Decision № 128789749, 11.07.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 рокуСправа №160/31560/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро заяву представника ОСОБА_1 Меламеда Вадима Борисовича про ухвалення додаткового рішення у справі №160/31560/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

09.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 Меламеда Вадима Борисовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/31560/24, в якій останній просить:

-визнати ситуацію відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, в країну, з якою не укладено міжнародного договору, та ситуацію, за якої внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, виникають менш сприятливі умови та становище, в сенсі об`єктивної неможливості для них виконати умови Порядку стосовно подання заяв через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи до банку на території України, в порівнянні з іншими громадянами України, та за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших громадян України, для отримання пенсії на їх банківські рахунки змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов`язані з відмовою у визнанні інших способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, таких як заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі, дискримінацією, що призводить до обмеження прав цієї групи громадян, до якої належить позивач, у реалізації та користуванні їх правом на отримання пенсії, а бездіяльність відповідача щодо недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності - протиправною.

В обґрунтування означеної заяви, зазначає, що відповідач піддав позивача дискримінації. Громадяни України, євреї та асоційовані з євреями не євреї, що виїхали на місце постійного проживання в Ізраїль та проживають в Ізраїлі, які у зв`язку з виїздом на ПМП в Ізраїль були незаконно позбавлені їх майна, їх державного депозиту пенсії, та яким була поновлена або яким була призначена пенсія внаслідок скасування дискримінаційних норм Закону № 1058 рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, (далі - дискримінована група), стикаються з однією і тією ж постійно повторюваною дискримінаційної ситуації, описаної далі. За даними судового реєстру загальна кількість дискримінованої групи становить приблизно 4,000 - 6,000 осіб. Позивач є представником цієї дискримінованої групи, і все викладене в його позові стосовно цієї групи актуально та відноситься до позивача. За відсутністю нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, внаслідок реалізації та застосування загальних правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (далі - Порядок № 1596), для громадян України, які належать до дискримінованої група, в порівнянні з іншими громадянами, які проживають в Україні або тимчасово перебувають за кордоном, виникають менш сприятливі умови та становище, в сенсі об`єктивної неможливості для них виконати умови Порядку стосовно подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до органів ПФУ чи до банку на території України. Через відсутність об`єктивних можливостей виконати вимоги Порядку №1596, пенсіонери, громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, змушені подавати заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі. Однак, відповідачі та інші територіальні органи Пенсійного фонду України відмовляються визнавати будь-які інші способи подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, окрім тих, що прямо передбачені Порядком №1596. Така позиція відповідачів призводить до фактичного позбавлення конституційного права цієї категорії громадян на отримання пенсії. Внаслідок цього, громадяни України, представники дискримінованої групи, що бажають реалізувати своє право на отримання пенсії, на відміну від інших громадян України, змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов`язані з відмовою у виплаті пенсій на вказані пенсіонерами банківські рахунки. Тільки після отримання позитивних рішень в рамках процесу примусового виконання органи ПФУ починають виплачувати пенсію на визначені членами цієї групи громадян банківські рахунки.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1статті 252 КАС Українивизначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2статті 252 КАС Українизаяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3статті 252 КАС України).

Щодо не вирішення судомчастини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 252 КАС України, суд може ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї з позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не було ухвалено рішення.

У заяві представник зазначає, що суд не розглянув вимогу позивача щодо дискримінації і з рішення не вбачається, що судом була розглянута дана вимога враховуючи застосування три етапної перевірки ситуації дискримінації, яка встановлена діючим законодавством. Як наслідок, шановний суд лишив позивача перебувати в ситуації дискримінації з боку відповідача.

Відповідно до частини 1статті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI прямоюдискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини 1 статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України(частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(стаття 14) та КАС України(пункт 7 частини другої статті 2).

Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26),Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Суд звертає увагу на те, що у судах перебуває велика кількість адміністративних справ щодо порушення пенсійних прав громадян, як за позовами осіб які постійно проживають на території України, так і від громадян, які проживають за її межами.

Враховуючи, що Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, є загальним нормативно-правовим актом, що регулює механізм реалізації права на виплату пенсій на банківський рахунок, а його положення є однаковими для всіх осіб, незалежно від країни їхнього проживання.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що саме до нього були застосовані норми Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 в спосіб, який унеможливив реалізацію права на пенсію, або що інші особи в аналогічній ситуації мали привілейоване становище.

У рішенні від 07.11.2013 «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зауважив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (п.п.48-49).

Таким чином, доводи про дискримінацію по відношенню до позивача, не знайшли свого підтвердження, відповіднопозовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями5,132,139,134,139,243,252 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 Меламеда Вадима Борисовича про ухвалення додаткового рішення у справі №160/31560/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення у справі №160/31560/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнати ситуацію відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, в країну, з якою не укладено міжнародного договору, та ситуацію, за якої внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, виникають менш сприятливі умови та становище, в сенсі об`єктивної неможливості для них виконати умови Порядку стосовно подання заяв через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи до банку на території України, в порівнянні з іншими громадянами України, та за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших громадян України, для отримання пенсії на їх банківські рахунки змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов`язані з відмовою у визнанні інших способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, таких як заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі, дискримінацією, що призводить до обмеження прав цієї групи громадян, до якої належить позивач, у реалізації та користуванні їх правом на отримання пенсії, а бездіяльність відповідача щодо недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності протиправною - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков