Decision № 128117397, 12.06.2025, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 рокусправа № 380/25547/24 місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" код ЄДРПОУ 21870366, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро вул. Михайла Грушевського, буд.9, прим.8 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002846 від 30.09.2024.

ТОВ «АДІТОН» 26 вересня 2024 року шляхом електронного декларування подало до Львівської митниці пакет документів для митного оформлення товару «труби виготовлені з ливарного чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, фітинги для труб літі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, вироби з чорних металів, хомут металевий, призначений для фіксації каналізаційних труб, вироби з незатверділої непористої гуми, ущільнююче кільце з металевим хомутом всередині» згідно Договору №01/24 від 24.07.2024. Митна вартість товару була визначена Позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту

Після розгляду пакету документів Львівська митниця направила ТОВ «АДІТОН» запит (повідомлення) митного органу від 26.09.2024, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару. Відповідно до цього запиту Львівська митниця вимагала ряд документів, втому числі і ті що були надані при митному оформленні разом з митною декларацією № 24UA209170080269U7. У відповідь на запит (повідомлення) митного органу від 26.09.2024, Позивач 30.09.2024 надав Львівській митниці повторно всі документи, що були надані разом з митною декларацією № 24UA209170080269U7 та додаткові документи.

Також, ТОВ «АДІТОН» зазначило, що інші додаткові документи відсутні, внаслідок чого потрібно визначити митну вартість на підставі поданих документів.

30 вересня 2024 року Львівською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2) другорядний, ґ) резервний.

В результаті винесення вищевказаного рішення митна вартість була відкоригована по товару №3 - фітинги для труб, литі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, в результаті чого були збільшені платежі на суму 15477,33грн. ( п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 33 коп.)

Також, Львівською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002846 від 30.09.2024. У картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024.

Позивач прийняв рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної митним органом, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Так за ціною товару, визначеною митним органом, Позивач здійснив митне оформлення за митною декларацією №24UA20917008187007 від 30.09.2024. Фактично митним органом змінено ціну на товар №3 фітинги для труб, литі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення ( графа 31 та 32 для товару №3).

У позовній заяві зазначається , що передбачене ч. 5 ст. 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 МК України, а саме при наданні декларантом документів, які містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

На думку позивача, надані позивачем документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Митний орган проігнорував платіжні документи, які були йому надані одразу з митною декларацією, а отримавши їх повторно безпідставно відмовився їх визнавати.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

08.01.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 26.09.2024 №24UA209170080269U7 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); - відповідно до п 3.2 Контракту від 24.07.2024 № 01/24 найменування, асортимент, комплектність, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами шляхом направлення Покупцем заявки, яка до митного оформлення декларантом не надана. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що така заявка існувала, так як відсутнє будь-яке посилання на таку. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну. Відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в Konskie PL, а адресою продавця є Warszawa, PL. Отже, витрати із навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 21 ст. 58 Митного кодексу України; - до митного оформлення надано два платіжних документи, які неможливо ідентифікувати з даною поставкою тому що вони в графі 70 містять посилання тільки на зовнішньоекономічний контракт; - до митного оформлення надано довідку на перевезення від 24.09.2024 №1, яка видана ТзОВ Оріон 2019 проте немає документів, які свідчать про договірні відносини з цим підприємством хоча ч. 2 ст. 53 передбачено подання транспортних перевізних документів, що не дає можливості здійснити перевірку числових значень митної вартості в повному обсязі.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 30.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 09.01.02025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ТОВ «АДІТОН» 26 вересня 2024 року шляхом електронного декларування подало до Львівської митниці пакет документів для митного оформлення товару «труби виготовлені з ливарного чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, фітинги для труб літі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, вироби з чорних металів, хомут металевий, призначений для фіксації каналізаційних труб, вироби з незатверділої непористої гуми, ущільнююче кільце з металевим хомутом всередині» згідно Договору №01/24 від 24.07.2024. Митна вартість товару була визначена Позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару подані такі документи: митна декларація № 24UA209170080269U7; договір № 01\24 від 24.07.2024; прайс лист виробника від 01.09.2024; рахунок проформу № 1/24/PROF від 05.09.2024; рахунок проформу № 3/24/PROF від 16.09.2024; банківський платіжний документ Swift 100924/1864539 від 11.09.2024; банківський платіжний документ Swift 180924/1867246 від 18.09.2024; рахунок фактура №DEX/1/09/2024 від 11.09.2024; рахунок фактура №DEX/2/09/2024 від 18.09.2024; пакувальний лист №WZPU/0002/09/2024 від 13.09.2024; пакувальний лист №WZPU/0001/09/2024 від 13.09.2024; пакувальний лист №WZPU/0003/09/2024 від 16.09.2024; пакувальний лист №WZPU/0004/09/2024 від 16.09.2024; довідка про транспортні витрати №1 від 24.09.2024; CMR без номеру створено в Конське 24.09.2024р.; експортна декларація країни відправлення №MRN24PL341010E0235690 від 24.09.2024; Сертифікат з перевезення товару EUR 1 PL/MF/AT0065428; Сертифікат походження №PL/NIF/AL0497956.

Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила ТОВ «АДІТОН» запит (повідомлення) митного органу від 26.09.2024, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

У відповідь на запит (повідомлення) митного органу від 26.09.2024, Позивач 30.09.2024 надав Львівській митниці повторно всі документи, що були надані разом з митною декларацією № 24UA209170080269U7 та додаткові документи, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів №ГО-1036 від 27.09.2024; лист виробника без номеру від 27.09.2024.

Також, ТОВ «АДІТОН» зазначило, що інші додаткові документи відсутні, внаслідок чого потрібно визначити митну вартість на підставі поданих документів.

30 вересня 2024 року Львівською митницею (Відповідачем) було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024, згідно з яким основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням методу: 2) другорядний, ґ) резервний.

В результаті прийняття оскарженого рішення митна вартість була відкоригована по товару №3 - фітинги для труб, литі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення, в результаті чого були збільшені платежі на суму 15477,33 грн ( п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 33 коп.)

Також, Львівською митницею була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002846 від 30.09.2024. В даній картці відмови митний орган зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до ціни, визначеної митним органом, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Так за ціною товару, визначеною митним органом, позивач здійснив митне оформлення за митною декларацією № 24UA20917008187007 від 30.09.2024. Фактично митним органом було змінено ціну на товар №3 фітинги для труб, литі, виготовлені з нековкого чавуну, призначені для систем каналізації та водовідведення ( графа 31 та 32 для товару №3).

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та катркою відмови у митному оформленні , позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює доводи відповідача, відповідно до яких, ненадання декларантом заявки, не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає заявки. При цьому, згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Суд аналізує аргументи відповідача щодо не відображення в товаросупровідних документах витрат із навантаження відповідно до умов поставок FCA, зважаючи на наступне.

Так, відповідач в оскаржуваних рішеннях вказує, що відповідно до положень Інкотермс термін FCA (...Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку, товар відвантаженний на склад Konskie PL, а адресою продавця є місто Warszawa, PL. Отже, витрати з навантаження покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені;

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А. 3 «а», також за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.5. договору №01/24 від 24.07.2024 сторони визначили, що умови поставки є FCA Konskie, згідно з Інкотермс 2010.

З урахуванням вказаного на думку суду розбіжність у місцезнаходженні продавця з місцем завантаження товару не може свідчити про порушення умов поставки товару на умовах ІНКОТЕРМС FCA.

Тому розбіжність у місці завантаження товару і у юридичній адресі продавця, не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості, та як позивачем (декларантом) було подано митному органу усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, договори про перевезення, лист від 27.09.2024, де згідно з текстом документу, постачальник компанія RSP Polska Sp.z o.o., Польща, повідомила, що вона є виробником чавунної продукції, та фактично ливарне виробництво розташоване за адресою 26-200 Konskie, 1 Maja 57, звідки і було відвантажено товар згідно з умовами договору №01/24 від 24.07.2024р.

Щодо зауважень митниці про те, що «до митного оформлення надано два платіжних документи, які неможливо ідентифікувати з даною поставкою тому що вони в графі 70 містять посилання тільки на зовнішньоекономічний контракт», суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Згідно з частиною сьомою статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

При цьому, вказаними нормами не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на комерційний інвойс. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на комерційний інвойс, за умови наявності вказівки на контракт згідно комерційного інвойсу, який оплачується та має посилання на Контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару дозволяють ідентифікувати платежі з оцінюваним товаром.

Надані банківські документи від 11.09.2024 та від 18.09.2024 містять посилання на зовнішньоекономічний контракт № 01/24 від 24.07.2024, дату операції, суму операції, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, а тому повинні враховуватися відповідачем під час визнання митної вартості.

Суд критично оцінює доводи відповідача, відповідно до яких довідка на перевезення від 24.09.2024 №1, яка видана ТзОВ "Оріон 2019" не дає можливості здійснити перевірку числових значень митної вартості в повному обсязі.

Суд зазначає, що декларант позивача до митного оформлення надав митному органу документи, які підтверджують транспортні витрати, зокрема:

- пакувальні листи №WZPU/0001/09/2024, №WZPU/0002/09/2024 від 13.09.2024;

- пакувальний лист №WZPU/0003/09/2024, № WZPU/0004/09/2024 від 16.09.2024

- перепустку № Е-285206 від 25.09.2024;

- автотранспортну накладну від 24.09.2024 ;

- сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0065428 від 19.09.2024;

З наведеного переліку вбачається, що позивач надав митному органу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів.

Суд відзначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024 відповідач посилається на митну декларацію №UA100330/2024/507979 від 30.04.2024, а саме:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024 відповідач посилається на митну декларацію № UA100330/2024/507979 від 30.04.2024 щодо товару, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024, у зв`язку з чим таке необхідно скасувати.

Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002846 від 30.09.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до судових витрат належать витрати, пов`язані із залученням, зокрема, перекладачів.

Позивач на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача надав рахунок №Д-473 від 04.11.2024 та платіжну інструкцію 317043 від 04.11.2024.

Згаданий рахунок виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою і у ньому зазначено, що надані послуги з перекладу товаросупровідної документації щодо митного оформлення за договором №01/24 від 24.07.2024.

Суд зазначає, що позивач договору №01/24 від 24.07.2024 на виконання якого здійснений переклад, не додав. З такого рахунку неможливо визначити, які саме документи перекладались, їх кількість та встановити зв`язок із судовою справою. Переклад здійснено 04.11.2024, а позов поданий 23.12.2024. Крім цього, рахунок не містить підпису начальника відділу С. Безкоровайного та відбитку печатки Дніпропетровської торгово-промислової палати.

З таких підстав, суд висновує, що немає підстав вважати, що витрати, понесені із залученням перекладача, пов`язані із цією справою. Тому суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 3750грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900734/2 від 30.09.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002846 від 30.09.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІТОН" код ЄДРПОУ 21870366, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро вул.Михайла Грушевського, буд.9, прим.8 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович