Decision № 128338698, 24.06.2025, Industrialnyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 202/4169/25

Провадження № 2/202/3066/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/4169/25

за позовом

ОСОБА_1

До

Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району

Донецької області

Третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Друга кам`янська державна нотаріальна контора

про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кам`янське Дніпропетровської області померла її мати ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.03.1993. Право власності зареєстроване у КП БТІ м. Донецька за реєстровим номером 4841.

У встановлений законом строк вона, як єдиний спадкоємець першої черги, звернулася до Другої кам`янської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю перевірити державну реєстрацію права власності померлої на нерухоме майно.

Враховуючи викладене просила суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

30.04.2025 по справі відкрите загальне позовне провадження, судом витребувана копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

21.05.2025 до суду надійшли витребувані документи.

05.06.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляду справи без його участі.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились. Про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення судових повістки до електронного кабінету ЄСІТС (відповідачу) та шляхом рекомендованого поштового відправлення (повернута до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»). Будь-яких заяв не надали.

Відповіднодо ч. 1 ст. 223 ЦПК України,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кам`янське Дніпропетровської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерті НОМЕР_1 від 04.07.2024.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.03.1993. Право власності зареєстроване у КП БТІ м. Донецька 01.04.1993 за реєстровим номером 4841.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла її донька ОСОБА_1 , оскільки 02.11.2024 звернулася до Другої кам`янської ДНК з відповідною заявою. Спадкова справа №603/2024.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 відмовилась від належної їй за заповітом спадщини на користь ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в матеріалах спадкової справи №603/2024.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкова справа №603/2024 не містить відомостей про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.03.2025 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру відмовлено у зв`язку з неподанням документів необхідних для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити свої спадкові права, оскільки Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей щодо права власності померлої ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак, відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Громадянин набував права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (частина друга статті 12 цього Закону)

Відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про власність» наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Крім того, за положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

Приписами чинноїст.328Цивільного кодексуУкраїни визначено,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Отже, 30.03.1993 ОСОБА_2 набула права власності на вказану вище квартиру, як у розумінні ЗУ «Про власність» (який діяв на момент виникнення правовідносин), так і у розумінні діючої ст.328 ЦК України.

Стаття 181 ЦК України визначає поняття нерухомої та рухомої речі. Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спір, що випливає з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суд, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановлює час та підстави виникнення права власності, з`ясовує чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору.

При цьому, встановлюючи правовий статус майна, суд, відповідно до статей 181, 188 ЦК України встановлює і вид цього майна (нерухоме майно, рухоме майно, зокрема гараж, будівельні матеріали, складна річ тощо).

В даній справі судом встановлено, що померла ОСОБА_2 була власником нерухомого майна у розумінні ст. 181 ЦК України.

Станом на 30.03.1993 процедура державної реєстрації прав на нерухоме майно була унормована Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, яка втратила чинність 19.01.1996.

З 19.01.1996 процедура державної реєстрації об`єктів нерухомого майна була унормована Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженими Наказом Державного комітету з житлово-комунального господарства №56 від 13.12.1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 за №31/1056.

З 26.06.1998 по 06.08.2012 державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалась у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за №399/2839.

Відповідно доп.1.4-1.6вказаної Інструкціїдержавній реєстраціїв бюротехнічної інвентаризаціїпідлягають об`єктинерухомості,розташовані навсій територіїУкраїни (населених пунктах,військових містечках,військових частинах,аеропортах,річкових іморських портах,заповідниках,заказниках,на дорогах,полігонах іт.п.). Державнуреєстрацію прававласності наоб`єктинерухомого майназдійснюють державнікомунальні підприємства-бюро технічноїінвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Як встановлено судом у даній справі, ОСОБА_2 набувши право власності на квартиру, зареєструвала своє право власності у КП «БТІ м. Донецька» у порядку передбаченому на момент виникнення права (30.03.1993 відповідно).

КП «БТІ м. Донецька» зареєстроване за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозева, 66.

Загальновідомим та таким, що не підлягає доказуванню у даній справі, є факт, що починаючи з 07.04.2014 м. Донецьк тимчасово окуповано, що також визначено у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376.

Суду не надано доказів переміщення КП «БТІ м. Донецька» з м. Донецька, як не надано і доказів евакуації реєстраційних справ щодо нерухомого майна з м. Донецька.

Відтак, суд приходить до висновку, що станом на 02.11.2024 (день звернення позивача до нотаріальної контори) доступу до реєстраційних справ, які зберігаються у КП «БТІ м. Донецька», ОСОБА_1 , нотаріуси та державні реєстратори не мають.

03.08.2004 набув чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абз.1 п.3 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Таким чином, в даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкувала квартиру, яка належала померлій ОСОБА_2 , але не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з відсутністю відомостей про право власності померлої у державному реєстрі речових на нерухоме майно та об`єктивною неможливістю внести вказані відомості до реєстру з зазначених вище причин.

При цьому суд зазначає, що у ОСОБА_1 відсутній інший, окрім звернення до суду, шлях для захисту своїх спадкових прав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4,10,12,76,141,263-265,280-281ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 24.06.2025

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО