Decision № 128666978, 04.07.2025, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3465/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-XII); зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з часу виникнення права на призначення пенсії (з 08 березня 2025 року).

Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 12 березня 2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Із цим рішенням ОСОБА_1 не погоджується й зазначила, що наявність у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ та свідчить про проживання (роботу) у зоні гарантованого добровільного відселення упродовж трьох років станом на 01 січня 1993 року. Позивач стверджує, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС перебувала у селі Запруддя Волинської області, всю трудову діяльність (36 років) здійснювала у зоні гарантованого добровільного відселення, а навчаючись у педагогічному училищі (місто Луцьк), весь вільний час, зимові та літні канікули проводила у домогосподарстві батьків у селі Запруддя Волинської області.

З огляду на наявність підстав для зменшення пенсійного віку на 6 років позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.43-45). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 08 березня 2025 року. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання (роботи) останньої у зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01 січня 1993 року лише 2 роки 9 місяців. Оскільки обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, то відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно статті 55 Закону №796-XII зі зниженням пенсійного віку.

Відповідач 1 вважає прийняте ним рішення від 19 березня 2025 року №032950012080 законним, а позовну вимогу про зобов`язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку - втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, заперечуючи позовні вимоги, у їх задоволенні також просив відмовити (а.с.50-53). З цього приводу вказав, що згідно з поданими для призначення пенсії документами позивач у період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року навчалася у місті Луцьку, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Фактичний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не є достатнім для зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, тож на час звернення позивача із заявою відсутні підстави для призначення пенсії за віком.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

12 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с.57).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 19 березня 2025 року №032950012080 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року становить менше трьох років 2 роки 9 місяців. Одночасно зазначено, що страховий стаж становить 36 років 5 місяці 2 днів (а.с.56).

Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За умовами частини першої статті 26 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, є: наявність відповідного страхового стажу (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23, від 16 жовтня 2024 року у справі №140/14380/23).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При вирішенні спору суд враховує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

З наведеного слідує, що документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відповідно до пункту 2.22 розділу II Порядку №22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Із відомостей паспорта громадянина України вбачається, що позивач ОСОБА_1 народилася в селі Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.9-13).

З довідки Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 11 лютого 2025 року №335 (а.с.16) слідує, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в селі Запруддя Волинської області з 07 березня 1971 року по 08 вересня 1986 року, з 28 грудня 1990 року по 29 січня 1991 року та з 25 жовтня 1999 року по на цей час; підстава видачі погосподарські книги за 1971-2025 роки, будинкова книга №9 для реєстрації громадян по АДРЕСА_1 , будинкова книга №5 за 1986-1987 роки для реєстрації громадян сіл Сошичне та Запруддя.

Також відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.20-31) ОСОБА_1 з 15 серпня 1990 року (наказ від 25 липня 1990 року №443) працювала на посаді старшої піонер-вожатої і завідуючою бібліотекою Радошинківської неповної середньої школи, а з 29 липня 1992 року (наказ від 29 липня 1992 року №219) переведена на посаду педагога- організатора по роботі з дитячими об`єднаннями та організаціями і завідуючою бібліотекою Запрудівської неповної середньої школи, з якої 30 серпня 1993 року переведена на посаду вчителя початкових класів цієї школи.

Села Запруддя та Радошинка Камінь-Каширського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (категорія 3) (а.с.15).

Виходячи зі змісту спірного рішення та відзивів на позов, відповідачі заперечують можливість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення під час навчання у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана, який розташований у місті Луцьку, тобто у населеному пункті, який відповідно до Постанови №106 не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд з цього приводу зауважує, що позивач надала довідку Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 11 лютого 2025 року №335 (а.с.16) про зареєстроване місце проживання в селі Запруддя Волинської області, зокрема, з 26 квітня 1986 року по 08 вересня 1986 року, з 28 грудня 1990 року по 29 січня 1991 року. Докази місця проживання позивача у цей період в іншому населеному пункті відсутні. Також архівною довідкою Комунального закладу Луцький педагогічний коледж Волинської обласної ради від 03 березня 2025 року №12 (а.с.18) підтверджено періоди канікул під час навчання ОСОБА_1 у Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана протягом 1987-1990 років. Тож відповідачами не може заперечуватися можливість позивача приїжджати від місця навчання до місця проживання (населені пункти знаходяться в межах однієї області), у населений пункт (село Запруддя), де проживали її батьки, на утриманні яких вона перебувала, будучи неповнолітньою.

Періоди роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджено записами трудової книжки (з 01 червня 1989 року по 28 серпня 1989 року, з 15 серпня 1990 року по цей час).

Поряд з тим суд повторює, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , тоді як згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Верховний Суд у постановах від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23 виснував, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), умовою видачі якого було факт проживання або роботи станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, дає підстави для зменшення пенсійного віку у загальному порядку на один рік за кожних два роки проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

З огляду на наведене суд не погоджується із викладеним у рішенні ГУ ПФУ у Львівській області та у відзивах на позовну заяву висновком про відсутність у позивача станом на 01 січня 1993 року необхідного (не менше трьох років) періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з довідкою Сошичненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 11 лютого 2025 року №335 позивач, яка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, має право на застосування початкової величини для зниження пенсійного віку (на 3 роки), оскільки проживала у селі Запруддя Волинської області з 26 квітня 1986 року по 08 вересня 1986 року. Враховуючи період проживання/безперервної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (з 15 серпня 1990 року по цей час у населених пунктах Запруддя, Радошинка, Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області) пенсійний вік підлягає зменшенню на один рік за кожні 2 роки проживання/роботи. Всього можливо зменшити пенсійний вік на 6 років (максимальна величина).

Умова щодо страхового стажу для призначення пенсії у випадку позивача також виконується (обчислений органом Пенсійного фонду страховий стаж становить 36 років 5 місяці 2 дні).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 19 березня 2025 року №032950012080 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Тому позовні вимоги про визнання протиправними дій належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 19 березня 2025 року №032950012080, адже внаслідок прийняття цього рішення порушено право позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.

У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення. Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23).

Відповідно до пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (після її призначення). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги зобов`язального характеру належить задовольнити у спосіб зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити позивачу за заявою від 12 березня 2025 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 08 березня 2025 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Тобто, суд задовольняє позов частково.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Хоч позовні і задоволено частково, судові витрати підлягають відшкодуванню виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог немайнового характеру. А оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 19 березня 2025 року №032950012080, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений платіжною інструкцією від 01 квітня 2025 року №0.0.4283450026.1 (а.с.8, 38).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 березня 2025 року №032950012080.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 08 березня 2025 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк