Court ruling № 12850890, 07.09.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2010 р. м. КиївК-16582/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 07.09.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 28.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2007

у справі № АС-13/114-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіком”

доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

провизнання рішень протиправними та скасування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіком” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання рішень протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000372330/0 від 01.03.2007 та № 000362330/0 від 01.03.2007.

Постановою господарського суду Харківської області від 28.04.2007 позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2007 постанову господарського суду Харківської області від 28.04.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 28.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2007, прийняти по справі нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питання дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 та складено № 563/23-108/31063736 акт від 19.02.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000372330/0 від 01.03.2007 про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 1629717 грн. основний платіж 1086478 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмір 543239 грн. та №0000362330/0 від 01.03.2007 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2485468, 20 грн.: основний платіж 1358093 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1127375, 20 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело де заниження податку на прибуток на загальну суму 1358093 грн., в тому числі: за 4 квартал 2005 року на суму 154837 грн., за 2006 рік - 1203256 грн., пп. 7.4.1. 7.4.4 ст. 4 Закону України „ Про податок на додану вартість”, що призвело де заниження ПДВ на загальну суму 1086478 грн., в тому числі: за грудень 2005 року 123870 грн., за лютий 2006 року - 123574 грн., за березень 2006 року - 402935 грн., за серпень 2006 року - 323467 грн.

Стосовно податку на прибуток колегія суддів зазначає наступне: товариство з обмеженою відповідальністю „Авіком” у 2005-2006 роках реалізовано товарів за ціною нижче ціни придбання товарів, а до складу валових витрат відносило всю суму витрат, отриману при придбанні цього товару.

Позивачем було реалізовано папір на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів-витратних накладних.

Цемент та папір передавався на збереження підприємствам, а позивача відсутні будь які документи на підтвердження транспортування товару.

Відсутні витрати на транспортування та відсутні претензії до перевізників або постачальників, щодо пошкодження товарно-матеріальних цінностей.

Акти про уцінку товарно-матеріальних цінностей складено з порушенням податкового законодавства та бухгалтерського обліку.

Доказів про втрату первісної вартості товарів та документів, які підтверджують неможливість реалізувати товар за ціною його придбання, при перевірці не надані.

При реалізації товарів за ціною нижче ціни придбання, частина вартості товару, на яку зменшена ціна, не використана у господарській діяльності підприємства.

Стосовно податку на додану вартість: документальною перевіркою встановлено, що підприємством здійснена реалізація паперу на підставі наданих до перевірки первинних документів-податкових накладних, за цінами не нижчими цін придбання.

Цемент та папір передавався на збереження підприємствам-зберігачам, до перевірки не надано ніяких документів, крім перелічених в акті перевірки, що засвідчують знешкодження, втрату ТУ та покупної спроможності товарів.

Крім того, на підприємстві відсутні будь які документи, що підтверджують транспортування товару, відсутні витрати на транспортування та відсутні претензії до перевізників або постачальників, щодо пошкодження товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” N 334/94-ВР від 28.12.1994 до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5).

Судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано оцінки, процедурі уцінки товарно-матеріальних цінностей проведеною позивачем.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10 вересня 1996 року N 120/190 , (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 1996 р. за N 546/1571) проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають бути більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції( які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових, товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так. і на зовнішньому ринках.

Також судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки того, що продукція, по якій позивач провів процедуру уцінки, залежалася, тобто не має збуту більше З місяців, і не користуються попитом у споживачів та не обґрунтували фінансово-виробничу необхідність уцінки продукції саме на 90 та біліше відсотків.

Відповідно до Порядку 11 розміри уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих-властивостей, насиченості ринку цими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.

Зазначені ознаки також не були досліджені судами попередніх інстанцій.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова у справі № АС-13/114-07 слід задовольнити частково, постанову господарського суду Харківської області від 28.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2007 скасувати, а справу № АС-13/114-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 28.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2007 скасувати, а справу № АС-13/114-07 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко