 року, яким проведено аналіз інформації, вилученої в оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» щодо телефонних з`єднань підозрюваного ОСОБА_3 та встановлено місця розташування 26.02.2014 року під час проведення мітингу біля ВР АР Крим, а саме: ОСОБА_3 26.02.2014 року перебував у м. Сімферополь за адресами: вул. Київська, 153Б, вул. Леніна, 5/7, вул. Куйбишева, 2, вул. Рози Люксембург, 17 , вул. Казанська, 1А, вул. Пушкіна, 9, вул. Серова, 12 , вул. Ушинського, 6, вул. Самошкіна, 9/7, вул. Річкова, 1А , вул. Карла Лібнехта, 38, вул. Московська, 12 та вул. Євпаторійська, 172Б. (т. 3 а.с. 59-62),

- протоколом огляду електронних сторінок від 31.05.2021 року, яким оглянуто відомості із Інтернет сторінок, де містяться відомості щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сайті «Myrotvorets.center» за посиланням myrotvorets.center/criminal/korzhov-dmitrij-pavlovich), який приймав участь у спецоперації РФ по захопленню Кримського півострова та одержання відповідної нагороди. (т. 3 а.с. 66-80),

- інформацією з Департаменту контр розвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України № 299-22 від 24.01.2022 року, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника відділу громадської безпеки Сімферопольського РВ ГУ МВС в АР Крим в 2014 році надавав представникам Російської Федерації допомогу у проведенні підривної діяльності проти України. Крім того, 25.02.2014 року - 26.02.2014 року підполковник міліції ОСОБА_3 керував підлеглими працівниками правоохоронних органів, які здійснювали охорону громадського порядку біля адміністративної будівлі Верховної Ради АР Крим під час проходження акцій протесту проти нелегітимного, сфальсифікованого псевдореферендуму про входження АР Крим до складу РФ. (т. 3 а.с. 81-83),

- «Постановление Администрации города Ялты от 02.02.2017 года № 521-п «О создании комиссии администрации города Ялты по предупреждению и ликвидации чрезвычайных ситуаций и обеспечению пожарной безопасности», відповідно до якого до комісії в якості члена входив заступник начальника поліції з охорони громадського порядку Управління МВС Росії по м. Ялта - ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 84-90)

- «Указом от 01.12.2016 года № 437-У «О внесении изменений в Указ Главы Республики Крым от 19.09.2016 года № 358-У», відповідно до якого до складу призовної комісії міста Алушта Республіки Крим увійшов заступник начальника поліції (з охорони громадського порядку) Управління Міністерства внутрішніх справ Росії в м. Ялта ОСОБА_3 (т. 3 а.с.91-101),

- відповіддю на запит з Офісу Президента України № 3060-24 від 10.05.2024р., з якої вбачається, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили

- постановою прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_11 від 06.10.2017 року, якою ОСОБА_3 оголошено в розшук (т. 2 а.с. 175-177),

- публікаціями в газеті «Урядовий Кур`єр» від 30.07.2022р., від 02.08.2022р., 14.10.2022р. про виклик ОСОБА_3 для проведення процесуальних та слідчих (процесуальних) дій. (т. 3 а.с. 178-189, 195-202),

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінальних правопорушень, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Суд, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення, стороною захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, безпосередньо досліджені докази, які визнав належними, допустимими, достовірними, вважає їх в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.)

Аналізуючи в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні наведені докази, суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та придушення проявів незгоди з окупацією серед громадян України на території Автономної Республіки Крим, усупереч Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 щодо незалежного і безстороннього розгляду справ судом та ст. ст. 54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» щодо застосування на окупованій території Автономної Республіки Крим кримінального законодавства України, 26.02.2014 року під час акції протесту на площі, біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18, надав допомогу іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, тобто діяв з метою надання допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України.

Кваліфіковані дії ОСОБА_3 правильно, а саме: за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.), як державна зрада, тобто як умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові,територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_6 про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, то вони не заслуговують на увагу, оскільки встановлені судом обставини, наведені докази, спростовують версію сторони захисту.

Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого обвинуваченим правопорушення, який належить до категорії особливо тяжких злочинів, наслідки вчиненого злочину, який призвів у подальшому до незаконної анексії іноземною державою Автономної Республіки Крим, як території України, особу обвинуваченого:

- раніше не судимий, є громадянином України,

- обставин, що пом`якшує та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Враховуючи фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.) у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №1183-VI від 08.04.2014р.).

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1