Decision № 128650, 29.06.2006, Ternopil Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2006 року.

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді Демковича Ю.Й.,

суддів Шевчук Г.М., Бахметової В.Х.,

при секретарі Стець І.В.,

з участю апелянтів та представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4, яка одночасно дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, про визнання частково недійсним заповіту, визнання права на обов'язкову частку в спадщині й визнання права власності на 1/2 частину квартиру, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним заповіту і визнання права на обов'язкову частку в спадщині,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася із позовом про визнання частково недійсним заповіту від 29.10.96, складеного ОСОБА_7 на користь неповнолітньої ОСОБА_6 щодо 1/2 частини квартири по АДРЕСА_1.

Мотивує свої вимоги тим, що після складання заповіту в них у ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5, й після смерті заповідача, який помер 20.03.04, не враховане право дитини на обов'язкову частку в спадковому майні. З приводу цього просить визнати за її дитиною право власності на 1/6 спадкового майна, що становить 1/12 частини квартири.

Також просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, оскільки вона придбана під час шлюбу із ОСОБА_7.

22.11.04 із заявами в якості третіх осіб із самостійними вимогами звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання зазначеного заповіту частково недійсним, продовження строку для прийняття спадщини, та визнання за ними права на обов'язкову частку в спадщині, по 1/6 за кожним. Посилалися на те, що на день смерті спадкодавця, який приходився їм сином, вони обоє були непрацездатними.

Рішенням Гусятинського районного суду від 15.02.06 визнано частково недійсним заповіт від 29.10.96 в користьОСОБА_6, визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_8. та ОСОБА_2 продовжено строк для прийняття спадщини, який пропущений із поважних причин. Стягнуто із ОСОБА_4 в користь спадкоємців грошову компенсацію за належну частку у спадковому майні, а саме в корить Стремецької О.М. в інтересах неповнолітньої дочки в сумі 2420,25 грн., в

Справа № 22а - 556 Головуючий у 1-й інстанції - Римар Г.М.

Категорія Доповідач-Демкович Ю.Й.

користь ОСОБА_2 - 4840,50 грн. та в користь її неповнолітнього сина ОСОБА_5 - 2420,25 грн.

Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернулися із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати його, оскільки воно постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Порушення норм права вбачають в тому, що суд вийшов за межі позовних вимог, внаслідок чого позбавив спадкоємців права власності на частку в спадковому майні.

В апеляційній інстанції апелянти підтримали вимоги скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній. ОСОБА_2 зазначила, що суд у своєму рішенні не визнав її спадкоємцем обов'язкової частки, яка б належала померлому ОСОБА_8.

Представник ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення є законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, виходячи із наступних мотивів.

У силу ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вимоги сторін, встановлено, що суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, визнавши за ОСОБА_4 право власності на цілу квартиру. Із зібраних доказів вбачається, що остання є власником 1/2 спірної квартири і позивачем не було заявлено вимоги про визнання за нею права власності на частки спадкоємців й компенсацію останнім вартості їх часток. Таким вимог не ставили і решта учасників спору.

Окрім цього, визнавши заповіт недійсним, суд порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки не послався на норму закону та не навів мотивів, які б давали можливість визнати його недійсним.

Також судом в порушення ст. 1276 ЦК України застосовано спадкову трансмісію стосовно обов'язкової частки у спадщині ОСОБА_8, хоча вказана норма закону забороняє це.

Постановляючи нове рішення, апеляційна інстанція виходила із наступних фактів.

ОСОБА_4 з 1990 року по липень 2003 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_7

Під час шлюбу 30.12.92 подружжям придбана за договором купівлі-продажу квартира по АДРЕСА_1.

29.10.96 ОСОБА_7 склав заповіт на корить ОСОБА_6 щодо своєї власності -1/2 частки квартири. Вказаний заповіт не змінювався і не скасовувався.

15.10.99 у подружжя ОСОБА_8 народився син ОСОБА_5.

20.03.04 ОСОБА_7 помер.

Спадкове майно складає 1/2 ідеальної долі квартири по АДРЕСА_1.

На час відкриття спадщини спадкоємцем за заповітом від 29.10.96 є ОСОБА_6

Спадкоємцями першої черги за законом були: син померлого ОСОБА_5 та батьки -ОСОБА_2 й ОСОБА_8, кожен з яких мав право на обов'язкову частку в спадщині, оскільки син є неповнолітнім, а батьки - непрацездатними.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення.

Так, щодо вимог про визнання заповіту частково недійсним, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено жодних підстав та не подано доказів, які б послужили причиною визнання його недійсним.

Зі змісту позову вбачається, що остання фактично лише оспорює право сина ОСОБА_5 на обов'язкову частку в спадковому майні.

Щодо вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, то їх слід задовольнити, виходячи із наступного.

Придбавши спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 30.12.92, згідно із ст.ст. 22, 28 КпШС України, позивачка ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частину цієї квартири.

У силу ст. З ЦПК України, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки право власності на 1/2 частину квартири за позивачкою публічно не визнане, тобто остання не має свідоцтва про право власності на вказану частку в житлі, тому її право слід захистити, визнавши її власником цієї частини.

Також підлягають до задоволення вимог позивачки ОСОБА_4 щодо визнання за її сином права на обов'язкову частку в спадковому майні, оскільки в нього на момент відкриття спадщини виникло дане право.

Так, у силу ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги за законом щодо майна спадкодавця ОСОБА_7.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України, неповнолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Спадкоємців за законом у даному випадку є троє осіб, дитина та батьки померлого. Обов'язкова частка кожного із них, з врахуванням того, що успадковується лише 1/2 частина квартири, становить 1/12 частину квартири.

Тому слід визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 спадкового майна, що становить 1/12 частини квартири по АДРЕСА_1, яке він набув у якості обов'язкової частки.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2, колегія судді приходить до висновку, що вони підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Щодо вимог про визнання заповіту частково недійсним, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено жодних підстав та не подано доказів, які б послужили причиною визнання його недійсним. Тому вони є безпідставними.

В частині вимог про продовження строку для прийняття спадщини, то колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 зверталася в Гусятинську районну державну нотаріальну контору, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини. Даний факт підтвердили в судовому засіданні як сама позивачка, так і відповідачка ОСОБА_1.

Крім цього ОСОБА_2 зазначила, що з моменту відкриття спадщини до дати звернення із позовом до суду вона доглядала за ОСОБА_8, який був лежачим хворим, що фактично позбавляло її можливості звернення до нотаріальної контори та суду із будь-якими заявами.

Апеляційна інстанції приходить до висновку, що позивачем з поважних причин пропущений шестимісячний термін подачі заяви про прийняття спадщини, а тому слід поновити ОСОБА_2 цей строк.

Враховуючи той факт, що 22.11.04 із аналогічними вимогами до суду звернувся ОСОБА_8, який через два дні (ІНФОРМАЦІЯ_2) помер, внаслідок чого суд першої інстанції зупинив провадження в справі на шість місяців для з'ясування кола спадкоємців за ним, колегія суддів вважає, що частка у майні, яку б успадкував би ОСОБА_8 є предметом даного спору й долю її слід вирішити наступним чином.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 хворів й самостійно не міг подати заяви про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги, який має право на обов'язкову частку за померлим сином ОСОБА_7.

Оскільки суд поновив ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини, то слід вважати, що з тих же мотивів строк поновлений і для ОСОБА_8

Частка померлого ОСОБА_8 у спадковому майні становила б 1/6.

У силу ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

Оскільки спір стосується обов'язкової частки у спадщині, тому в позові ОСОБА_2 щодо успадкування частки ОСОБА_8 слід відмовити.

З врахуванням наведеного, слід визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 спадкового майна, що становить 1/12 частину квартири по АДРЕСА_1, яке вона набула в якості обов'язкової частки.

Тому її вимога про визнання за нею частки у спадковому майні в розмірі 2/6 підлягає частковому задоволенню.

Щодо решти спадкового майна, то воно підлягає спадкуванню спадкоємцем за заповітомОСОБА_6

Судові витрати, виходячи із вартості квартири, яка згідно із довідкою № НОМЕР_1 /а.с. 5/ становить 38819,00 грн., заявлених та задоволених судом вимог, слід розподілити між сторонами.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2006 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1, яке він набув в якості обов'язкової частки у спадщині.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь держави судовий збір у розмірі 32,35 грн.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини за померлим ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1, яке вона набула в якості обов'язкової частки у спадщині.

У задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 32,35 грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. (щодо витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - р/рахунок. 26001014180002, одержувач - державне підприємство "Судовий інформаційний центр", код 30045370, банк -ВАТ "Банк універсальний" м. Львів, МФО 325707).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.