Decision № 128358213, 11.06.2025, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 рокусправа № 380/7626/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кедик М.В.,

секретаря судового засідання Чапельська Т.В.

Представник позивача Бориславський А.Л.,

Представник відповідача Бернюга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Львівської митниці від 28.02.2025 № UA209000202552, № UA209000202553.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2022 році ФОП ОСОБА_1 ввіз на митну територію України товар, що підтверджується митними деклараціями від 15.08.2022 №/2022/027371, від 24.08.2022 № UA209190/2022/028874, від 23.09.2022 №/2022/034369, від 01.10.2022 № UA209190/2022/036237, від 15.10.2022 № 22UA209190039083U2, від 20.10.2022 № 22UA209190040106U0, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8. Товари за вище зазначеними деклараціями були задекларовані із застосуванням преференції «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» за кодом 410 і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ФОП ОСОБА_1 ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості у межах дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, статті 15 Доповнення 1 Підтвердження походження до Регіональної конвенції. Львівська митниця 28.02.2025 прийняла податкове повідомлення-рішення № UA209000202552, яким ФОП ОСОБА_1 визначене грошове зобов`язання за платежем мито на товари, що вводяться на територію України у розмірі 1 230 802, 63 грн та податкове повідомлення-рішення № UA209000202553, яким ФОП ОСОБА_1 визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 307 700, 68 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 246 160,53 грн та за штрафними санкціями у сумі 61 540,15 грн. Підставою для донарахування митних платежів стала інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, відповідно до якої експортер не надав достатніх доказів для підтвердження преференційного походження товару. Позивач вважає, що зазначена інформація не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення ФОП ОСОБА_1 митних правил, оскільки до митного оформлення надав всі документи, передбачені чинним законодавством, які були видані експортером і підтверджують право позивача на застосування преференційного режиму. Зазначає, що товар, який був ввезений позивачем в Україну за відповідними митними деклараціями, є таким, що походить з Європейського Союзу, виготовлений у ЄС, що підтверджується листом від виробника, тому вважає, що виконав усі митні і податкові зобов`язання під час здійснення митної процедури. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Львівської митниці.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 08.05.2025 вх. № 38239, у якому позов не визнає з наступних підстав.

Згідно з наказом Львівської митниці від 20.01.2025 № 20 проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 15.08.2022 №/2022/027371, від 24.08.2022 № UA209190/2022/028874, від 23.09.2022 №/2022/034369, від 01.10.2022 № UA209190/2022/036237, від 15.10.2022 № 22UA209190039083U2, від 20.10.2022 № 22UA209190040106U0, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8. За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.02.2025 №15/25/7.4-19/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини другої статті 46, частини першої статті 257 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 1 230 802,63 грн; підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 246 160,53 грн. У ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 товари за вищевказаними МД декларувалися із застосуванням преференції «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» за кодом « 410» з умовним нарахуванням ввізного мита в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції. Для застосування преференції « 410» при митному оформленні товарів платником надані сертифікати з перевезення товару EUR.1. Державна митна служба України листом від 06.09.2024 №15/15-03/7/4745 інформувала Львівську митницю про отримання інформації з копіями документів від уповноваженого органу Республіки Польща лист від 04.09.2024 №1201- IОC.4331.15.2024 в якому зокрема зазначено, що «Експортер не зміг надати митним органам достатніх документів щодо походження товару. Регіональний офіс податкової адміністрації в Кракові повідомляє, що вимоги та правил преференційного походження, передбачені Договором, укладеним між Україною та ЄС, не виконуються, статус преференційного походження не підтверджено. Результат перевірки негативний». Уповноваженим органом Республіки Польща внесена відповідна відмітка в графу 14 даних сертифікатів Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності. Враховуючи, що для товарів, вказаних в Додатку №1 до акту, преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Регіональної конвенції застосовано неправомірно. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 22.04.2025 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань РНОКПП НОМЕР_1 з 07.03.2002 року.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів», 45.19 «Торгівля іншими автотранспортними засобами», 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».

У 2022 році ФОП ОСОБА_1 ввіз на митну територію України за митними деклараціями від 15.08.2022 № UA209190/2022/027371, від 24.08.2022 № UA209190/2022/028874, від 23.09.2022 № UA209190/2022/034369, від 01.10.2022 № UA209190/2022/036237, від 15.10.2022 № UA209190/2022/039083, від 20.10.2022 № UA209190/2022/040106, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8 товари:

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації 17.05.2017, номер шасі: НОМЕР_2 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації - 10.05.2017, номер шасі: НОМЕР_3 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації 17.05.2017, номер шасі: НОМЕР_4 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації - 17.05.2017, номер шасі: НОМЕР_5 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації 07.09.2017, номер шасі: НОМЕР_6 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації 02.10.2017, номер шасі: НОМЕР_7 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації - 02.10.2017, номер шасі: НОМЕР_8 ;

-сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марка: DAF, модель: XF 460 FT, рік випуску-2017, модельний рік - 2017, дата першої реєстрації 09.05.2017, номер шасі: НОМЕР_9 .

Зі змісту графи 2 вище зазначених декларацій відправником товару (експортером) виступала компанія «Firma Wanicki Sp.z.o.o» (Польща), а одержувачем згідно з графою 8 ФОП ОСОБА_1 .

Даний товар декларувався із застосуванням преференції за кодом 410 і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 Підтвердження походження до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Державна митна служба України відповідно до статті 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження направила на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща сертифікати з перевезення EUR.1 № PL/MF/AR 0095049 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0095050 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0099769 від 16.08.2022, № PL/MF/AR 0099780 від 26.09.2022, № PL/MF/AR 0099800 від 11.10.2022, № PL/MF/AR 0470957 від 17.10.2022, № PL/MF/AS 0471451 від 15.11.2022, № PL/MF/AS 0471469 від 02.12.2022.

Державна митна служба України листом від 06.09.2024 №15/15-03/7/4745 інформувала Львівську митницю про отримання від уповноваженого органу Республіки Польща листа від 04.09.2024 №1201- IОC.4331.15.2024, з результатами перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 № PL/MF/AR 0095049 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0095050 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0099769 від 16.08.2022, № PL/MF/AR 0099780 від 26.09.2022, № PL/MF/AR 0099800 від 11.10.2022, № PL/MF/AR 0470957 від 17.10.2022, № PL/MF/AS 0471451 від 15.11.2022, № PL/MF/AS 0471469 від 02.12.2022.

Уповноважений орган Республіки Польщі повідомив, що «Експортер не зміг надати митним органам достатніх документів щодо походження товару. Регіональний офіс податкової адміністрації в Кракові повідомляє, що вимоги та правил преференційного походження, передбачені Договором, укладеним між Україною та ЄС, не виконуються, статус преференційного походження не підтверджено. Результат перевірки негативний» та вніс відповідну відмітку в графу 14 даних сертифікатів Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.

Львівська митниця відповідно до наказу від 10.01.2025 № 20 Про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами, далі - МК України), у звязку із надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, провела документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 15.08.2022 № UA209190/2022/027371, від 24.08.2022 №/2022/028874, від 23.09.2022 № UA209190/2022/034369, від 01.10.2022 № UA209190/2022/036237, від 15.10.2022 № 22UA209190039083U2, від 20.10.2022 № 22UA209190040106U0, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2025 № 15/25/7.4-19/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини другої статті 46, частини першої статті 257 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 1 230 802,63 грн;

- підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 246 160,53 грн.

На підставі акту перевірки Львівська митниця 28.02.2025 прийняла податкові повідомлення-рішення:

-№ UA209000202552, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що возяться на територію України у розмірі 1 230 802, 63 грн;

-№ НОМЕР_10 , яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України у розмірі 307 700, 68 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 246 160,53 грн та за штрафними санкціями у сумі 61 540,15 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу, мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень статті 272 Митного кодексу, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 Митного кодексу визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 277 Митного кодексу, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 280 Митного кодексу ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 Митного кодексу ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин першої та п`ятої статті 281 Митного кодексу, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)…затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)…експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 Митного кодексу країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 41 Митного кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 Митного кодексу встановлює, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 Митного кодексу у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї ж статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини першої статті 44 Митного кодексу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

Як встановлено судом, відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 15.08.2022 № UA209190/2022/027371, від 24.08.2022 №/2022/028874, від 23.09.2022 № UA209190/2022/034369, від 01.10.2022 №/2022/036237, від 15.10.2022 № 22UA209190039083U2, від 20.10.2022 № 22UA209190040106U0, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8, висновки якої були покладені в основу оспорюваних у межах даної справи податкових повідомлень-рішень, встановлено завищення позивачем податкових зобов`язань по сплаті мита за вищевказаними деклараціями та податку на додану вартість.

Підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща (лист від 04.09.2024 №1201- IОC.4331.15.2024), яка скерована до Львівської митниці Державною митною службою України листом від 06.09.2024 №15/15-03/7/4745 про те, що преференційне походження товару, зазначеного в сертифікатах з перевезення EUR.1 № PL/MF/AR 0095049 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0095050 від 09.08.2022, № PL/MF/AR 0099769 від 16.08.2022, № PL/MF/AR 0099780 від 26.09.2022, № PL/MF/AR 0099800 від 11.10.2022, № PL/MF/AR 0470957 від 17.10.2022, № PL/MF/AS 0471451 від 15.11.2022, № PL/MF/AS 0471469 від 02.12.2022 не підтверджено, оскільки експортер товару не зміг надати митним органам достатніх документів щодо походження товару.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса.

Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за МД від 15.08.2022 № UA209190/2022/027371, від 24.08.2022 №/2022/028874, від 23.09.2022 № UA209190/2022/034369, від 01.10.2022 №/2022/036237, від 15.10.2022 № 22UA209190039083U2, від 20.10.2022 № 22UA209190040106U0, від 28.11.2022 № 22UA209190048737U5, від 16.12.2022 № 22UA209190052981U8 позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддавати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на такий товар.

При цьому митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено листи від 15.04.2025 виробника DAF Tracks N. V. (5600 PT Нідерланди, Ейндговен, Х`юго ван дер Гослан, 1), у якому консультант з митних питань даної компанії підтверджує, що вантажівки, зазначені в цих документах з номером шасі та типом шасі: XLRTEH4300G156231, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G156928, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G156655, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G156882, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G171742, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G174532, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G174443, марка DAF, модель XF 460 FT; XLRTEH4300G156510, марка DAF, модель XF 460 FT походять з Європейського Союзу (Нідерланди) на момент виробництва вантажівок в 2017 році і відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною.

Відповідно до статті 61 Митного кодексу Союзу (затвердженого Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЕС) №952/2013 від 09.10.2013) якщо походження вказано в митній декларації згідно з митним законодавством, митні органи можуть вимагати від декларанта підтвердити походження товарів.

???Якщо підтвердження походження товарів надається згідно з митним законодавством або іншим законодавством Союзу, що регулює окремі сфери, митні органи в разі обґрунтованих сумнівів можуть вимагати надання будь-яких додаткових підтверджень, необхідних для забезпечення того, щоб зазначення походження відповідало правилам, установленим відповідним законодавством Союзу.

???Якщо це необхідно для цілей торгівлі, документ, що підтверджує походження, може бути виданий у Союзі згідно з чинними в країні призначення або на території призначення правилами походження чи будь-яким іншим методом визначення країни, де товари повністю отримано або востаннє істотно трансформовано.

У даному випадку підтвердженням походження товару, а саме сідельних тягачів марки DAF, модель XF460FT, рік випуску 2017 рік, номера шасі: НОМЕР_2 , XLRTEH4300G156928, XLRTEH4300G156655, XLRTEH4300G156882, XLRTEH4300G171742, XLRTEH4300G174532, XLRTEH4300G174443, XLRTEH4300G156510 з країни Європейського союзу Нідерланди є листи від 15.04.2025 виробника DAF Tracks N. V.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 дійшов до висновку, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість викладеного у акті перевірки висновку митного органу та відсутність у відповідача фактичних підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 28.02.2025 № UA209000202552, № UA209000202553.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.02.2025 № UA209000202552, № UA209000202553.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2025 № UA209000202552, № UA209000202553, суд приходить до висновку, що такі не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 12 112,00 грн, сплаченого за платіжною інструкцією від 18.04.2025 № 1200.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 28.02.2025 № UA209000202552.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 28.02.2025 № UA209000202553.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12112 (Дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 23.06.2025.

Суддя Кедик М.В.