Court ruling № 128948263, 18.07.2025, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

. 18 липня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9685/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши матеріали позовної заяви Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Виконавчий комітет Кам`янопотоківської сільської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов`язання вчинити певні дії., в якій просить суд зобов`язати ДП "Національні інформаційні системи" внести зміни до інформації, яка міститься в Спадковому реєстрі стосовно заповідача ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: зазначити, що заповіт ОСОБА_1 , який був посвідчений від його імені 20.10.2011 за №254 Білецьківською сільською радою скасовано заявою ОСОБА_1 від 10.12.2012 №225.

Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно п.п.1.3.2п.1.3Розділу І Положення про Спадковий реєстр, затвердженому наказом МЮУ від 07.07.2011 N?1810/5, реєстраторами Спадкового реєстру є втому числі, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" та його регіональні філії щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.9 Розділу ІІ Положення, реєстратор вносить відомості до Спадкового реєстру у такі строки: удень вчинення відповідної нотаріальної дії; протягом п?яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору, спадкової справи; протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, які зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат»; протягом трьох робочих днів після надходження на зберігання заповіту, посвідченого особою, яка в умовах воєнного стану відповідно до законодавства має право його посвідчувати; у день отримання заяви, складеної за формою, наведеною в додатках 1-9.

Відповідно до вимог Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому постановою КМУ від 11.05.2011 N?491, внесення до Спадкового реєстру відомостей щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів здійснюється Реєстраторами на підставі заяв про реєстрацію, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мінюст.

Таким чином, взаємовідносини між позивачем та відповідачем не є публічно-правовими, на думку суду предметом оскарження в даній справи є питання пов`язані із спадкуванням, що підлягають розгляду за правилами ЦПК України, крім того суд звертає увагу на тому, що в даному випадку не оскаржуються позивачем рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, саме в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому порушені позивачем питання перебувають поза межами адміністративної юрисдикції.

Згідно вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За викладених обставин суддя дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки остання має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 7, 19, 170, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Виконавчого комітету Кам`янопотоківської сільської ради до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати ініціатору звернення разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяА.О. Чеснокова