№ 128939722, 17.07.2025, Nova Vodolaha District Court of Kharkiv Oblast

справа № 631/311/25

провадження № 3/631/196/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко Ірина Олександрівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Відділенняполіції №3Харківського РУП№ 1ГУНП вХарківській областінадійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний адміністративний матеріал з єдиним унікальним № 631/311/25 (провадження № 3/631/196/25) відповідно до Контрольного журналу судових справ і матеріалів, передано на розгляд судді Пархоменко І. О.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судова повістка неодноразово направлялась особі, стосовно якої ставиться питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену у протоколі Серії ЕПР1 № 277974 від 21 березня 2025 року, який підписаний ОСОБА_1 власноруч та не має заперечень чи зауважень, та шляхом SMS повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначено у заяві правопорушника від 21 березня 2025 року на отримання електронних повісток та була отримана адресатом.

У судове засідання 08 квітня 2025 року на 09 годину 00 хвилин ОСОБА_1 не з`явився.

Через канцелярію суду за вхідним № 1778/25-вх від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його перебуванням на військовій службі та виконанням обов`язку, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності України та бажанням брати безпосередню участь у судовому засіданні. До заяви долучив копію військового квитка та копію довідки № 919, надану військовою частиною НОМЕР_2 від 28 березня 2025 року, про перебування на військовій службі (зазначені копії належним чином не завірені заявником). Розгляд справи було відкладено.

У подальшому, у судові засідання 23 травня 2025 року на 09 годину 00 хвилин, 19 червня 2025 року на 09 годину 00 хвилин та 17 липня 2025 року на 08 годину 30 хвилин ОСОБА_1 не з`явився. Кожер раз через канцелярію суду за вхідними № 2765/25-вх від 16 травня 2025 року, № 3357/25-вх від 13 червня 2025 року, № 4127/25-вх від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 надав копію тієї ж самої заяви про відкладення розгляду справи, що надавав перший раз, а саме, за вхідним № 1778/25-вх від 03 квітня 2025 року, та не завірені належним чином копії військового квитка та копію довідки № 919, наданої військовою частиною НОМЕР_2 від 28 березня 2025 року, про перебування на військовій службі.

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов`язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року вказав, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06, § 71).

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

У свою чергу, ст. 277 КУпАП встановлено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема, справи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП розглядаються у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшов на адресу суду для розгляду по суті 31 березня 2025 року. Розгляд справи призначався 4 разів, 3 з яких судові засідання відкладалися за заявою ОСОБА_1 .

Підсумовуючи зазначене, суддя розцінює поведінку ОСОБА_1 як затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, суддя дійшов висновку що ОСОБА_1 не виявив належної зацікавленості у розгляді справи, що свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції,законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

ОСОБА_1 мав більш ніж достатньо часу для надання пояснень, у тому числі письмових, проте не скористався своїм процесуальним правом, що свідчить про умисне затягування судового розгляду, а тому суддя доходить висновку про можливість розглянути справу за відсутності особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки учасник справи зловживає процесуальними правами.

Суддя, ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 277974 від 21 березня 2025 року вбачається, що 21 березня 2025 року о 21 годині 15 хвилин в Харківській області Харківського району, селище Нова Водолага, вул. Ювілейна, біля буд. № 21, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Алкофор 507, результат 2,04 проміле (тест 000005). Від керування транспортними засобами відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух»№ 3353-XIIвід 30червня 1993року встановлені обов`язки учасників дорожнього руху, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що ці Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9.ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIIIвід 2липня 2015року (зі змінами та доповненнями) поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст.251,252 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За протоколом Серії ЕПР1 № 277974 від 21 березня 2025 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За п. 2.9А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, визначено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, дослідженими суддею, а саме:

-відомостями,що містятьсяв протоколіпро адміністративнеправопорушення СеріїЕПР1№ 277974від 21березня 2025року,де зазначено,що 21березня 2025року о21годині 15хвилин вХарківській областіХарківського району,селище НоваВодолага,вул.Ювілейна,біля буд.№ 21,водій ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом MERCEDES-BENZ,державний номернийзнак НОМЕР_3 ,перебуваючи устані алкогольногосп`яніння.Огляд настан алкогольногосп`яніння проводивсяна місцізупинки транспортногозасобу іззастосуванням газоаналізатораАлкофор 507,результат 2,04проміле (тест000005).Від керуваннятранспортними засобамивідсторонений шляхомпередачі тверезомуводієві.Зміст протоколувідповідає вимогамист.256КУпАП.Зазначений протоколмістить підписиособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності тауповноваженої посадовоїособи,яка йогосклала,а такожвідомості пророз`яснення ОСОБА_1 змісту ст.63Конституції Українита йогоправ,передбачених ст.268КУпАП. Окрім того, протокол містить відомостіпро отримання копії адміністративного протоколу, що підписані особисто правопорушником й не містить заперечень або зауважень (а. с. 2);

- рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції О. Почтара від 21 березня 2025 року (а. с. 3);

- рапортом поліцейського офіцеру громади СВГ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ю. Пашкова від 21 березня 2025 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області (а. с. 4);

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку із виявленими ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, за допомогою приладу Алкофор 507. Результат огляду склав 2,04 ‰ (а. с. 5);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 березня 2025 року, за яким огляд ОСОБА_1 у медичному закладі КНП «Нововодолазька ЦЛ» не проводився (а. с. 6);

- даними тестування на алкоголь, проведеного 15 березня 2025 року о 20 годині 36 хвилин за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, серійний номер IUN3F0101, тест № 00005, де вказано результат тесту 2.04‰. Даний результат зауважень або заперечень ОСОБА_1 не містить (а. с. 7);

- рапортом поліцейського офіцеру громади СВГ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Ю. Пашкова від 21 березня 2025 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області (а. с. 19) ;

- відеозаписами щодо факту проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогоюгазоаналізатора Алкофор507.Результат оглядусклав 2,04‰. Заперечень або незгоди з результатами огляду правопорушник не висловлював(а. с. 20).

Ураховуючи викладене, суддя доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Отже,на виконанняприписів ст.252КУпАП,суддя,оцінивши доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що грунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному дослідженнівсіх обставинсправи вїх сукупності,керуючись закономі правосвідомістю,дійшов висновку,що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується доказами, дослідженими суддею.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, суддею не встановлено.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до вимог ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 33 - 36, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 279, 280, 283 - 285, 287, 291 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Інструкцією з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень 00 коп), який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN) : UA 168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; отримувач: ГУК Харківської області- код -21081300; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача : Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 605 гривень 60 копійок судового збору, який потрібно сплатити за наступними реквізитами: Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; Банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106, Отримувач -ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І. О. Пархоменко