Decision № 128912413, 16.07.2025, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/2005/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"16" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 22 липня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2166227.

Відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з можливістю пролонгації/автопролонгації строку кредитування), яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит (до 21 серпня 2021 року), а також сплачувати проценти за користування ним за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,38 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом у разі, якщо в межах первинного строку кредитування або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення цього строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або за ініціативою позичальниці відбудеться продовження строку кредитування, а в інших випадках - за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі порушенням умов договору - сплатити неустойку (штраф).

16 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 16 вересня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

19 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 19 вересня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

16 вересня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 17 жовтня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

15 липня 2022 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ТОВ «Росвен Інвест Україна» (на цей час - ТОВ «Свеа Фінанс») Договір факторингу №2-15072022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2166227 від 22 липня 2021 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 22 950 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом - 7 000 грн;

-заборгованість за процентами - 15 950 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача не з`явилася, проте надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 22 липня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2166227.

Відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з можливістю пролонгації/автопролонгації строку кредитування), яка в свою чергу зобов`язалася вчасно повернути кредит (до 21 серпня 2021 року), а також сплачувати проценти за користування ним за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,38 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом у разі, якщо в межах первинного строку кредитування або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення цього строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або за ініціативою позичальниці відбудеться продовження строку кредитування, а в інших випадках - за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі порушенням умов договору - сплатити неустойку (штраф).

16 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 16 вересня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

19 серпня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 19 вересня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

16 вересня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Додатковий договір до Договору №2166227 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у якому сторони узгодили продовження строку кредитування на 30 днів - до 17 жовтня 2021 року зі сплатою позичальницею процентів у розмірі 1,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом. В іншій частині умови основного договору залишили незмінними.

15 липня 2022 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ТОВ «Росвен Інвест Україна» (на цей час - ТОВ «Свеа Фінанс») Договір факторингу №2-15072022, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2166227 від 22 липня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір (та додаткові договори) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Лінеура Україна».

Матеріалами справи, а саме копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 березня 2024 року №12514-0403 (а.с. 40) підтверджено здійснення 22 липня 2021 року операції з переказу кредиту у розмірі 7 000 грн на зазначену в п. 2.1 кредитного договору картку позичальниці.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

За встановленого, з укладенням 15 липня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем Договору факторингу №2-15072022 права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору, перейшли до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 17 квітня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 22 950 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом - 7 000 грн;

-заборгованість за процентами (з 22 липня 2021 року до 15 січня 2022 року) - 15 950 грн.

Суд в повній мірі погоджується з вказаними розрахунком, у тому числі щодо нарахування процентів, оскільки він повністю узгоджується з умовами договору, зокрема: розміром узгоджених сторонами договору процентних ставок (0,38 % на день (знижена процентна ставка) та 1,90 % на день (стандартна процентна ставка) відповідно); строком кредитування - 30 днів, тобто до 21 серпня 2021 року (термін кредитування в подальшому продовжено до 17 жовтня 2021 року) з можливістю автопролонгації вказаного строку у випадку невиконання позичальницею своїх зобов`язань в межах первісно встановленого строку кредитування, однак з обмеженням загального строку кредитування (з урахуванням автопролонгацій) у 120 днів.

Водночас, вказана заборгованість у встановленому порядку відповідачкою не оспорена, а тому на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути 2 422,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6; код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 липня 2021 року №2166227, що утворилася станом на 17 квітня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (з 22 липня 2021 року до 15 січня 2022 року) у розмірі 15 950 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 22 950 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) гривень, а також в повернення 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв