Decision № 128304643, 12.06.2025, Shevchenkivskyi District Court of Poltava City (until 25.04.2025 - Oktyabrskyi District Court of Poltava City)

Дата документу 12.06.2025Справа № 554/10789/23 Провадження № 2/554/768/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Сініцина Е.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кувіти М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Полтави надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Заяву обґрунтовано тим, що позивачка на сайті «Work.Ua» знайшла вакансію адміністратора в дитячий садок, яку розмістило товариство з обмеженою відповідальністю «Йард».

Пройшовши співбесіду та погодивши усі істотні умови працевлаштування, 17.02.2023 року вона приступила до виконання обумовлених із роботодавцем завдань, зокрема, до її посадових обов`язків належало зустріч дітей та батьків, прийом телефонних дзвінків, ведення клієнтів, надання інформації щодо характеру послуг, які надаються Товариством, підтримка усіх процесів роботи дитячого простору, замовлення харчування, ведення документації, організація й проведення екскурсій тощо. Також до обов`язків позивача належало здійснення рахунків із клієнтами, прийняття грошових коштів за надані Товариством послуги, тобто на позивача також було покладено матеріальну відповідальність.

Однак через нетривалий проміжок роботи їй стали затримувати заробітну плату, аргументуючи невиплату грошових коштів відсутністю грошових надходжень, важкою економічною обстановкою, воєнним станом. Відносини із керівництвом стали погіршуватись, керівник Товариства не реагував на необхідність виконання своїх прямих обов`язків як роботодавця. Вона, не маючи можливості отримати належну їй заробітну плату та неналежне ставлення до неї як до працівника, прийняла рішення розірвати трудові відносини із ТОВ «Йард».

06 вересня 2023 року вона припинила трудові відносини з Товариством, але остаточного розрахунку відповідачем так і не було здійснено, а при видачі на руки трудової книжки вона встановила, що у ній не було записів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Вимогу вписати відомості про роботу у трудову книжку, посадові особи товариства проігнорували. Також позивач здійснила запит щодо сплати податків за неї як за найманого працівника. Відповідно до отриманих відомостей за 2023 рік відрахувань здійснено не було.

Товариство, на адвокатський запит, повідомило, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Йард», а у період з 06 березня до 06 вересня 2023 року проходила стажування.

При цьому, після звільнення ОСОБА_1 повторно здійснила пошук вакансій на сайті «Work.Ua» та встановила, що ТОВ «Йард» повернуло оголошення про пошук працівника.

Таким чином, на глибоке переконання позивача, ТОВ «Йард» грубо порушило права ОСОБА_1 , не дотримано фундаментальної трудової гарантії оплати праці, не здійснено податкових відрахувань за ОСОБА_1 як за найманого працівника.

Оскільки станом на 2023 рік мінімальна заробітна плата за місяць становить 6700,00 грн., а період її роботи становить 6,5 місяців, то просить стягнути з відповідача суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 43550,00 гривень.

А також, на підставі ст.ст.10,24 Закону України «Про відпустки», враховуючи, що вона пропрацювала у ТОВ «Йард» безперервно протягом 6 місяців, просить стягнути компенсацію за невикористану відпустку при звільненні. Загальна кількість календарних днів, які ОСОБА_1 перебувала на роботі, становить 279, сукупний дохід, беручи за основу розрахунку мінімальну заробітну плату 43550,00 грн., таким чином, вартість одного дня становить 156,09 грн., при тривалості основної щорічної відпустки 24 календарних дня, сума компенсації становить 3 746,23 гривень.

Таким чином, позивач фактично вступила із відповідачем у трудові відносини, відповідач взяв на себе зобов`язання дотримуватись передбачених законом трудових гарантій, зокрема, гарантій щодо оплати праці та сплати податкових платежів, однак не дотримався взятих на себе обов`язків, що спричинило порушення її прав та законних інтересів, які підлягають захисту у судовому порядку.

Крім того, неправомірними діями відповідача, які полягають як у незаконній відмові у виплаті належної їй заробітній плати, завдано моральної шкоди. Сам факт безпідставного позбавлення оплати її праці, тобто позбавлення винагороди, на яку вона отримала право на законних підставах, свідчить про порушення її законних прав, а отже і завдання моральної шкоди.

Набуття позивачем статусу працівника породжує право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на отримання передбачених трудовим законодавством гарантій, а також отримання грошових коштів, однак протиправна відмова відповідача у виплаті таких коштів позбавила її права мирно володіти своїм майном.

Тривалість відсутності виплати негативно впливала на емоційний стан позивача, вона була вимушена обмежувати себе у задоволенні базових потреб, не могла брати участь у соціальному житті, відчувала пригнічений стан внаслідок відсутності належної оплати її праці в порівнянні з її оточенням.

Породження у неї негативних емоцій, пригніченого стану, відчуття меншовартості та недооцінка власних сил і здібностей завдала значної моральної шкоди, яка має бути стягнута з відповідача, оскільки завдана моральна шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями ТОВ «Йард».

Вона оцінює спричинену їй моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

Враховуючи викладене, вона просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Йард» з 17.02.2023 року по 06.09.2023 року, стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 17.02.2023 року по 06.09.2023 року у розмірі 43550 грн., стягнути компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 17.02.2023 року по 06.09.2023 року у розмірі 3 746,23 грн., зобов`язати ТОВ «Йард» нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за період роботи з 17.02.2023 року по 06.09.2023 року, а також просить стягнути з ТОВ «Йард» на її користь понесену моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та усі понесені судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 гривень та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 гривень.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2023 року у цивільній справі за вказаним позовом відкрито загальне позовне провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2024 року підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

28 квітня 2025 року, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів», назву Октябрського районного суду м. Полтави було змінено на «Шевченківський районний суд міста Полтави».

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Борзовець О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Лазоренко Ю.М. в судовому засіданні підтримав доводи, що викладені в Відзиві на позовну заяву, в якому вказав, що ними позовні вимоги повністю не визнаються з наступних підстав.

У кінці лютого 2023 року позивач звернулася до відповідача в пошуках роботи, на що їй повідомили, що вільних вакансій на підприємстві немає, так як вона є студенткою, а тому їй запропонували безоплатне стажування. На умови стажування позивач погодилась, розуміючи, що трудові відносини із нею укладатись не будуть, роботу адміністратора вона не буде виконувати, а лише ознайомлюватися із обов`язками адміністратора, включаючи практичні завдання, згідно індивідуальної програми стажування. Станом на березень 2023 року посада адміністратора у відповідача не була вакантною.

06.09.2023 року, одержавши від керівництва по завершенню періоду стажування негативний висновок, позивач емоційно влаштувала скандал, звернулась із нецензурною лайкою в бік працівників, перевернула вазу з квітами на робочому місці адміністратора, пошкодивши документи, що були на столі та особистий ноутбук засновника, висловлювала погрози помстою на адресу керівнику та працівників підприємства. Фіксація пошкодження майна була зафіксована в акті №31 від 06.09.2023 року.

06.10.2023 року за результатами перевірки головним державним інспектором Відділу з питань праці Північного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було складено Акт №ПНС/ПЛ/17622/009, що підтверджує відсутність порушень трудового законодавства з боку відповідача, а саме відсутність перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем.

Відповідач вважає, що позивачем ніяким чином не підтверджено та не доведено факту перебування нею у трудових відносинах із відповідачем. Просили відмовити в позові в повному обсязі.

У відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, позивач направила до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що ознайомившись зі змістом заперечень у відповіді на відзив, до яких відповідач долучив копію наказу № 83С від 06.03.2023 року про стажування; копію договору про стажування №1 від 06.03.2023 року; копію індивідуального плану стажування, на яких поруч із прізвищем та ініціалами ОСОБА_1 стоїть підпис. Однак вона наголошує, що на вказаних вище документах свого підпису вона не ставила, вважає, що замість неї підпис було поставлено іншою, невідомою особою, просила суд витребувати оригінали письмових доказів для безпосередньо дослідження в судовому засіданні.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 року витребувано з товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» оригінали документів, а саме: Наказ №83С від 06.03.2023 року про стажування; оригінал договору про стажування №1 від 06.03.2023 року; оригінал індивідуального плану стажування ОСОБА_1 ..

Крім того, представником позивача адвокатом Борзовець О.В. направлено до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що із відзивом на позовну заяву категорично не погоджуються, вважають позицію відповідача хибною, а аргументи недоведеними. Так, ОСОБА_1 на момент нібито проходження стажування вже не являлась студенткою, протоколом від 20.09.2023 року її тільки було зараховано за спеціальністю 073 Менеджмент (Освітня програма Бізнес-адміністрування). Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки, а відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, згідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення». ОСОБА_1 неодноразово зверталась до роботодавця з питанням оформлення трудової книжки, однак численні вимоги були проігноровані.

До позовної заяви було додано Довідку форми ОК-5, якою підтверджується відсутність внесення відповідного запису.

Більше того, у разі якщо в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, роботодавець за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Таким чином навіть сам по собі факт стажування (який не було доведено відповідачем) не свідчить про можливість звільнення роботодавця від обов`язку виплати заробітної плати.

Законодавством не передбачено укладання між суб`єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування. З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, керівником може встановлюватись випробування. Відповідно до ст. 26 КЗпП, умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу. У період випробування на таких працівників поширюються всі вимоги законодавства про працю.

При цьому відповідач не надав жодного належного доказу, який би спростовував аргументи позивача та свідчив про відсутність трудових відносин. Позиція відповідача фактично зводиться до непогодження із вимогами ОСОБА_1 , однак жодних підтверджень об`єктивних фактів, що свідчили б про необґрунтованість таких вимог не наведено.

Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що з Довідки директора ТОВ «Йард» від 02.10.2023 №129, в якій зазначено, що ОСОБА_2 проходила стажування у ТОВ «Йард», у період з 06 березня 2023 року до 06 вересня 2023 року, випливає той факт, що сам відповідач визнає факт взаємовідносин із позивачем у період - з 06 березня 2023 року до 06 вересня 2023 року.

Вказаний період визнавався в судовому засіданні представником відповідача.

Згідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В ст.29 Закону України «Про зайнятість населення» закріплено:

«З метою набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, навичок та умінь, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетентностей здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікованого робітника, спеціальність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, ступені вищої освіти молодшого бакалавра або бакалавра та продовжують здобувати освіту на наступному рівні освіти, мають право у вільний від навчання час проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у роботодавця на умовах, визначених договором про стажування, строк якого не може перевищувати шести місяців. У разі якщо в період стажування особа, зазначена участині першійцієї статті, виконує професійні роботи, роботодавець за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки (за наявності), яка в разі відсутності на вимогу працівника оформлюється згідно із законодавством. Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення. Порядок укладення договору про стажування та типова форма договору про стажування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не була направлена на стажування учбовим закладом, будучі студенткою «за спеціальністю 242. Туризм», що підтверджено Відповіддю Полтавського Університету Економіки і Торгівлі №70/2-31/191 від 29.12.2023 року, тому не могла проходити стажування на підприємстві, основним видом діяльності якого є *88.91 «Денний догляд за дітьми», що суперечить Постанові Кабінету Міністрів від 16.01.2013 року №20.

А також суд вважає, що ОСОБА_1 не була прийнята на роботу з випробувальним терміном без виплати заробітної плати, оскільки згідно до статей 26 та 27 Кодексу Законів про Працю України, підприємство повинно було видати наказ, що відповідачем суду не надано; в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, відповідно позивачці повинні були виплачувати заробітну плату; строк випробування при прийнятті на роботу, не може дорівнювати шести місяців.

Тобто суд вважає, що відповідач повинен був виплачувати заробітну плату позивачки за весь період знаходження її на роботі.

На підтвердження виконання ОСОБА_1 трудових функцій адміністратора, надано до суду фото та відеоматеріали (долучені до відповіді на відзив від 19.01.2024 року, у якості додатків №5 та №6), при дослідженні яких встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, мала доступ до внутрішньої документації підприємства, виконувала доручення та завдання керівництва, за що отримувала грошову винагороду, крім того у мережі інтернет ОСОБА_1 позиціонували як адміністратора, також у самому приміщенні закладу було розміщено фото ОСОБА_1 із зазначенням посади «адміністратор».

Враховуючи, що відповідачем не спростоване знаходження позивачки на робочому місці в дитячому садку на підприємстві ТОВ «Йард» в період з 06 березня 2023 року до 06 вересня 2023 року та виконання нею роботи, суд вважає за необхідне, встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙАРД».

Суд вважає, що позивачка не надала доказів її роботи з дати - 17 лютого 2023 року, тому, встановлює факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» в період з 06 березня 2023 року до 06 вересня 2023 року, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України, заробітна платавиплачується працівникамрегулярно вробочі дніу строки,встановлені колективнимдоговором абонормативним актомроботодавця,погодженим звиборним органомпервинної профспілковоїорганізації чиіншим уповноваженимна представництвотрудовим колективоморганом (ав разівідсутності такихорганів -представниками,обраними іуповноваженими трудовимколективом),але нерідше двохразів намісяць черезпроміжок часу,що неперевищує шістнадцятикалендарних днів,та непізніше семиднів післязакінчення періоду,за якийздійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В ст. 117 КЗпП України закріплено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд визнав належними та допустимими доказами фотоматеріали, які надала ОСОБА_1 про її роботу адміністратором дитячого садку, саме з цих доказів встановлено, що між ТОВ «Йард» та ОСОБА_1 відбувалися фінансові правовідносини, позивачці виплачувалась грошова винагорода у розмірі 4000,00 гривень за вересень, що вбачається зі скріншоту, однак її періодичність та розмір, не доведені позивачкою, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивачки в частині виплати заробітної плати у розмірі 43550,00 гривень, тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» право працівника на щорічну основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Згідно зі ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки судом встановлений факт перебування ОСОБА_1 з ТОВ «Йард» у трудових відносинах в період з 06.03.2023 року по 06.09.2023 року, тобто безперервно протягом 6 місяців, вона має право на компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, саме такий розмір просила визнати позивачка, що дорівнює 6700,00 гривень, кількість відпрацьованого часу 6 місяців, тобто 184 дні, компенсація за невикористані 12 днів щорічної основної відпустки дорівнює 2 621,74 гривень.

Суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Статтею 141 КЗпП України, передбачено, що роботодавець повинен неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до п.171.1 ст.171 Податкового Кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

В п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд вважає, що внаслідок встановленого факту перебування позивачки з відповідачем у трудових відносинах, а також відсутності сплачених коштів податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується копією довідки Пенсійного фонду України від 15.09.2023 року за формою ОК-5, необхідно зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 виходячи з розміру щомісячної заробітної плати у розмірі 6700,00 гривень за період роботи з 06 березня 2023 року по 06 вересня 2023 року.

Зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.237-1 КЗпП України - відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Такий правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21.

Виходячи з положень ст.ст. 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

В частині першій статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Судом встановлений факт перебування ОСОБА_1 з ТОВ «ЙАРД» в трудових відносинах, відповідач не виплатив грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки, а також не сплатив податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 , відповідно, суд дійшов висновку про порушення роботодавцем законних прав працівника.

Суд вважає, що позивачка довела, що відповідач спричинив моральну шкоду, довела виникнення негативних емоцій, пригніченого стану, завдана моральна шкода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями ТОВ «Йард». Однак, позивачкою не доведено відчуття меншовартості та недооцінки власних сил і здібностей.

Враховуючи характерправопорушення,глибину душевнихстраждань,вимоги розумностіта справедливості,суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень не в повній мірі обґрунтовані позивачкою, тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди і вважає можливим стягнути з ТОВ «Йард» на користь ОСОБА_1 кошти, за спричинену моральну шкоду, у розмірі 5000,00 гривень.

Відповідачем заперечувались позовні вимоги і на підтвердження своєї позиції були надані копії документів: Наказу № 83С від 06.03.2023 року про стажування; Договір про стажування №1 від 06.03.2023 року; Індивідуальний план стажування; Акту фіксації пошкоджень майна від 06 вересня 2023 року №1, а також Акт №ПНС/ПЛ/17622/009 від 06.10.2023 року, складений інспектором Відділу з питань праці Північного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Позивачка заперечувала свою підпис на вказаних документах та заявила клопотання про витребування оригіналів вказаних доказів, яке було задоволено Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 року.

Відповідачем булинадані копіївитребовуваних документівз Супровіднимлистом від24.02.2025року вих.№44, в якому зазначено про неможливість надати оригінали внаслідок їх залиття водою позивачкою.

Представник відповідача в Відзиві й в судовому засіданні зазначав, що «06.09.2023 року, одержавши від керівництва по завершенню періоду стажування негативний висновок, позивач емоційно влаштувала скандал, звернулась із нецензурною лайкою в бік працівників, перевернула вазу з квітами на робочому місці адміністратора, пошкодивши документи, що були на столі та особистий ноутбук засновника..».

Копією Акту фіксації пошкоджень майна від 06 вересня 2023 року №1, зафіксовано пошкодження ноутбука «ASUS» та папки з документами, що трапилось у результаті залиття водою, яке виникло від перекидання вази з водою. При цьому у відповідній графі «джерела, з якого стало відомо про пошкодження» вказано: - « Методист ОСОБА_3 повернулась після обідньої перерви побачила стіл адміністратора залитий водою», що повністю суперечить інформації, яка вказана у графі «Дата, час та опис події яка стала причиною пошкодження майна з зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між подією та її наслідками», в якій зафіксовано: « 6 вересня 2023 року орієнтовно 11:30-12:00 стажист ОСОБА_1 виходячи з дитячого простору перекинула вазу».

Викладені відповідачем обставини в Відзиві та в Акті суперечить одне одному, оскільки - або ОСОБА_1 «..влаштувала скандал, звернулась із нецензурною лайкою в бік працівників, перевернула вазу з квітами на робочому місці адміністратора», або «Методист ОСОБА_3 повернулась після обідньої перерви побачила стіл адміністратора залитий водою, ..орієнтовно 11:30-12:00 стажист ОСОБА_1 виходячи з дитячого простору перекинула вазу».

Зазначене не надає можливості об`єктивно встановити достовірність вказаної інформації.

Суд вважає, що відповідачем не доведений факт пошкодження документів внаслідок залиття їх водою з вази, враховуючи об`єм води, тим більше, що були залиті, як стверджує відповідач, папки документів; не доведено обставин, що дозволили б впевнитись в тому, що саме документи ОСОБА_1 були залиті водою; не доведено чому документи саме позивачки знаходились на столі адміністратора і що саме всі вони були пошкоджені.

Більш того, суд вважає, що внаслідок опрокидування вази неможливо залити папки документів так, щоб неможливо було дослідити хоча б частину їх змісту, та впевнитись, що ці документи пов`язані з позивачкою.

Представник відповідача в судовому засіданні не забажав заявити клопотання про виклик свідків для встановлення вказаних обставин, тому, суд надав оцінку наявним в справі документам.

Суд вважає, що наданий відповідачем Акт фіксації пошкоджень майна від 06 вересня 2023 року №1 є недостовірним, відповідно, не є належним та допустимим доказом.

Враховуючи, що Акт фіксації пошкоджень майна від 06 вересня 2023 року №1 визнаний судом неналежним та недопустимим доказом, а інспектор Відділу з питань праці Північного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці при проведенні перевірки досліджував копії (оскільки документи були повністю пошкоджені, як зазначає відповідач), а не оригінали документів - Наказу № 83С від 06.03.2023 року про стажування, Договір про стажування №1 від 06.03.2023 року, Індивідуальний план стажування, на підставі яких склав Акт №ПНС/ПЛ/17622/009 від 06.10.2023 року, то, суд визнає зазначений Акт №ПНС/ПЛ/17622/009 від 06.10.2023 року також неналежним та недопустимим доказом.

Щодо понесених позивачем судових витрат.

Попередній розрахунок позивача, щодо суми судових витрат, в частині витрат на надання правничої допомоги, складає 15000 гривень.

На підтвердження понесених витрати на правову допомогу, позивач надав до суду копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвоката Борзовець О.В., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2626 від 26 березня 2019 року, Розрахунок надання правової допомоги за договором №01 від 19 вересня 2023 року на суму 15000 гривень, Акт прийому-передачі виконаних робіт від 01 листопада 2023 року.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що позивачкою необґрунтований розмір стягнення витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 гривень, оскільки в Акті прийому-передачі виконаних робіт від 01 листопада 2023 року вказані завищені суми за попередню консультації у розмірі 2500,00 гривень та за складання процесуальних документів у розмірі 4500,00 гривен, суд вважає можливим зменшити вказані суму наполовину, до 1250,00 гривень і 2250,00 гривень відповідно. А також вважає можливим в повному обсязі стягнути з відповідача кошти на представництво адвоката в суді, враховуючи кількість судових засідань та витраченого часу, у розмірі 4000,00 гривень.

Тобто, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються із суми витрат нанадання правничоїдопомоги у розмірі 7500,00 гривень.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першоїстатті 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.16, 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 2, 26, 94, 97, 115, 116, 117, 141, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 24 Закону України «Про відпустки», ч. 1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення», Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» з 06 березня 2023 року по 06 вересня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 06 березня 2023 року по 06 вересня 2023 року у розмірі 2621,74 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» на користь ОСОБА_1 сум коштів за спричинену моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 7500,00 гривень.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙАРД» нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 виходячи з розміру щомісячної заробітної плати у розмірі 6700,00 гривень за період роботи з 06 березня 2023 року по 06 вересня 2023 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Сторони:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙАРД», адреса 36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 74 офіс 9, ЄДРПОУ 43188834.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 червня 2025 року.

Суддя: Е.М. Сініцин.