Decision № 129079633, 24.07.2025, Zaporizhzhia District Court of Zaporizhzhia Oblast

Справа № 317/2219/25

Провадження № 2/317/1124/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

24 липня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ТкаченкоМ.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку спадкового майна,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку спадкового майна.

Ухвалою суду від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.06.2025 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.

05.06.2025 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , мати позивача, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067.

Позивач є сином померлої та у передбачений законом строк для прийнятті спадщину її прийняв шляхом звернення з заявою про прийняття спадщини до Запорізької районної державної нотаріальної контори, внаслідок чого було відкрито спадкову справу після смерті за № 461/1995.

За своє життя мати позивача склала заповіт на позивача та його рідну сестру ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої її спадкоємцями є її діти та племінники позивача відповідачі по справі.

Позивач на свою частку спадщини отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067, проте відповідно до іншої частки вказаного спадкового майна, до позивача звернулися відповідачі за отриманням від нього грошової компенсації за частку успадковану їх матір`ю спадщину після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку від позивача вже отримали у розмірі 40000,00 грн, про що кожний з них написали розписки про отримання компенсації від позивача за частку спадкового майна та не мають до позивача жодних претензій з приводу оформлення на нього іншої частки спадкового майна та інших фінансових питань.

За вказаних обставин, позивач вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 щодо спадкового житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067, відтак за вказаних обставин змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судувід 16.06.2025прийнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняу справіза правиламизагального позовногопровадження,витребувано відЗапорізької районноїдержавноїнотаріальної контори копію спадкової справи відносно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03.07.2025до судувід Запорізькоїрайонної державноїнотаріальноїконтори надійшла копія спадкової справи №461/1995 відносно ОСОБА_4 ..

Ухвалою суду від 08.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та без фіксування процесу технічними засобами (а.с. 105).

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнає в повному обсязі (а.с. 93).

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає в повному обсязі (а.с. 88).

Третя особа представник Запорізької районної державної нотаріальної контори до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без їхз участі, заперечення проти позову відсутні (а.с. 51).

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.12, ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №07502621 від 23.11.1994 земельна ділянка, площею 0,385 га, що розташована на території Долинської сільської ради, АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 13).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.03.2012, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 (а.с. 8).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 31.07.2012 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом виданого на ім`я позивача 06 лютого 2025 року від державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори позивач отримав у спадок за заповітом частку житлового будинку АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067 (а.с. 16,17).

Відповідно до вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, вбачається, що Свідоцтво про право на спадщину на іншу частку цього спадкового майна ще не видано померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , після смерті якої її спадкоємцями є її діти, відповідачі по справі.

Відповідно до спадкової справи відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , наявної в матеріалах справи, вбачається, що позивач звернувся з Запорізької районної державної нотаріальної контори до заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері у передбачений законом строк для прийняття спадщини, а також проживав разом з нею за однією адресою на день її смерті (а.с. 53-87).

Судом установлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 проживає позивач разом зі своєю сім`єю, що підтверджується довідкою виданою за місцем проживання та наявною в матеріалах справи (а.с. 18).

Натомість, відповідачі в спадковому житловому будинку АДРЕСА_1 не проживають та прописані та постійно проживають у м. Києві.

Згідно із розписками, складеними власноруч відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вони отримали на двох від позивача грошову компенсацію за частку від прийнятої її матір`ю спадщину у вигляді частки житлового будинку АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067, оскільки спадковий житловий будинок є з малою площею, житловою лише 29,9 кв.м. (а.с. 14, 15).

Відповідно до ст. 322 ЦК України вбачається, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховує, що відповідачі за власної ініціативи та своїм бажанням отримали від позивача грошову компенсацію за успадковану ними спадщину у вигляді частку від прийнятої її матір`ю спадщину у вигляді частки житлового будинку АДРЕСА_1 та частки земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067 у сумі 40000,0 грн., що підтверджується розписками, які знаходяться в матеріалах справи, а відтак позивач на законних підставах фактично володіє та користується спадковим будинком та земельною ділянкою під будинком в цілому.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно із ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майна є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, враховуючи, що відповідачі маючи своє окремо житло, добровільно відмовилися від спадкової частки в житловому будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під будинком на користь позивача та не заперечують проти визнання права власності на спадковий будинок та земельну ділянку під будинком в цілому за позивачем, суд дійшов висновку, що припинення права на успадковане відповідачами майно після смерті їх матері, яка фактично прийняла спадщину, однак не встигла отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку житлового будинку та частку земельної ділянки під будинком в порядку спадкування до смерті, внаслідок отримання грошової компенсації від позивача, не завдає істотної шкоди інтересам відповідачів та членам їх сім`ї.

Згідно пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у правах за позовами про захист права приватної власності" при визначенні грошової компенсації, суд повинен виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року № 7 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку/квартирі, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку/квартири з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки в натурі власнику, що виділяється, присуджується грошова компенсація.

Вказане положення Постанови Пленуму Верховного суду України було прийняте з метою врегулювання ряду спорів, ще до того як набув чинності 1 січня 2005 року Цивільний Кодекс України, яким затверджено норму ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка передбачає припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, саме за тих умов, які зазначені в зазначеній вище Постанові Пленуму Верховного суду України, тобто яка на сьогоднішній день знайшла своє законодавче затвердження та врегулювання цього роду суспільно-правових відносин між співвласниками з приводу припинення права спільної часткової власності за умов, що чітко передбачені ч.1 ст. 365 ЦК України.

Сукупність зазначених обставин у відповідності з ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України є підставою для припинення права за кожним з відповідачів на їх частку у спільній квартирі за рішенням суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право на частку майна може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною та не може бути виділена в натурі; спільне володіння та користування майном є неможливим.

Відповідно до ст. 358 ЦК України у разі неможливості спільного користування майном, один з співвласників має право вимагати від інших співвласників матеріальну компенсацію за свою частку в майні в спільній власності.

Отже, суд вважає можливим припинення права за відповідачами на успадковані ними після смерті їх матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та частку земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067 шляхом отримання кожним з відповідачів грошової компенсації від позивача та визнання права власності за позивачем на частку будинку та земельної ділянки під будинком, оскільки компенсація відповідачам здійснена за їх добровільною згодою, що підтверджується матеріалами справи, а отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4,12-13,76-82,206, 247, 258-259,263-265,268,352,354-355ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа:Запорізька районнадержавна нотаріальнаконтора,про визнанняправа власностіна частку спадковогомайна задовольнити.

Припинити право на спадкове майно у вигляді 1/2 спадкової частки в житловому будинку АДРЕСА_1 та спадкової частки земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки (під спадковим будинком), яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,385 гектарів, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2322183500:20:001:0067.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Запорізька районна державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: вул. Абрагама Коопа, буд. 4, м. Запоріжжя, 69089, ЄДРПОУ 02884167.

Суддя М.О.Ткаченко