Decision № 128975355, 18.07.2025, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року ЛуцькСправа № 640/8269/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року позов у цій справі задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26 грудня 2019 року №2012615572, від 26 грудня 2019 року №2022615572, від 26 грудня 2019 року №2032615572; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у сумі 12069,11 грн.

10 липня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Шевчука Д.І. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» витрат на правничу допомогу, усну заяву про подання доказів щодо яких представник позивача зробив у судовому засіданні 09 липня 2025 року до закінчення судових дебатів (а.с.10-11 том).

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження та рішення у ній було ухвалене в судовому засіданні, то ухвалою суду від 11 липня 2025 року заяву також призначено до розгляду в тому ж порядку в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

До судового засідання 18 липня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД», у якому відповідач просив відмовити в ухваленні додаткового рішення (а.с.29-31 том 4). Відповідач вважає заявлений розмір правничої допомоги безпідставним та необгрунтованим.

У судове засідання учасники справи, належно повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви (а.с.24-28 том 4), не прибули.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням положень частини четвертої статті 229 КАС України вирішення заяви проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі представник позивача заявив про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі у зв`язку із неможливістю подання усіх доказів, що підтверджують їх розмір, із заявою про ухвалення додаткового рішення та відповідними доказами звернувся до суду 10 липня 2025 року (а.с.10-11), тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, яким питання щодо розподілу цих судових витрат не було вирішено, тому у справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також мають бути враховані критерії об`єктивного визначення вартості послуг адвоката. При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «А-БУД» витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копію договору про надання правничої допомоги від 21 березня 2025 року №09/25, укладеного позивачем з адвокатом Шевчуком Д.І. (а.с.17 том 4); ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АІ №1944417 (а.с.13 том 4), який виданий на підставі вказаного договору; додаток №1 від 21 березня 2025 року до договору від 21 березня 2025 року №09/25 (а.с.16 том 4), акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги від 31 березня 2025 року (а.с.15 том 4), платіжної інструкції від 25 березня 2025 року №7416 (а.с.14 том 4).

Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так укладеним 14 травня 2023 року договором про надання правової допомоги визначено, що у порядку та на умовах, що визначені договором, адвокат за завданням клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту (пункт 1.1); послуги, які надає адвокат клієнтові обумовлюються сторонами у додатках до цього договору (пункт 1.4); вартість послуг щодо предмету цього договору є договірною та встановлюється в актах виконаних робіт (пункт 3.1).

Як передбачено додатком №1 від 21 березня 2025 року до договору від 21 березня 2025 року №09/25, адвокат надає клієнтові правову (правничу) допомогу у суді першої інстанції у справі №640/8269/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; гонорар адвоката за надання послуг у суді першої інстанції становить 25000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги адвокатом Шевчуком Д.І. надано такі послуги відповідно договору про надання правничої допомоги від 21 березня 2025 року №09/25 та додатку №1 від 21 березня 2025 року до договору від 21 березня 2025 року №09/25 у справі №640/8269/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вартістю 25000,00 грн.

Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На думку суду, виходячи із приписів частин третьої, п`ятої статті 134, частини дев`ятої статті 139 КАС України, враховуючи ту обставину, що адвокат Шевчук Д.І. згідно з договором від 21 березня 2025 року №09/25 надавав правничу допомогу у цій справі вже за сформованої позиції позивача (позов подано до суду у квітні 2020 року), а процесуальні документи, підготовлені адвокатом, тільки доповнювали попередні доводи позивача з посиланням на судову практику, участь у судових засіданнях представник позивача брав у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що зменшувало витрати його часу, пов`язані з розглядом справи, а також зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 5000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на загальну суму 5000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 229, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень стосовно розподілу судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-БУД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк