Decision № 129052349, 18.07.2025, Pokrovsk District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 189/1368/25

2/189/596/25

РІШЕННЯ

іменем України

18.07.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Тахтарової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Корнійчук Д.Д. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №1222-9914 від 15.06.2023 р., в розмірі 62500,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50000,00 гривень, а також судового збору в сумі 2422,40 грн.

Позов мотивований тим, що 15.06.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://credоs.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1222-9914.

Позивач зазначив, що разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1565, для підписання Кредитного договору №1222-9914 від 15.06.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Позивач стверджує, що без отримання смс - повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснені входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс - повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані ОСОБА_1 .

Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12500 грн. 00 коп., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена % - ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqРау від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідно до розрахунків позивача, станом на 24.03.2025 року, відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 124125,00 грн., яка складається з наступного: 12500,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 111625,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 61625,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 62500,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 12500,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 50000,00 гривень, що разом становить 62500,00 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрите провадження у справі і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача разом з позовом подав клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мелешка І.В. надіслав до суду відзив на позовну заяву, яким категорично заперечує позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», оспорює факт передання коштів кредитодавцем позичальнику (відповідачу), та як наслідок, наявність у нього будь-якої заборгованості перед позивачем, з огляду на наступне.

Вважає, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування відповідачу коштів за кредитом у сумі 12 500 грн. за допомогою системи LiqPay, а також Лист АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого була проведена успішна транзакція на суму 12 500 грн. на картку відповідача, не є належними доказами, що підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів.

3 огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.2 договору про відкриття кредитної лінії №1222-9914 від 15.06.2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору.

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, наразі неможливо

ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідача,

оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Позивачем також не додано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача, а саме, договору про надання послуг в системі LiqPay.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», як кредитних, на рахунки АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про відкриття кредитної лінії №1222-9914 від 15.06.2023 року для подальшого переказу їх відповідачу.

Враховуючи зазначене, вважає, що підстави до задоволення позову відсутні з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві.

Також просить звернути увагу щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов?язання - сума кредиту складає 12 500,00 грн., а нараховані відсотки - 111 625,00 грн. І хоча позивачем здійснене часткове списання заборгованості на суму 61 625,00 грн., все одно, сума в 50 000,00 грн. є нерозумною та несправедливою, оскільки в понад три рази перевищує суму тіла кредиту.

З огляду на викладене, у разі прийняття рішення про доведеність позовних вимог, просить надати їм оцінку з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, і зменшити прострочену заборгованість за нарахованими процентами до прийнятного розміру (але, в будь-якому випадку, не більше розміру тіла кредиту).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що 15.06.2023 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1222-9914 на суму 12500,00 грн. Загальний строк кредитування становить 300 днів (до 09.04.2024 року), базовий період (проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця) 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день (а.с.10-15).

Договір про відкриття кредитної лінії №1222-9914 був укладений сторонами з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https:// creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12500,00 грн. підтверджено договором про відкриття кредитної лінії №№1222-9914, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1565 та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту 12500,00 грн. за договором №1222-9914 від 15.06.2023 року за допомогою системи LiqPay на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 (а.с.30), а також листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів в сумі 12500 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.27-29).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" N 675-VIII від 03 вересня 2015 рокувстановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11Закону України"Проелектронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12Закону України"Проелектронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11Закону України"Проелектронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з абз. другим частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті11і12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей12,81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком.

Тож, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердива умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України«Про електронну комерцію»вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Вищевказане спростовує доводи відзиву про те, що кредитний договір не було укладено у відповідності до чинного законодавства.

Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про те, що матеріали справине містятьналежних доказів,підтверджуючих виконанняТОВ «УкрКредит Фінанс»умов п.4.2договору провідкриття кредитноїлінії №1222-9914від 15.06.2023року щодоздійснення безготівковогопереказу грошовоїсуми набанківський рахунокпозичальника шляхомвикористання вказанихпозичальником реквізитівелектронного платіжногозасобу є безпідставними.

Так, кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку він самостійно вносив до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора та яка вказана в кредитному договорі, а виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу підтверджується Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.03.2025 року про перерахування коштів клієнтам від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року, зокрема суми 12500,00 грн. за договором 1222-9914 на картку номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.2. Правил надання споживчих кредитів, для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих Правилах, та отримання Оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою технологіїBANKID, Заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.

Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.

На сайті надавача послуг клієнт, обираючи «BankID», обирає свій інтернет-банк. Далі шляхом введення логіна/пароля інтернет-банку підтверджує, що готовий передати третій стороні (надавачу послуг) інформацію про себе.

Тож, без введення Позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно Позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання Товариством персональних даних від Позичальника з метою укладення договору є неможливим.

Таким чином, суд вважає вказаний договір укладеним і що між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви розрахунків заборгованості, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №1222-9914 від 15.06.2023 р., становить 124125,00 грн., з яких: основий борг 12500,00 грн., залишок відсотків 111625,00 грн. (а.с.31-34 копія).

Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 61625,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 62500,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 12500,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 50000,00 гривень, що разом становить 62500,00 грн.

Суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором №1222-9914 від 15.06.2023 р. у розмірі 16875,00 грн. є доведеною та відповідає п.2.3 Договору про відкриття кредитної лінії №1222-9914 від 15.06.2023 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №1222-9914 від 15.06.2023 р. у розмірі 62500,00 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 12500,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50000,00 гривень.

Приписами ч. 4ст. 42 Конституції Українивстановлено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. З мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011у справіпро захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено врішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст.3, ч. 3 ст.509та ч. 1-2 ст.627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

До тогож,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N444/9519/12 сформовано правову позицію, згідно до якої кредитодавець відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі N910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлені ст.625ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено судом, згідно умов кредитного договору №1222-9914від 15.06.2023р. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12500 грн. 00 коп., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена % - ставка 2,50 % в день, стандартна % ставка 3,00 % в день.

При цьому в п. 2.3. договору у виді таблички, жирним шрифтом зазначаються: сума кредиту 12500,00 грн., проценти, нараховані за користування Кредитом 4375,00 грн., разом до сплати 16875,00 грн. (а.с.10).

Згідно положень Закону України «Про споживче кредитування» загальна вартість позики це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

У позові позивач не зазначив за який період і на підставі чого нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 50000,00 грн.; у договорі, який підписаний відповідачем, відсутні умови пролонгації строків дії договору.

Окрім того, суд зазначає, що згідно правових висновків Верховного суду у постанові від 16.08.2023 року №176/1445/22 за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично НЕ є рівними.

Таким чином,виписані кредиторомумови договору,які припускаютьїх множиннетлумачення,є ризикомсамого кредитора.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 654,05 грн. (16875,00 грн.*2422,40 грн./62500,00 грн.), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280 - 282 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 526, 610, 611, 625, 634, 639, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1222-9014 від 15.06.2023 р., в розмірі 16875,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133), судовий збір у розмірі 654,05 грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Чорна

18.07.2025