Decision № 129015517, 15.07.2025, Tomakivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 195/585/25

2/195/281/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

15.07.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Скрипченко Д.М., за участю секретаря судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна, третя особа: ПАТ КБ «НАДРА»,

ВСТАНОВИВ:

до Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна, третя особа: ПАТ КБ «НАДРА».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою здійснення продажу майна він звернувся до приватного нотаріуса Макарової Ольги Петрівни, де йому стало відомо, що 10.09.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управляння юстиції Мандабурою Я.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №39720321.

З питанням звільнення майна з-під арешту позивач звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

04.04.2025 року позивач отримав листа за вихідним номером 93937, в якому повідомляється, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження Відділу виявлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №39720321, яке було відкрито 10.09.2013 року (з накладенням арешту на майно боржника) на підставі виконавчого листа від 04.06.2013 року №2/442/393/12, виданого Томаківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення боргу в сумі 6247,33 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА». Виконавче провадження було закінчено 10.03.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Також зазначено, що відповідно до ч.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, а отже, вищезазначене виконавче провадження вже знищено.

У зв`язку з виконанням позивачем в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором перед ПАТ «КБ «НАДРА» у 2019 році , йому надана довідка від 23.10.2019 року вихідний номер 03-12615 про відсутність заборгованості.

Отже, після завершення виконавчого провадження арешт з майна боржника був не знятий, у зв`язку з тим, що п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1995 року №606-ХІV, не передбачено зняття арешту з майна боржника і для вирішення питання по суті рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді Томаківського районного суду від 17.04.2025 року відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги повністю підтримує , просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належний чином.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За загальним правилом статей15,16 Цивільного кодексу України(даліЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідност. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст.95 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 1, 3ст.89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, суд керуєтьсяст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка згідно з частиною першоюстатті 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановленіЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-ІІV від 02.06.2016 року арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Судом були встановлені наступні обставини.

Позивач у справі, ОСОБА_1 з метою здійснення продажу майна, звернувся до приватного нотаріуса Макарової Ольги Петрівни, де йому стало відомо, що 10.09.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Томаківського районного управляння юстиції Мандабурою Я.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №39720321.

З питанням звільнення майна з-під арешту позивач звернувся до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

04.04.2025 року позивач отримав листа за вихідним номером 93937, в якому повідомляється, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження Відділу виявлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №39720321, яке було відкрито 10.09.2013 року (з накладенням арешту на майно боржника) на підставі виконавчого листа від 04.06.2013 року №2/442/393/12, виданого Томаківським районним судом Дніпропетровської області про стягнення боргу в сумі 6247,33 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА». Виконавче провадження було закінчено 10.03.2014 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Також зазначено, що відповідно до ч.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, а отже, вищезазначене виконавче провадження вже знищено.

У зв`язку з виконанням позивачем в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором перед ПАТ «КБ «НАДРА» у 2019 році , йому надана довідка від 23.10.2019 року вихідний номер 03-12615 про відсутність заборгованості.

Отже, після завершення виконавчого провадження арешт з майна боржника був не знятий, у зв`язку з тим, що п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1995 року №606-ХІV, не передбачено зняття арешту з майна боржника і для вирішення питання по суті рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до листа Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.04.2025 року №93937 вбачається, що на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), №606-ХІV в редакції від 21.04.1999 року, виконавче провадження закінчено 10.03.2014 року.

Своє боргове зобов`язання перед ПАТ «КБ «НАДРА», позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується довідкою ПАТ «КБ «НАДРА» від 23.10.2019 року за вих.03-12615. ВП №39720321 від 10.09.2013 року по відношенню до позивача було завершено, але арешт з майна не знято.

Відповідно до статті 41Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини».

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.08.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» у п. 4 роз`яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Стаття 16ЦКУкраїни передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Ст.ст.316,317,319ЦКУкраїни регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а,ст.321 ЦК України, - що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Статтею 391ЦКУкраїни передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до вимог ч.ч.1,2ст.56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).А, відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 та ст.60ЗУ«Провиконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Аналізуючи вимоги діючого законодавства України, обставини справи, виходячи з того, що виконавче провадження №39720321 від 10.09.2013 року державним виконавцем 10.03.2014 року закінчено, боргове зобов`язання перед ПАТ «КБ «НАДРА», позивачем виконано в повному обсязі, накладений арешт не було знято, строки сплинули та справа виконавчого провадження знищена, в контексті ст.55 Конституцій України, позивач позбавлений права розпоряджатися вищевказаною власністю, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить суд не стягувати з відповідача на користь позивача судовий збір, тому суд вважає можливим звільнити відповідача від відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст.16,19,76-89,263, 264,268,274-279,280-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна, третя особа: ПАТ КБ «НАДРА», - задовольнити.

Зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений відділом державної виконавчої служби у Томаківському районі Дніпропетровської області по виконавчому провадженню №39720321, яке було відкрито 10.09.2013 року (з накладенням арешту на майно боржника) на підставі виконавчого листа від 04.06.2013 року № 2/442/393/12.

Сплачений ОСОБА_1 судовий збір зарахувати на користь держави, відповідно звільнивши від сплати судового збору відповідача.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Суддя: Д. М. Скрипченко