Decision № 128675445, 07.07.2025, Kharkiv District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 635/8253/21

Провадження № 2/635/676/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Головінов С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з опалення та гарячу воду в розмірі 75854,26 гривень, 3% річних у розмірі 1802,33 гривень та інфляційні втрати у розмірі 3800,14 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає позивач. Відповідач свій обов`язок щодо сплати за послуги опалення та гарячого водопостачання не виконує, в результаті чого за період з 01 лютого 2012 року до 31 серпня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 75854,26 гривень, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1802,33 гривень та інфляційні втрати у розмірі 3800,14 гривень, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року відкрито провадження по справі.

Спеціальним розпорядженням Голови Верховного суду № 2/0/9-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються Харківським районним судом Харківської області та визначено територіальну підсудність Полтавському районному суду Полтавської області.

На підставі вищевказаного розпорядження цивільна справа передана до Полтавського районного суду Полтавської області за підсудністю.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2023 року справу передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2023 року справу прийнято в провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву, в якій просила застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з 01 лютого 2012 року по 21 вересня 2018 року, справу просила розглянути за її відсутності.

Враховуючи заяви представника позивача та відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та користується послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання за вказаною адресою, які надає позивач.

За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ..

Згідно з наданих суду доказів, заборгованість відповідача за вказані вище послуги за період з 01 лютого 2012 року до 31 серпня 2021 року складає 75854,26 гривень, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1802,33 гривень та інфляційні втрати у розмірі 3800,14 гривні.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Під час дії спірних правовідносин діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV з подальшими змінами, (далі Закон № 1875-ІV) та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами (далі - Закон № 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Положеннями частин 1, другої та третьої статті 32 Закону № 1875-ІV передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Пунктом 1 частини 1 Закону № 1875-ІV, пунктом 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналіз вищенаведених положень норм матеріального права свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова відзобов`язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленодоговоромабо законом.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умовдоговорута вимог цього Кодексу, іншихактів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно дозвичаївділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частинами першою, другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01 лютого 2012 року по 30 вересня 2018 року не підлягає задоволенню, так як пред`явлені поза межами позовної давності.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2018 року по 31 серпня 2021 року підлягають задоволенню.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за послуги за опалення та гарячу воду за період з 01 жовтня 2018 року по 31 серпня 2021 року становить 39576,87 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд також задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1802,33 гривень та інфляційні втрати у розмірі 3800,14 гривні нарахованих на суму заборгованості в межах строку позовної давності за період з 01 жовтня 2018 року по 31 серпня 2021 року за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому враховує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що нею вжиті всі належні заходи щодо належного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з опалення та гарячу воду за період з 01 лютого 2012 року до 31 серпня 2021 року в розмірі 39576 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 87 копійок, 3% річних у розмірі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) гривні 33 копійки та інфляційні втрати у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму судового збору в розмірі 1258 (одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) гривень 94 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Мефодіївська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 07 липня 2025 року.

Суддя О.М. Пілюгіна