Decision № 128069739, 10.06.2025, Pohrebyshche District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 143/520/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заява мотивована тим, що з березня 2013 року по грудень 2022 року вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 в житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Вони здійснювали свою життєдіяльність на основі спільного економічного побуту, морально - психологічного укладу, оскільки були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та господарство, придбавали майно, мали спільні сімейні права та обов`язки.

Разом із ними проживали троє дітей, котрі були позбавлені батьківського піклування, опікуном яких було призначено заявницю ОСОБА_1 .

Заявниця звертає увагу суду на те, що у зареєстрованому шлюбі із іншими особами вони на час спільного проживання не перебували.

10.07.2022 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу в особливий період на направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

09.12.2023 року заявниці надійшло повідомлення про те, що 06.12.2023 року ОСОБА_2 внаслідок отриманого поранення несумісного із життям загинув на території Краматорського району Донецької області, а 04.04.2024 року відбулося поховання його тіла.

Заявниця стверджує, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для неї юридичне значення, оскільки надасть можливість реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги та пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.315-318 ЦПК України, просить встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 як чоловіка і дружини з 06.12.2014 року по 06.12.2023 року.

Ухвалою судді від 05.06.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження (а. с. 34-35).

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мазуренко Л.О. в судове засідання, призначене на 10.06.2025 року, не з`явилися, проте від останньої надійшла заява. В якій вона просила розгляд справи здійснити за її відсутності та заявниці, заяву підтримують та просять її задовольнити (а.с.165).

Разом із цим, в судовому засіданні 06.03.2025 року представник заявниці - адвокат Мазуренко Л.О. заяву підтримала та підтвердила викладені у ній обставини. Також зауважила, що заявниця не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, однак має право на призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника (а.с.145 зворот).

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся згідно чинного законодавства, однак каналами електронної пошти від представника ГУ Гори О.М. до суду надійшла заява, в якій просить провести розгляд справи без участі представника Головного управління, при вирішенні справи ГУ покладається на розсуд суду (а.с.163).

Представник заінтересованої особи - Погребищенської міської ради Дзюба О.О. в судове засідання не з`явився, проте подав до канцелярії суду заяву, у якій просив розглядати справу у його відсутність, заявлені вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.169).

Представник Міністерства оборони України Москаленко А.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся згідно чинного законодавства, однак через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій просив судове засідання провести за його відсутності та відмовити у задоволенні заяви (а.с.168).

Заслухавши учасників справи та вивчивши її матеріали, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі розпоряджень Ямпільської районної державної адміністрації №130-ОД від 01.04.2014 року, №129-ОД від 01.04.2014 року, №131-ОД від 01.04.2014 року надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с. зворот 24,28, зворот 30).

Відповідно до розпорядження №139 Погребищенської районної державної адміністрації від 21.05.2014 року ОСОБА_1 призначена опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24).

На підставі Актів обстеження умов проживання та Актів перевірки матеріально-побутових умов проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 2012 року без реєстрації місця проживання спільно з ОСОБА_1 та трьома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.13,14-17,18,21).

Крім того, відповідно до Виписки з погосподарської книги встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований та проживав з 11.05.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Довідки №4/2135 від 30.08.2023 року ОСОБА_2 призваний на військову службу в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.07.2023 року (а.с.26).

Відповідно до сповіщення командира військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2022 року ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.20 зворот, 142)

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить із того, що за змістом ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

В пунктах 46, 47, 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22 виснувано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того,що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Звертаючись із заявою до суду, ОСОБА_1 покликалася на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має для неї юридичне значення, оскільки надасть можливість реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги та пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Проте, такі доводи заявниці суд вважає неприйнятними, зважаючи на наступне.

Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно із п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції станом на час загибелі ОСОБА_2 06.12.2023 року, надалі - Постанова №168) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Згідно із п.2 Постанови №168 (в чинній редакції)) особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Згідно із пунктом 1 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції станом на час загибелі ОСОБА_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із пунктом 1 ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в чинній редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023 року) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

В силу пункту 4 ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в чинній редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023 року) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на даний час правове регулювання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, в тому числі суб`єктного складу осіб, які мають право на її одержання, зазнало суттєвих змін у порівнянні із тим, яке діяло станом на час загибелі ОСОБА_2 .

У Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-р/2018).

Слід відмітити, що ухвалюючи Закон № 3515-IX від 09.12.2023 року, яким викладено у новій редакції ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", законодавець приділив увагу ретроактивності його приписів, унормувавши у пункті 2 його Прикінцевих та перехідних положень, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Системний аналіз правових норм Закону № 3515-IX від 09.12.2023 року дозволяє дійти висновку, що його положення про віднесення до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, жінки (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

З огляду на викладене, суд погоджується із позицією представника заявниці - адвоката Мазуренко Л.О. стосовно того, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом із цим, ОСОБА_1 також не навела вмотивованих доводів, які б свідчили про те, щовстановлення факту постійного проживання її як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_2 відповідно до чинного пенсійного законодавства є підставою для призначення їй пенсії по втраті годувальника.

Так, слід зауважити, що базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, є Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

За ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, як пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно із ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до приписів ст.29 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

В силу частин 1-3 ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Відповідно до пункту «в» ч.4 ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

В ст.31 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обумовлено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

У постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №461/3169/17 сформульовано правовий висновок про те, що у законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Таким чином, позаяк заявниця не перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , то вона не має права на призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Відтак, заявниця не довела належними та допустимими доказами, що встановлення в судовому порядку означеного факту матиме для неї юридичне значення, тобто призведе до виникнення особистих чи майнових прав, зокрема права на отримання одноразової грошової допомоги та/або призначення пенсії по втраті годувальника.

Водночас, суд зауважує, що за змістом правового висновку, сформульованого у пунктах 106, 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року між фізичною особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Аналіз положень ст.ст.19, 315 ЦПК України свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Також матеріали справи не дають підстав для висновку про наявність спору про право щодо призначення пенсії по втраті годувальника між заявницею та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії до відповідного органу Пенсійного фонду України не зверталася.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , з підстав, передбачених ч.6 ст.294 ЦПК України, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 268, 293, 315 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

Погребищенська міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 03772654, вул. Богдана Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницький район, Вінницька область, 22200.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21100.

Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168.

Повний текст рішення складено 12.06.2025 року.

Суддя